Протипожежне покривало (в побуті – пожежна ковдра або кошма) – це первинний засіб пожежогасіння, виготовлений з вогнетривкого матеріалу (зазвичай скловолокна або кремнеземної нитки). Воно призначене для локалізації невеликих осередків загоряння на початковій стадії, шляхом перекриття доступу кисню до вогню.

Принцип дії простий і фізично зрозумілий навіть без інженерної освіти: горіння – це реакція, якій потрібен кисень. Накинуте на джерело вогню покривало ізолює полум’я від повітря, і горіння припиняється за лічені секунди. Саме тому пожежне покривало – один з небагатьох засобів, який однаково доречний і в будинку/квартирі і на кухні ресторану, і в гаражі.

Протипожежне покривало входить до обов’язкової комплектації пожежного щита згідно НАПБ А.01.001-2014 Правила пожежної безпеки в Україні.

Найчастіше протипожежна ковдра рятує в ситуаціях, де використання порошкового вогнегасника є небажаним або небезпечним: наприклад, при загорянні олії на кухні ресторану (порошок під тиском може розкидати палаючу олію) або при загорянні одягу на людині.

Як працює протипожежне покривало

Робота покривала базується на принципі механічного припинення горіння через ізоляцію осередку від кисню – це один із чотирьох способів припинення горіння поряд з охолодженням, розведенням та хімічним гальмуванням реакції.

Коли полотно накидають на вогнище, воно щільно облягає поверхню, що горить, і перекриває приплив повітря. Без кисню полум’я гасне за 10–30 секунд, залежно від розміру осередку та щільності прилягання тканини. Матеріал покривала при цьому не горить і не плавиться завдяки термостійкому просоченню або самій природі волокна (скловолокно, базальт).

Важливо: покривало гасить лише поверхневе горіння відкритим полум’ям! Воно неефективне проти тління всередині матеріалу та проти пожеж, які підтримуються власним джерелом кисню (клас F, олії у фритюрницях великого об’єму, де ефективніше спеціалізоване обладнання).

Де застосовується протипожежне покривало

Протипожежне покривало ефективне для гасіння пожеж класів A (тверді горючі матеріали) та B (горючі рідини в невеликому об’ємі, наприклад, спалахнула олія на сковороді) – це прямо підтверджує НАПБ А.01.001-2014 (п. 3.23), який відносить покривала до засобів для класів A, B, D (для класу D є важливе застереження – про нього розповіли нижче, в розділі “Поширені питання”).

Окремо покривало підходить і для застосування на струмопровідному обладнанні під напругою (клас Е): це підтверджує вимога ДСТУ EN 1869:2021 (Додаток B) до електричного опору матеріалу – не менше 1 МОм у будь-якій точці полотна. Після гасіння обладнання все одно необхідно знеструмити.

Плюси та мінуси протипожежного покривала

Види та типи протипожежних покривал

Покривала класифікують за матеріалом виготовлення та за розміром – саме ці два параметри визначають, для якого сценарію підходить конкретний виріб.

Як користуватися протипожежним покривалом

Порядок дій при застосуванні простий, але вимагає короткого пояснення персоналу заздалегідь – саме тому інструкція наноситься прямо на чохол покривала.

Якщо покривало використовується на людині, одяг якої загорівся: людину слід укласти на підлогу (це знижує ризик потрапляння полум’я в дихальні шляхи), швидко накинути покривало, залишивши відкритою голову, і притиснути краї до тіла до припинення горіння.

Технічні характеристики

Ключовий нормативний документ, який визначає технічні вимоги до протипожежних покривал в Україні, – ДСТУ EN 1869:2021 (гармонізований з європейським EN 1869:2019). Він встановлює методики випробувань та мінімальні показники, яким має відповідати виріб.

Типові заявлені виробниками параметри:

• Максимальна температура короткочасного застосування – близько 1000 °C (експозиція менше 15 хвилин).
• Максимальна температура тривалого застосування – близько 350 °C (експозиція понад 15 хвилин).
• Час гасіння невеликого осередку відкритого горіння – як правило, до 30 секунд після правильного накидання.

Відповідність ДСТУ підтверджує сам виробник документами! Перевіряйте наявність на упаковці маркування відповідності ДСТУ EN 1869:2021, дату виробництва та рекомендований виробником строк зберігання – ці дані зазвичай нанесені на чохол або вкладений паспорт виробу.

Нормативна база та вимоги

Виробництво, застосування та розміщення протипожежних покривал в Україні регламентується такими документами:

• ДСТУ EN 1869:2021 – “Протипожежні покривала” (гармонізований з EN 1869:2019), встановлює технічні вимоги та методи випробувань до покривал. З 01.01.2022 замінив попередній ДСТУ 4833:2007.
• НАПБ А.01.001-2014 Правила пожежної безпеки в Україні – визначає загальні вимоги до оснащення об’єктів первинними засобами пожежогасіння: п. 3.23 встановлює мінімальні розміри покривал залежно від сценарію застосування (1×1 / 2×1,5 / 2×2 м), а п. 3.11 прямо вимагає покривало розміром 2×2 м у складі щита, розташованого на території об’єкта.
• ДСТУ EN 2:2014 Класифікація пожеж – класи A, B, C, D, E, F. Для більш детального розуміння, що саме рекомендується гасити протипожежною ковдрою.
• ДСТУ 2272:2006 Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять – використовується для однозначного трактування термінології у сфері пожежної безпеки.

Висновок

Протипожежне покривало – це базовий, надійний та безвідмовний засіб пожежогасіння, який не потребує технічного обслуговування чи перезарядки, на відміну від вогнегасників.

Кошма є ідеальним доповненням до вогнегасників та обов’язковим елементом пожежного щита.

Поширені запитання

Що таке пожежний саморятівник

Види саморятівників: фільтруючі та ізолюючі

Конструкція саморятівника – це капюшон (рідше – півмаска чи повнолицева маска) з прозорим панорамним візором, еластичним коміром, що перешкоджає проникненню диму під капюшон, та дихальним вузлом. Саме дихальний вузол визначає, до якого типу належить конкретний виріб і наскільки він ефективний у тій чи іншій ситуації.

Розберемо обидва типи.

---

Фільтруючі саморятівники

Працюють за принципом протигаза: вдихуване повітря проходить через комбінований фільтр, де очищається від чадного газу та аерозолів.

Вони компактні, легкі та відносно дешеві. Але працюють виключно за умови, що концентрація кисню в навколишньому середовищі становить не менше 17%. Якщо пожежа відбувається в замкненому просторі (наприклад, підвал або герметичне серверне приміщення), кисень швидко вигорає, і фільтруючий пристрій по факту стає не працюючим.

---

Ізолюючі саморятівники

Повністю ізолюють органи дихання від навколишнього середовища. Вони мають власне джерело дихальної суміші (балон зі стисненим повітрям або регенеративний патрон з хімічно зв’язаним киснем).

Вони більші за габаритами та дорожчі, але гарантують виживання навіть за нульового рівня кисню та при наявності невідомих високотоксичних речовин (наприклад, при горінні специфічних пластиків на виробництві).

Час захисту дуже варіюється від моделі саморятівника, тому конкретні цифри дивіться в технічних характеристиках обраної моделі.

Як працює ізолюючий саморятівник (на прикладі DEZEGA EmSCAPE)

Щоб зрозуміти конструкцію та принцип дії сучасних ізолюючих засобів, розглянемо автономний пожежний ізолюючий саморятівник EmSCAPE від DEZEGA.

Цей пристрій належить до класу апаратів на хімічно зв’язаному кисні. Тобто він не містить балонів під високим тиском (що робить його безпечнішим у зберіганні), а кисень генерується внаслідок хімічної реакції всередині регенеративного картриджа.

Принцип маятникової схеми дихання

Газова суміш в апаратах типу EmSCAPE циркулює у повністю ізольованому замкнутому контурі за маятниковою схемою. Її особливість полягає в тому, що повітря при вдиху та видиху рухається “туди-й-назад” через один і той самий шлях:

1. Видих: людина видихає в напівмаску, і повітря йде у регенеративний картридж. Там хімічний продукт поглинає вуглекислий газ (CO₂) та вологу, виділяючи натомість чистий кисень (O₂).
2. Накопичення: очищена та збагачена суміш надходить у дихальний мішок.
3. Вдих: повітря з мішка повертається до людини, здійснюючи зворотний рух.

Конструкція EmSCAPE включає вогнезахисний капюшон, що витримує короткочасний вплив відкритого полум’я, внутрішню напівмаску для дихання, теплозахисний екран (бо хімічна реакція виділяє тепло) та автоматичний пусковий пристрій.

Нормативна база та вимоги

Проєктування, випробування та маркування саморятівників в Україні регламентується гармонізованими з європейськими стандартами ДСТУ, а також галузевими правилами охорони праці:

• ДСТУ EN 403:2017 – встановлює вимоги, методи випробування та маркування для фільтрувальних пристроїв із капюшоном, призначених для саморятування під час пожежі.
• ДСТУ EN 404:2007 – встановлює вимоги до фільтр-саморятівників, призначених для захисту органів дихання від чадного газу (CO) при евакуації.
• ДСТУ EN 402:2017 – поширюється на автономні дихальні апарати для евакуації зі стисненим повітрям чи киснем (ізолюючий тип із балоном).
• ДСТУ EN 1061:2004 – встановлює вимоги до дихальних апаратів для самопорятунку з хімічним джерелом кисню замкнутого контуру.
• ДСТУ EN 13794:2005 – встановлює вимоги до автономних саморятувальних апаратів замкнутого контуру дихання (застосовується, зокрема, для ізолюючих саморятівників шахтного та промислового призначення; окремі виробники сертифікують за цим стандартом і цивільні моделі ізолюючих саморятівників).
• ДСТУ 9052:2020 Засоби індивідуального захисту органів дихання. Автономні дихальні апарати на хімічно зв’язаному кисні для евакуації та аварійно-рятувальних робіт під час пожежі. Класифікація, технічні вимоги та методи випробування.
• НПАОП 0.00-1.04-07 – “Правила вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання”, затверджені наказом Держгірпромнагляду України, визначають порядок підбору ЗІЗОД (зокрема саморятівників) залежно від умов виробництва.
• НАПБ А.01.001-2014 “Правила пожежної безпеки в Україні” – встановлюють загальні вимоги до забезпечення об’єктів засобами захисту й порядку дій персоналу під час евакуації.

Чи обов’язково мати саморятівники на об’єкті за законом?

Обов’язковість залежить від галузі та типу об’єкта – для окремих виробництв і гірничодобувної галузі забезпечення працівників ЗІЗОД є нормативною вимогою, тоді як для багатьох інших об’єктів (офіси, торгові приміщення) це добровільний, хоч і рекомендований, захід підвищення безпеки.

Перелік конкретних категорій об’єктів з обов’язковим оснащенням варто перевіряти за чинними галузевими нормами станом на момент закупівлі.

Як вибрати саморятівник: рекомендації

Вибір конкретної моделі варто починати з оцінки двох факторів: ймовірного складу задимлення на об’єкті та часу, необхідного для евакуації.

Якщо приміщення не пов’язане з горінням значної кількості полімерних матеріалів і шлях евакуації короткий (наприклад, невеликий офіс на 1–2 поверхи), фільтруючого саморятівника з часом захисної дії 15–30 хвилин зазвичай достатньо.

Якщо ж мова йде про об’єкт із високим ризиком швидкого задимлення до небезпечних концентрацій – склад із хімією, виробництво, приміщення з великою кількістю пластику й синтетичних оздоблювальних матеріалів, – варто розглядати ізолюючий саморятівник, ефективність якого не залежить від складу атмосфери.

Другий фактор – орієнтовний час евакуації. Для висотних будівель чи об’єктів зі складною плановою структурою, де рух до виходу може зайняти 20–30 хвилин і більше, варто закладати запас часу захисної дії, а не купувати мінімальну за часом дії модель.

---

Зберігання та термін придатності

Саморятівник постачається в герметичному захисному пакованні (корпусі), яке не можна розкривати до моменту реального застосування – розгерметизація одразу починає відлік терміну придатності фільтра чи кисневого генератора.

Зберігати саморятівники слід у місцях, доступних для персоналу без ключів чи додаткових перепон, захищених від прямого сонячного проміння, вологи та значних перепадів температур, у безпосередній близькості до робочих місць або шляхів евакуації.

Періодичність контролю – планова перевірка цілісності упаковки, читабельності маркування терміну придатності та, за наявності індикаторів спрацювання пускового пристрою, їхнього стану.

Після спливу заявленого виробником терміну зберігання пристрій підлягає заміні незалежно від того, чи використовувався він.