Правильно підібрана комплектація пожежного щита – це не просто формальне виконання вимог ДСНС, а реальна можливість ліквідувати загоряння на початковій стадії. Але на практиці багато власників бізнесу, що купують пожежні щити в комплекті з інвентарем, навіть не підозрюють, що їх наповненість може бути як надлишковою для невеликої будівлі, так і недостатньою для виробничого цеху чи складу.

У цій статті ми детально розберемо, що саме має бути на пожежному щиті як з точки зору закону (згідно з НАПБ А.01.001-2014) так і з практичної точки зору, та як уникнути зайвих витрат при комплектації.

Комплектація пожежного щита згідно норм

Комплектація пожежних щитів складається з первинних засобів пожежогасіння та немеханізованого інструменту. Кожен елемент має своє чітке призначення для конкретних типів загорянь.

Для щитів усередині приміщень такого офіційного переліку в принципі не існує, і це свідомий підхід: усередині приміщення інвентар підбирають під конкретну пожежну небезпеку та клас пожежі. Саме на цій різниці власники бізнесу найчастіше й переплачують – або, навпаки, недооснащують об’єкт (що потім може “вилізти боком” при перевірці).

Тому перше, що варто зробити перед тим, як комплектувати щит, – визначити, до якого з двох випадків належить ваш об’єкт: щит на відкритій території чи щит усередині будівлі, споруди, біля установки.

Чим комплектація щита на території відрізняється від щита в приміщенні?

Комплектація пожежного щита на території об’єкта

Згідно з п. 3.11 глави 3 розділу V НАПБ А.01.001-2014 для пожежних щитів, які встановлюються на території об’єкта (з розрахунку один щит на кожні 5000 м² захищуваної площі, якщо територія перевищує 200 м²), до стандартного комплекту входить:

Це офіційний перелік саме для зовнішнього (територіального) щита – жодних додаткових позицій норма тут не вимагає, але й не забороняє самому доповнити додатковим інвентарем (наприклад, пожежними відрами). А от скорочувати цей перелік для об’єктів, що підпадають під дію цього пункту, заборонено!

Навіщо в комплекті саме гаки, ломи та сокири?

Це питання виникає в кожного, хто вперше бачить такий перелік: здається, ніби пожежний щит “переобтяжений” ручним інструментом, який не гасить вогонь напряму. Але це не помилка комплектації – ці інструменти призначені не для гасіння, а для розбирання конструкцій, розкриття обшивки, відкидання палаючих матеріалів і створення протипожежних розривів на ранній стадії пожежі, коли рахунок іде на хвилини, а викликана спеціалізована техніка ще в дорозі.

Чи обов’язково фарбувати ломи та багри в червоний колір?

Так, це пряма вимога норми, а не традиція. П. 3.11 НАПБ А.01.001-2014 встановлює: «Засоби пожежогасіння, вогнегасники та пожежний інструмент повинні бути пофарбовані в червоний колір».

Тобто гаки, ломи, сокири та лопати на щиті повинні бути червоними — так само, як і сам щит (або мати червону окантовку, якщо щит білий).

Конусні відра на пожежному щиті – обов’язково чи ні?

Якщо ви подивитесь на будь-який готовий пожежний щит у продажу, там обов’язково будуть висіти два конусні відра. Проте, якщо відкрити чинний НАПБ А.01.001-2014 (п. 3.11), виявиться, що відра не входять до обов’язкового нормативного переліку комплектації щита.

Наявність конусних відер – це традиція, що, за поширеною версією, тягнеться ще з радянських часів. Юридично ви не зобов’язані їх мати (якщо іншого не вимагають специфічні галузеві правила вашого об’єкта), але на практиці виробники продовжують комплектувати ними всі стенди, оскільки вони дійсно зручні для черпання піску з ящика.

Комплектація пожежного щита в приміщенні

Для щита, який стоїть у конкретному приміщенні, споруді чи біля установки, норма формулює інший, гнучкіший принцип: на щиті мають бути ті первинні засоби гасіння, вогнегасна здатність яких відповідає класу пожежі за пожежним навантаженням, наявним саме в цьому просторі. Детальніше про Класи пожеж.

Тому не дивуйтесь, якщо готовий щит для невеликого офісу чи кафе, куплений в інтернет-магазині, містить 1 сокиру, 1 гак і 1 лопату замість «нормативних» трьох гаків і двох сокир – для такого об’єкта “повний” комплект просто надлишковий і не потрібен за законом.

Елементи комплектації пожежного щита

Далі йде немеханізований пожежний інструмент – ця категорія включає ручний інструмент для розбирання конструкцій та локалізації вогню.

Додаткова комплектація пожежного щита

Логічне запитання, яке виникає в кожного власника після того, як щит вже укомплектований за нормативами: а чи можна повісити на нього щось своє – наприклад, ліхтарик чи навіть шланг, який просто нема куди подіти?

Тобто лопату чи сокиру зі щита не можна забирати для копання грядки чи господарських робіт – і потім повертати «на місце».

Окремої норми, яка б забороняла розміщувати на щиті додаткові речі, немає. Але є вимога, яка фактично обмежує це на практиці: щит має забезпечувати «зручність та оперативність зняття (витягання) закріплених на щиті (стенді) комплектуючих виробів» (п. 3.13), а сам щит, інвентар та вогнегасники «не повинні створювати перешкоди під час евакуації» (п. 3.15).

Тобто будь-що, що заважає швидко зняти основний інвентар або захаращує підхід до щита, – це вже потенційне порушення, навіть якщо формально заборони вішати конкретний предмет не існує.

Що зазвичай додають (з практики)

Обслуговування комплектуючих

Немеханізований пожежний ручний інструмент – гаки, ломи, сокири, лопати – підлягає періодичному обслуговуванню (п. 3.14 НАПБ), яке включає:

Вогнегасники обслуговуються окремо, за власним регламентом (ДСТУ 4297-2004), і саме вони найчастіше стають причиною недокомплектації щита під час перевірки – прострочений термін технічного обслуговування прирівнюється до відсутності вогнегасника.

Детальніше про Технічне обслуговування вогнегасників.

Нормативна база та вимоги

Комплектація пожежного щита регламентується такими документами:

• НАПБ А.01.001-2014 Правила пожежної безпеки в Україні – зокрема пп. 3.6–3.26 глави 3 розділу V, що визначають вимоги до первинних засобів пожежогасіння та комплектації пожежних щитів.
• Правила експлуатації та типові норми належності вогнегасників (Наказ МВС України №25 від 15.01.2018) – визначає кількість і тип вогнегасників для приміщень залежно від площі й категорії об’єкта.
• ДСТУ EN 2:2014 “Класифікація пожеж“ – визначає класи пожеж (A, B, C, D, F), під які підбираються засоби пожежогасіння для внутрішніх щитів.
• ДСТУ 4297-2004 “Технічне обслуговування вогнегасників. Загальні технічні вимоги” – застосовується до обслуговування вогнегасників у складі комплекту щита.
• ДСТУ EN ISO 7010:2019 Графічні символи. Кольори та знаки безпеки. Зареєстровані знаки безпеки – регламентує знаки, якими позначають місце розташування щита.

Що таке пожежний щит і навіщо він потрібен

Пожежний щит (стенд) – це металева конструкція для розміщення первинних засобів пожежогасіння: вогнегасників, пожежного інвентарю, ящика з піском тощо. Його головна задача – забезпечити швидкий доступ до інструментів для локалізації та гасіння пожежі на її початковій стадії, ще до прибуття пожежно-рятувальних підрозділів.

Обов’язковість встановлення пожежних щитів на виробничих, складських і допоміжних об’єктах, а також на території підприємств прямо передбачена НАПБ А.01.001-2014 «Правила пожежної безпеки в Україні».

Пожежні щити обов’язкові на території підприємств і в приміщеннях незалежно від наявності інших систем захисту – внутрішнього водопроводу чи систем автоматичного пожежогасіння.

Пожежний щит має бути одночасно доступним (щоб людина за секунди дістала потрібний інструмент) і захищеним (щоб інвентар знаходився на видному місці з легким доступом, а в разі розміщення на вулиці – не псувався від погодних умов).

Види пожежних щитів та особливості

Залежно від умов експлуатації та місця встановлення, виділяють два основні типи пожежних щитів – відкриті і закриті. Кожен з них має чіткі умови застосування.

Щит пожежний відкритого типу

Це класичний плаский стенд, на якому інвентар розміщується на спеціальних гачках. Він не має дверцят чи захисної сітки.

Щит пожежний закритого типу

Це конструкція у вигляді шафи з дверцятами. Дверцята можуть бути суцільними металевими (з віконцями для візуального контролю) або виконані з металевої сітки.

Що означають позначення ЩП-А, ЩП-Б, ЩП-В, ЩП-Е

У багатьох джерелах – на сайтах виробників, у методичках з охорони праці тощо пожежні щити поділяють на типи за буквеним індексом:

Комплектація пожежного щита

Найголовніше тут – розуміти, що склад інвентарю на пожежному щиті прив’язаний до того, де саме цей щит стоїть і яку площу захищає. Той факт, що деякі пожежні щити продаються як «повністю укомплектовані», не означає автоматично, що вони відповідають нормам саме для вашого об’єкта.

Комплектація пожежного щита в приміщеннях

Для пожежних щитів усередині приміщень, споруд чи біля конкретної установки такого фіксованого переліку в НАПБ немає. Норма формулює інший принцип: на щиті мають бути ті засоби, вогнегасна здатність яких відповідає класу пожежі, характерному саме для цього простору.

Конкретну кількість і тип вогнегасників для такого приміщення визначають за окремим документом – Типовими нормами належності вогнегасників (наказ МВС №25 від 15.01.2018), де кількість прив’язана до площі й категорії саме вашого об’єкта, а не до переліку для зовнішнього щита.

Тому не дивуйтесь, якщо готовий щит для невеликого офісу чи кафе, куплений в інтернет-магазині, містить 1 сокиру, 1 гак і 1 лопату замість «нормативних» трьох гаків і двох сокир – для такого об’єкта повний зовнішній комплект просто надлишковий і не потрібен за законом.

Розміри пожежного щита

Чинні нормативні документи не встановлюють жорстких вимог та конкретних цифр.

Розмір пожежного щита визначається його місткістю – він має бути достатнім для зручного розміщення всього нормативного комплекту інструментів без їх нашарування один на одного. На практиці стандартні габарити найчастіше становлять близько 1500х1200 мм для відкритих типів та 1300х1000х300 мм для закритих шаф. Головна вимога – інвентар має зніматися вільно, без зачіпання сусідніх предметів.

Де та як встановлювати пожежний щит

1. Розташування: на видних і легкодоступних місцях, поблизу виходів з приміщень.
2. Видимість: щити не повинні перекривати шляхи евакуації.
3. Кольорове маркування: пожежний щит фарбують у червоний або білий колір. Якщо білий — по периметру наносять червону окантовку завширшки 30–100 мм. Весь закріплений на щиті інструмент і вогнегасники завжди червоні.

Нормативна база та вимоги

Встановлення, комплектація та експлуатація пожежних щитів в Україні регламентується наступними документами:

• НАПБ А.01.001-2014 «Правила пожежної безпеки в Україні» – базовий документ. Глава 3 розділу V прямо встановлює обов’язковість розміщення пожежних щитів (стендів) на виробничих, складських, допоміжних об’єктах і території підприємств, норму їх кількості (1 щит на 5000 м² для об’єктів площею понад 200 м²), базову комплектацію, вимоги до забарвлення, маркування та обслуговування інвентарю.
• Правила експлуатації та типові норми належності вогнегасників, затверджені наказом МВС України від 15.01.2018 № 25 – визначають, які саме вогнегасники (тип і кількість) належать конкретному приміщенню чи об’єкту залежно від категорії пожежної небезпеки; саме на цей документ, а не на окремі НАПБ, посилається чинна редакція Правил пожежної безпеки щодо вогнегасників.
• ДСТУ EN ISO 7010:2019 «Графічні символи. Кольори та знаки безпеки. Зареєстровані знаки безпеки» – регламентує форму та колір знаків безпеки, якими позначають місце розташування первинних засобів пожежогасіння, зокрема пожежних щитів.

Замість висновку

Пожежний щит – обов’язковий, але часто недооцінений елемент протипожежного захисту: правильно підібраний і повністю укомплектований, він дозволяє загасити займання силами персоналу ще до того, як воно переросте у серйозну пожежу.

Вибір між відкритим і закритим типом залежить переважно від місця розташування (рівень доступу та погодні умови). Головне правило експлуатації: інвентар має бути завжди на місці, щит – опломбований, але легко доступний, а персонал – чітко знати, з чого складається пожежний щит і як цим користуватися.

Поширені запитання

Протипожежне покривало (в побуті – пожежна ковдра або кошма) – це первинний засіб пожежогасіння, виготовлений з вогнетривкого матеріалу (зазвичай скловолокна або кремнеземної нитки). Воно призначене для локалізації невеликих осередків загоряння на початковій стадії, шляхом перекриття доступу кисню до вогню.

Принцип дії простий і фізично зрозумілий навіть без інженерної освіти: горіння – це реакція, якій потрібен кисень. Накинуте на джерело вогню покривало ізолює полум’я від повітря, і горіння припиняється за лічені секунди. Саме тому пожежне покривало – один з небагатьох засобів, який однаково доречний і в будинку/квартирі і на кухні ресторану, і в гаражі.

Протипожежне покривало входить до обов’язкової комплектації пожежного щита згідно НАПБ А.01.001-2014 Правила пожежної безпеки в Україні.

Найчастіше протипожежна ковдра рятує в ситуаціях, де використання порошкового вогнегасника є небажаним або небезпечним: наприклад, при загорянні олії на кухні ресторану (порошок під тиском може розкидати палаючу олію) або при загорянні одягу на людині.

Як працює протипожежне покривало

Робота покривала базується на принципі механічного припинення горіння через ізоляцію осередку від кисню – це один із чотирьох способів припинення горіння поряд з охолодженням, розведенням та хімічним гальмуванням реакції.

Коли полотно накидають на вогнище, воно щільно облягає поверхню, що горить, і перекриває приплив повітря. Без кисню полум’я гасне за 10–30 секунд, залежно від розміру осередку та щільності прилягання тканини. Матеріал покривала при цьому не горить і не плавиться завдяки термостійкому просоченню або самій природі волокна (скловолокно, базальт).

Важливо: покривало гасить лише поверхневе горіння відкритим полум’ям! Воно неефективне проти тління всередині матеріалу та проти пожеж, які підтримуються власним джерелом кисню (клас F, олії у фритюрницях великого об’єму, де ефективніше спеціалізоване обладнання).

Де застосовується протипожежне покривало

Протипожежне покривало ефективне для гасіння пожеж класів A (тверді горючі матеріали) та B (горючі рідини в невеликому об’ємі, наприклад, спалахнула олія на сковороді) – це прямо підтверджує НАПБ А.01.001-2014 (п. 3.23), який відносить покривала до засобів для класів A, B, D (для класу D є важливе застереження – про нього розповіли нижче, в розділі “Поширені питання”).

Окремо покривало підходить і для застосування на струмопровідному обладнанні під напругою (клас Е): це підтверджує вимога ДСТУ EN 1869:2021 (Додаток B) до електричного опору матеріалу – не менше 1 МОм у будь-якій точці полотна. Після гасіння обладнання все одно необхідно знеструмити.

Плюси та мінуси протипожежного покривала

Види та типи протипожежних покривал

Покривала класифікують за матеріалом виготовлення та за розміром – саме ці два параметри визначають, для якого сценарію підходить конкретний виріб.

Як користуватися протипожежним покривалом

Порядок дій при застосуванні простий, але вимагає короткого пояснення персоналу заздалегідь – саме тому інструкція наноситься прямо на чохол покривала.

Якщо покривало використовується на людині, одяг якої загорівся: людину слід укласти на підлогу (це знижує ризик потрапляння полум’я в дихальні шляхи), швидко накинути покривало, залишивши відкритою голову, і притиснути краї до тіла до припинення горіння.

Технічні характеристики

Ключовий нормативний документ, який визначає технічні вимоги до протипожежних покривал в Україні, – ДСТУ EN 1869:2021 (гармонізований з європейським EN 1869:2019). Він встановлює методики випробувань та мінімальні показники, яким має відповідати виріб.

Типові заявлені виробниками параметри:

• Максимальна температура короткочасного застосування – близько 1000 °C (експозиція менше 15 хвилин).
• Максимальна температура тривалого застосування – близько 350 °C (експозиція понад 15 хвилин).
• Час гасіння невеликого осередку відкритого горіння – як правило, до 30 секунд після правильного накидання.

Відповідність ДСТУ підтверджує сам виробник документами! Перевіряйте наявність на упаковці маркування відповідності ДСТУ EN 1869:2021, дату виробництва та рекомендований виробником строк зберігання – ці дані зазвичай нанесені на чохол або вкладений паспорт виробу.

Нормативна база та вимоги

Виробництво, застосування та розміщення протипожежних покривал в Україні регламентується такими документами:

• ДСТУ EN 1869:2021 – “Протипожежні покривала” (гармонізований з EN 1869:2019), встановлює технічні вимоги та методи випробувань до покривал. З 01.01.2022 замінив попередній ДСТУ 4833:2007.
• НАПБ А.01.001-2014 Правила пожежної безпеки в Україні – визначає загальні вимоги до оснащення об’єктів первинними засобами пожежогасіння: п. 3.23 встановлює мінімальні розміри покривал залежно від сценарію застосування (1×1 / 2×1,5 / 2×2 м), а п. 3.11 прямо вимагає покривало розміром 2×2 м у складі щита, розташованого на території об’єкта.
• ДСТУ EN 2:2014 Класифікація пожеж – класи A, B, C, D, E, F. Для більш детального розуміння, що саме рекомендується гасити протипожежною ковдрою.
• ДСТУ 2272:2006 Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять – використовується для однозначного трактування термінології у сфері пожежної безпеки.

Висновок

Протипожежне покривало – це базовий, надійний та безвідмовний засіб пожежогасіння, який не потребує технічного обслуговування чи перезарядки, на відміну від вогнегасників.

Кошма є ідеальним доповненням до вогнегасників та обов’язковим елементом пожежного щита.

Поширені запитання

Що таке пожежний саморятівник

Види саморятівників: фільтруючі та ізолюючі

Конструкція саморятівника – це капюшон (рідше – півмаска чи повнолицева маска) з прозорим панорамним візором, еластичним коміром, що перешкоджає проникненню диму під капюшон, та дихальним вузлом. Саме дихальний вузол визначає, до якого типу належить конкретний виріб і наскільки він ефективний у тій чи іншій ситуації.

Розберемо обидва типи.

Фільтруючі саморятівники

Працюють за принципом протигаза: вдихуване повітря проходить через комбінований фільтр, де очищається від чадного газу та аерозолів.

Вони компактні, легкі та відносно дешеві. Але працюють виключно за умови, що концентрація кисню в навколишньому середовищі становить не менше 17%. Якщо пожежа відбувається в замкненому просторі (наприклад, підвал або герметичне серверне приміщення), кисень швидко вигорає, і фільтруючий пристрій по факту стає не працюючим.

Ізолюючі саморятівники

Повністю ізолюють органи дихання від навколишнього середовища. Вони мають власне джерело дихальної суміші (балон зі стисненим повітрям або регенеративний патрон з хімічно зв’язаним киснем).

Вони більші за габаритами та дорожчі, але гарантують виживання навіть за нульового рівня кисню та при наявності невідомих високотоксичних речовин (наприклад, при горінні специфічних пластиків на виробництві).

Час захисту дуже варіюється від моделі саморятівника, тому конкретні цифри дивіться в технічних характеристиках обраної моделі.

Як працює ізолюючий саморятівник (на прикладі DEZEGA EmSCAPE)

Щоб зрозуміти конструкцію та принцип дії сучасних ізолюючих засобів, розглянемо автономний пожежний ізолюючий саморятівник EmSCAPE від DEZEGA.

Цей пристрій належить до класу апаратів на хімічно зв’язаному кисні. Тобто він не містить балонів під високим тиском (що робить його безпечнішим у зберіганні), а кисень генерується внаслідок хімічної реакції всередині регенеративного картриджа.

Принцип маятникової схеми дихання

Газова суміш в апаратах типу EmSCAPE циркулює у повністю ізольованому замкнутому контурі за маятниковою схемою. Її особливість полягає в тому, що повітря при вдиху та видиху рухається “туди-й-назад” через один і той самий шлях:

1. Видих: людина видихає в напівмаску, і повітря йде у регенеративний картридж. Там хімічний продукт поглинає вуглекислий газ (CO₂) та вологу, виділяючи натомість чистий кисень (O₂).
2. Накопичення: очищена та збагачена суміш надходить у дихальний мішок.
3. Вдих: повітря з мішка повертається до людини, здійснюючи зворотний рух.

Конструкція EmSCAPE включає вогнезахисний капюшон, що витримує короткочасний вплив відкритого полум’я, внутрішню напівмаску для дихання, теплозахисний екран (бо хімічна реакція виділяє тепло) та автоматичний пусковий пристрій.

Нормативна база та вимоги

Проєктування, випробування та маркування саморятівників в Україні регламентується гармонізованими з європейськими стандартами ДСТУ, а також галузевими правилами охорони праці:

• ДСТУ EN 403:2017 – встановлює вимоги, методи випробування та маркування для фільтрувальних пристроїв із капюшоном, призначених для саморятування під час пожежі.
• ДСТУ EN 404:2007 – встановлює вимоги до фільтр-саморятівників, призначених для захисту органів дихання від чадного газу (CO) при евакуації.
• ДСТУ EN 402:2017 – поширюється на автономні дихальні апарати для евакуації зі стисненим повітрям чи киснем (ізолюючий тип із балоном).
• ДСТУ EN 1061:2004 – встановлює вимоги до дихальних апаратів для самопорятунку з хімічним джерелом кисню замкнутого контуру.
• ДСТУ EN 13794:2005 – встановлює вимоги до автономних саморятувальних апаратів замкнутого контуру дихання (застосовується, зокрема, для ізолюючих саморятівників шахтного та промислового призначення; окремі виробники сертифікують за цим стандартом і цивільні моделі ізолюючих саморятівників).
• ДСТУ 9052:2020 Засоби індивідуального захисту органів дихання. Автономні дихальні апарати на хімічно зв’язаному кисні для евакуації та аварійно-рятувальних робіт під час пожежі. Класифікація, технічні вимоги та методи випробування.
• НПАОП 0.00-1.04-07 – “Правила вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання”, затверджені наказом Держгірпромнагляду України, визначають порядок підбору ЗІЗОД (зокрема саморятівників) залежно від умов виробництва.
• НАПБ А.01.001-2014 “Правила пожежної безпеки в Україні” – встановлюють загальні вимоги до забезпечення об’єктів засобами захисту й порядку дій персоналу під час евакуації.

Чи обов’язково мати саморятівники на об’єкті за законом?

Обов’язковість залежить від галузі та типу об’єкта – для окремих виробництв і гірничодобувної галузі забезпечення працівників ЗІЗОД є нормативною вимогою, тоді як для багатьох інших об’єктів (офіси, торгові приміщення) це добровільний, хоч і рекомендований, захід підвищення безпеки.

Перелік конкретних категорій об’єктів з обов’язковим оснащенням варто перевіряти за чинними галузевими нормами станом на момент закупівлі.

Як вибрати саморятівник: рекомендації

Вибір конкретної моделі варто починати з оцінки двох факторів: ймовірного складу задимлення на об’єкті та часу, необхідного для евакуації.

Якщо приміщення не пов’язане з горінням значної кількості полімерних матеріалів і шлях евакуації короткий (наприклад, невеликий офіс на 1–2 поверхи), фільтруючого саморятівника з часом захисної дії 15–30 хвилин зазвичай достатньо.

Якщо ж мова йде про об’єкт із високим ризиком швидкого задимлення до небезпечних концентрацій – склад із хімією, виробництво, приміщення з великою кількістю пластику й синтетичних оздоблювальних матеріалів, – варто розглядати ізолюючий саморятівник, ефективність якого не залежить від складу атмосфери.

Другий фактор – орієнтовний час евакуації. Для висотних будівель чи об’єктів зі складною плановою структурою, де рух до виходу може зайняти 20–30 хвилин і більше, варто закладати запас часу захисної дії, а не купувати мінімальну за часом дії модель.

Зберігання та термін придатності

Саморятівник постачається в герметичному захисному пакованні (корпусі), яке не можна розкривати до моменту реального застосування – розгерметизація одразу починає відлік терміну придатності фільтра чи кисневого генератора.

Зберігати саморятівники слід у місцях, доступних для персоналу без ключів чи додаткових перепон, захищених від прямого сонячного проміння, вологи та значних перепадів температур, у безпосередній близькості до робочих місць або шляхів евакуації.

Періодичність контролю – планова перевірка цілісності упаковки, читабельності маркування терміну придатності та, за наявності індикаторів спрацювання пускового пристрою, їхнього стану.

Після спливу заявленого виробником терміну зберігання пристрій підлягає заміні незалежно від того, чи використовувався він.