Зміст статті
Протипожежне покривало
Що це, як працює і коли рятує краще за вогнегасник
Протипожежне покривало (в побуті – пожежна ковдра або кошма) – це первинний засіб пожежогасіння, виготовлений з вогнетривкого матеріалу (зазвичай скловолокна або кремнеземної нитки). Воно призначене для локалізації невеликих осередків загоряння на початковій стадії, шляхом перекриття доступу кисню до вогню.
Принцип дії простий і фізично зрозумілий навіть без інженерної освіти: горіння – це реакція, якій потрібен кисень. Накинуте на джерело вогню покривало ізолює полум’я від повітря, і горіння припиняється за лічені секунди. Саме тому пожежне покривало – один з небагатьох засобів, який однаково доречний і в будинку/квартирі і на кухні ресторану, і в гаражі.
Протипожежне покривало входить до обов’язкової комплектації пожежного щита згідно НАПБ А.01.001-2014 Правила пожежної безпеки в Україні.
Найчастіше протипожежна ковдра рятує в ситуаціях, де використання порошкового вогнегасника є небажаним або небезпечним: наприклад, при загорянні олії на кухні ресторану (порошок під тиском може розкидати палаючу олію) або при загорянні одягу на людині.
Як працює протипожежне покривало
Робота покривала базується на принципі механічного припинення горіння через ізоляцію осередку від кисню – це один із чотирьох способів припинення горіння поряд з охолодженням, розведенням та хімічним гальмуванням реакції.
Коли полотно накидають на вогнище, воно щільно облягає поверхню, що горить, і перекриває приплив повітря. Без кисню полум’я гасне за 10–30 секунд, залежно від розміру осередку та щільності прилягання тканини. Матеріал покривала при цьому не горить і не плавиться завдяки термостійкому просоченню або самій природі волокна (скловолокно, базальт).
Важливо: покривало гасить лише поверхневе горіння відкритим полум’ям! Воно неефективне проти тління всередині матеріалу та проти пожеж, які підтримуються власним джерелом кисню (клас F, олії у фритюрницях великого об’єму, де ефективніше спеціалізоване обладнання).
Де застосовується протипожежне покривало
Протипожежне покривало ефективне для гасіння пожеж класів A (тверді горючі матеріали) та B (горючі рідини в невеликому об’ємі, наприклад, спалахнула олія на сковороді) – це прямо підтверджує НАПБ А.01.001-2014 (п. 3.23), який відносить покривала до засобів для класів A, B, D (для класу D є важливе застереження – про нього розповіли нижче, в розділі “Поширені питання”).
Окремо покривало підходить і для застосування на струмопровідному обладнанні під напругою (клас Е): це підтверджує вимога ДСТУ EN 1869:2021 (Додаток B) до електричного опору матеріалу – не менше 1 МОм у будь-якій точці полотна. Після гасіння обладнання все одно необхідно знеструмити.
Приклад застосування:
Виробничі та зварювальні дільниці: кошма застосовується для накриття легкозаймистих матеріалів під час проведення вогневих робіт поруч, а також для гасіння невеликих осередків займання від іскор. В деяких випадках протипожежне покривало можна використовувати навіть як підкладку на підлогу, коли зварювальні роботи проводяться в потенційно небезпечному місці.
Кухні закладів харчування: найпоширеніший сценарій – спалах олії на сковороді чи в невеликій фритюрниці. Покривало розміщують у зоні прямої видимості біля плити, але не над джерелом тепла.
Автомобілі: компактне покривало 1×1 м у салоні авто дає змогу оперативно погасити займання проводки чи невеликого осередку в моторному відсіку до приїзду рятувальників.
Приватні будинки, квартири та офіси: покривало на кухні або поруч з електроприладами – доступний і безпечний засіб первинного реагування, яким може скористатися будь-хто без спеціальної підготовки.
Плюси та мінуси протипожежного покривала
Переваги:
- Не залишає після себе хімічних залишків, порошку чи піни – не пошкоджує обладнання та документи.
- Можна гасити вогонь на людині – на відміну від вогнегасника, застосування якого на людині не рекомендується.
- Не потребує спеціальних навичок чи технічного обслуговування, окрім періодичного огляду.
Недоліки:
- Ефективне лише для невеликих загорянь, розмір яких не перевищує площу самого покривала.
- Не гасить тління всередині матеріалу та пожежі, що підтримуються власним окислювачем.
- Разове застосування – повторно використовувати покривало, що вже контактувало з відкритим вогнем, не рекомендується без перевірки цілісності матеріалу.
Види та типи протипожежних покривал
Покривала класифікують за матеріалом виготовлення та за розміром – саме ці два параметри визначають, для якого сценарію підходить конкретний виріб.
За матеріалом
Скловолоконні покривала – найпоширеніший варіант для побутового та комерційного застосування. Виготовляються зі скляного волокна, іноді з додатковим просоченням (наприклад, силіконовим чи вермикулітовим шаром), що підвищує стійкість до високих температур і полегшує очищення полотна після використання.
Базальтові покривала – витримують вищі температури та механічні навантаження, тому частіше застосовуються у промисловості – при зварювальних роботах, на металургійних і енергетичних об’єктах.
Покривала з вогнетривкою тканинною основою (бавовна чи інша тканина з вогнезахисним просоченням) – застосовуються рідше через нижчу стійкість до тривалого контакту з відкритим вогнем; поступово витісняються скловолоконними аналогами.
За розміром
Розмір протипожежного покривала чітко регламентований прямою вимогою НАПБ А.01.001-2014 (п. 3.23):
- Мінімальний розмір 1×1 м – такі покривала призначені для гасіння невеликих осередків пожеж речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря (побутові ситуації, кухня, автомобіль).
- 2×1,5 м – мінімальний розмір для місць застосування та зберігання легкозаймистих рідин (ЛЗР).
- 2×2 м – мінімальний розмір для місць застосування та зберігання горючих рідин (ГР), а також стандартний розмір покривала в комплекті пожежного щита, розташованого на території об’єкта (п. 3.11 НАПБ А.01.001-2014).
Полотно завжди має з запасом перекривати площу типового осередку займання для конкретного об’єкта.
Важливо знати!
Існує нормативна колізія, про яку варто знати при виборі покривала для складів ЛЗР/ГР. НАПБ А.01.001-2014 вимагає для таких об’єктів покривало розміром 2×2 м, тоді як ДСТУ EN 1869:2021 (п. 4.6) обмежує сторону сертифікованого покривала (fire blanket) максимумом 1,8 м.
На практиці це означає, що покривало 2×2 м, яке відповідає вимозі НАПБ щодо розміру, формально виходить за межі параметрів, які випробовує і сертифікує ДСТУ EN 1869 – тобто такий виріб може не мати повного пакету підтверджень за цим стандартом.
Як користуватися протипожежним покривалом
Порядок дій при застосуванні простий, але вимагає короткого пояснення персоналу заздалегідь – саме тому інструкція наноситься прямо на чохол покривала.
- Витягніть покривало з чохла за спеціальні петлі чи язички.
- Розгорніть полотно, тримаючи руки за його площиною – так, щоб долоні виявилися захищені тканиною від можливого контакту з полум’ям.
- Накиньте покривало на осередок займання плавним рухом зверху вниз, повністю перекривши джерело вогню.
- Притисніть краї покривала до поверхні, щоб унеможливити доступ повітря, і залиште на місці, доки поверхня повністю не охолоне.
- Не знімайте покривало передчасно – повторне потрапляння кисню може спричинити повторне займання.
Якщо покривало використовується на людині, одяг якої загорівся: людину слід укласти на підлогу (це знижує ризик потрапляння полум’я в дихальні шляхи), швидко накинути покривало, залишивши відкритою голову, і притиснути краї до тіла до припинення горіння.
Технічні характеристики
Ключовий нормативний документ, який визначає технічні вимоги до протипожежних покривал в Україні, – ДСТУ EN 1869:2021 (гармонізований з європейським EN 1869:2019). Він встановлює методики випробувань та мінімальні показники, яким має відповідати виріб.
Типові заявлені виробниками параметри:
- Максимальна температура короткочасного застосування – близько 1000 °C (експозиція менше 15 хвилин).
- Максимальна температура тривалого застосування – близько 350 °C (експозиція понад 15 хвилин).
- Час гасіння невеликого осередку відкритого горіння – як правило, до 30 секунд після правильного накидання.
Відповідність ДСТУ підтверджує сам виробник документами! Перевіряйте наявність на упаковці маркування відповідності ДСТУ EN 1869:2021, дату виробництва та рекомендований виробником строк зберігання – ці дані зазвичай нанесені на чохол або вкладений паспорт виробу.
Нормативна база та вимоги
Виробництво, застосування та розміщення протипожежних покривал в Україні регламентується такими документами:
- ДСТУ EN 1869:2021 – “Протипожежні покривала” (гармонізований з EN 1869:2019), встановлює технічні вимоги та методи випробувань до покривал. З 01.01.2022 замінив попередній ДСТУ 4833:2007.
- НАПБ А.01.001-2014 Правила пожежної безпеки в Україні – визначає загальні вимоги до оснащення об’єктів первинними засобами пожежогасіння: п. 3.23 встановлює мінімальні розміри покривал залежно від сценарію застосування (1×1 / 2×1,5 / 2×2 м), а п. 3.11 прямо вимагає покривало розміром 2×2 м у складі щита, розташованого на території об’єкта.
- ДСТУ EN 2:2014 Класифікація пожеж – класи A, B, C, D, E, F. Для більш детального розуміння, що саме рекомендується гасити протипожежною ковдрою.
- ДСТУ 2272:2006 Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять – використовується для однозначного трактування термінології у сфері пожежної безпеки.
Висновок
Протипожежне покривало – це базовий, надійний та безвідмовний засіб пожежогасіння, який не потребує технічного обслуговування чи перезарядки, на відміну від вогнегасників.
Кошма є ідеальним доповненням до вогнегасників та обов’язковим елементом пожежного щита.
Поширені запитання
Хоч в НАПБ А.01.001-2014 вказано, що покривало підходить для класу D (метали) варто сприймати це з застереженням. Принцип дії покривала – відсічення доступу кисню до вогнища. Але лужні та лужноземельні метали (магній, натрій, калій та подібні) часто горять, не потребуючи зовнішнього кисню – вони реагують з азотом, вологою чи вуглекислим газом, тому механізм “відсічення повітря” на них принципово не працює.
Крім того, температура горіння металів (сотні–тисячі °C) може пошкодити тканину покривала, а контакт вологи в матеріалі з реактивним металом здатен спричинити додаткове займання. У фаховій практиці для гасіння металів класу D застосовують спеціальні порошки класу D або сухий пісок, а не тканинні покривала.
Більшість скловолоконних покривал вважаються одноразовими. Навіть якщо тканина візуально ціла, структура волокон після температурного шоку руйнується, і при повторному використанні вона може прогоріти.
Сама вогнетривка тканина не має обмеженого терміну придатності. Проте, згідно з правилами експлуатації, покривало потрібно періодично оглядати на наявність механічних пошкоджень, розривів або забруднень і, при виявленні пошкоджень, заміняти.
Так, скловолоконні та базальтові покривала не проводять струм (мають електричний опір не менше 1 МОм), тому підходять для гасіння електрообладнання (клас пожеж Е). Але після гасіння обладнання все одно потрібно знеструмити.
У зоні прямої видимості й легкої досяжності поруч із потенційним джерелом ризику (плита, зварювальний пост), але не безпосередньо над джерелом тепла – щоб вогонь не відрізав доступ до самого покривала.
Якщо на об’єкті є пожежний щит – логічно розмістити протипожежне покривало саме на ньому.
