Зміст статті
Датчик пожежної сигналізації (Пожежний сповіщувач)
Види, принцип роботи та класифікація сповіщувачів: димові, теплові, ручні, комбіновані, лінійні, аспіраційні.
Що таке пожежний датчик
Датчик пожежної сигналізації (офіційна технічна назва – пожежний сповіщувач) – це первинний пристрій системи протипожежного захисту, призначений для виявлення ознак пожежі на ранній стадії. Прилад реагує на фізичні фактори загоряння (дим, тепло, полум’я або чадний газ) та передає тривожний сигнал на приймально-контрольний прилад (ППКП).
Є основним елементом будь-якої системи пожежної безпеки, від невеликих офісів до великих промислових об’єктів.
Принцип роботи пожежних датчиків
Основне завдання датчика – перетворити зміни у навколишньому середовищі, характерні для пожежі, в електричний сигнал. Залежно від типу чутливого елемента, пожежні датчики фіксують:
- Появу диму (аерозольних продуктів горіння).
- Підвищення температури повітря.
- Наявність відкритого полум’я (спектральне випромінювання).
Класифікація пожежних датчиків за типом виявлення
Для різних типів приміщень використовуються різні види пожежних сповіщувачів. Правильний вибір залежить від призначення приміщення та прогнозованого типу пожежі.
Димові датчики (Сповіщувачі пожежні димові)
Найпоширеніший тип, оскільки дим зазвичай з’являється раніше за вогонь.
- Оптико-електронні: Працюють за принципом розсіювання світла. Всередині камери є світлодіод і фотоелемент. Коли дим потрапляє в камеру, світло заломлюється і потрапляє на фотоелемент, що викликає спрацювання.
- Застосування: Офіси, магазини, готелі, житлові будинки.
- Аспіраційні: Система труб, яка постійно всмоктує повітря з приміщення для аналізу надчутливим лазерним сенсором (дороге обладнання, переважно використовується в промисловості).
Теплові датчики (Сповіщувачі пожежні теплові)
Тепловий датчик реагує на зміну температури. Вони використовуються там, де димові датчики можуть давати хибні спрацювання (наприклад, через пил або пару).
- Максимальні: Спрацьовують при досягненні певної температури (зазвичай +54°C – +70°C).
- Диференційні: Реагують на різке зростання температури за короткий час (наприклад, на 5°C за хвилину), навіть якщо поріг ще не досягнуто.
- Застосування: Кухні ресторанів, гаражі, котельні, курилках.
Датчики полум’я
Реагують на електромагнітне випромінювання полум’я (ультрафіолетовий або інфрачервоний спектр). Здатні виявити горіння без диму. Застосування: Ангари, склади паливно-мастильних матеріалів, відкриті майданчики.
Комбіновані датчики
Поєднують у собі кілька сенсорів (найчастіше дим + тепло). Це знижує ймовірність хибних спрацювань і підвищує надійність системи.
Ручні пожежні сповіщувачі (Кнопки)
Окремий клас пристроїв, які приводяться в дію людиною. Це відомі всім червоні скриньки з кнопкою або важелем і написом “При пожежі натиснути”.
- Призначення: Якщо людина помітила пожежу раніше, ніж спрацювала автоматика, вона натискає кнопку для миттєвого запуску сирен та виклику пожежної охорони.
- Вимоги до встановлення: Згідно з нормами, вони обов’язково розміщуються на шляхах евакуації (коридори, холи), біля виходів з будівлі та на сходових клітках на висоті 1,5 м від підлоги.
Важливо: Ручні сповіщувачі (кнопки) не замінюють автоматичні датчики. Вони є додатковим засобом активації. Більше того, згідно норм, вони не повинні залежати від автоматики – натискання кнопки має запускати систему сповіщення про евакуацію пріоритетно.
Лінійні димові сповіщувачі (Променеві)
Це спеціалізоване рішення для захисту великих відкритих просторів та приміщень з високими стелями, де звичайні точкові датчики неефективні або їх обслуговування перетворюється на проблему (потрібні підйомники/альпіністи).
Принцип роботи: Прилад складається з двох компонентів: приймача-передавача та рефлектора (або окремого приймача). Він формує невидимий інфрачервоний промінь. Коли дим підіймається до стелі та перетинає цей промінь, сигнал слабшає (ефект затухання), і система фіксує пожежу.
Особливості:
- Велика зона покриття: Один комплект може контролювати зону довжиною до 100 метрів і шириною до 18 метрів (до 9 метрів в кожну сторону від променя).
- Високі стелі: Ефективні на висотах до 21 метру (тоді як точкові димові датчики ефективні лише до 11-12 метрів).
- Економія на монтажі: Замість прокладання кабелю до 10-15 точкових датчиків на стелі складу, достатньо встановити один лінійний комплект на стінах.
Де застосовуються: Логістичні центри, складські ангари, виробничі цехи, торгові зали гіпермаркетів, спортивні манежі, атріуми готелів.
Типи передачі сигналу: Адресні та Неадресні пожежні датчики
Для власника бізнесу важливо розуміти різницю в логіці роботи системи, оскільки це впливає на ціну та точність виявлення.
| Тип системи | Опис | Переваги | Недоліки | Для кого підходить |
|---|---|---|---|---|
| Неадресні (порогові) | При спрацюванні показують лише номер шлейфа (групи датчиків), а не конкретний пристрій. | Низька вартість обладнання. | Важко знайти місце загоряння у великій будівлі. | Малі офіси, кафе, кіоски. |
| Адресні | Кожен датчик має унікальну адресу. Система вказує: “Пожежа: Кімната 105, Датчик 2”. | Висока точність, швидкий пошук, контроль справності кожного датчика. | Вища вартість обладнання. | ТРЦ, бізнес-центри, готелі, склади. |
| Автономні* | Працюють від батарейки, мають вбудовану сирену. Не підключаються до пульта. | Простий монтаж, не потребують дротів. | Не передають сигнал на пульт охорони. | Квартири, приватні будинки. |
*Автономні датчики підходять для житла, але зазвичай не можуть бути основним засобом захисту для комерційних об’єктів згідно з вимогами пожежного нагляду.
Де і як встановлювати датчики?
В інтернеті часто шукають схеми “як встановити пожежний датчик”, але для комерційних об’єктів (офіс, магазин, склад) самостійний монтаж суворо заборонений.
Чому не можна встановлювати самостійно:
- Аеродинаміка: Дим не завжди йде прямим шляхом. Професійний інженер враховує повітряні потоки від вентиляції, наявність балок на стелі (які створюють “димові кишені”) та теплові бар’єри. Датчик, встановлений “на око”, може просто не спрацювати вчасно.
- Ліцензія: Згідно з законодавством України, проєктування та монтаж систем протипожежного захисту мають право виконувати виключно компанії з ліцензією ДСНС.
- Відповідальність: У разі пожежі, якщо з’ясується, що система встановлена з порушеннями або без проєкту, страхова не виплатить компенсацію, а власник несе кримінальну відповідальність.
Для приватного будинку: Автономні датчики на батарейках можна кріпити самостійно (на двосторонній скотч або саморізи) по центру кімнати, керуючись інструкцією виробника. Це не вимагає ліцензії, оскільки стосується особистої безпеки.
Для фахівців: Якщо ви є ліцензованим інсталятором, основним керівництвом до дії є ДБН В.2.5-56:2014 та конкретні ДСТУ (див. далі).
Нормативна база та сертифікація
Проєктування, монтаж та саме обладнання в Україні суворо регламентуються. Основні документи, на які слід орієнтуватися:
- ДБН В.2.5-56:2014 “Системи протипожежного захисту” – “Біблія” пожежної безпеки, визначає, де і скільки датчиків ставити.
- ДСТУ EN 54 – Серія стандартів, що визначає технічні вимоги до самих пристроїв:
- ДСТУ EN 54-7 – для димових сповіщувачів.
- ДСТУ EN 54-5 – для теплових сповіщувачів.
- ДСТУ EN 54-11 – для ручних сповіщувачів.
- Технічний регламент засобів цивільного захисту – все обладнання, що встановлюється на об’єкті, повинно мати сертифікат відповідності цьому регламенту.
Порада власнику: Завжди вимагайте у підрядника сертифікати відповідності на обладнання. Без них об’єкт не пройде перевірку ДСНС.
Більше інформації читайте в статті “Системи пожежної сигналізації (СПС): види, принцип роботи та норми ДБН“.
Поширені запитання
Так, ДБН допускає встановлення на стінах, колоннах та перегородках, але не ближче 0,5 м від кута і на відстані 0,1-0,3 м від стелі (включно з габаритами датчика). Це дозволено, якщо неможливо встановити на стелі.
У черговому режимі датчик може короткочасно блимати раз на кілька секунд – це норма (перевірка зв’язку). Якщо світлодіод горить постійно – це сигнал “Пожежа” або “Несправність”.
Більшість датчиків (як автономних, так і системних) мають кнопку “Test” або спеціальний отвір для тестування. Натискання на неї імітує наявність диму. Для професійної перевірки використовують спеціальні аерозолі (“дим у балончику”), які безпечні для електроніки.
Так. Зазвичай термін служби сповіщувача складає 10 років. З часом чутливість сенсора знижується, а оптична камера запилюється, що призводить до відмови або постійних хибних спрацювань. Дата виготовлення завжди вказана на корпусі приладу.
Так, це поширена проблема в офісах та готелях. Оптичні димові датчики реагують на густу пару від вейпів так само як на дим. Хоча пара розсіюється швидше, інтенсивне паріння прямо під датчиком гарантовано викличе хибну тривогу та евакуацію будівлі.
Для автономних побутових датчиків – раз на рік (або при сигналі розряду). У професійних дротових системах живлення централізоване, але резервні акумулятори в ППКП (приладі) міняють раз на 2-3 роки.
Датчик диму реагує на видимі частки горіння. Датчик чадного газу (CO) реагує на токсичний газ без кольору і запаху. Для котелень та житла з пічним опаленням рекомендується встановлювати обидва типи або комбіновані пристрої.
