ДСТУ EN 54-11:2004 Системи пожежної сигналізації. Частина 11. Сповіщувачі пожежні ручні

Про що цей документ

ДСТУ EN 54-11:2004 встановлює вимоги та методи випробовувань ручних пожежних сповіщувачів, які є компонентами систем пожежної сигналізації для встановлення всередині та зовні будівель. Стандарт визначає характеристики надійності, стійкості до впливання довкілля та функційні можливості ручних пожежних сповіщувачів для забезпечення їх ефективної роботи під час виявлення пожежі.

Документ гармонізовано з європейським стандартом EN 54-11:2001 і є частиною серії стандартів EN 54, що регулюють вимоги до компонентів систем пожежної сигналізації.

Основні положення ДСТУ EN 54-11:2004

Для кого обов’язковий:

• Виробники ручних пожежних сповіщувачів
• Проектні організації, що розробляють системи пожежної сигналізації
• Монтажні та експлуатаційні організації
• Лабораторії випробувань та органи сертифікації
• Об’єкти різного призначення, де встановлюються системи пожежної сигналізації

Ключові технічні параметри:

• Розміри передньої сторони: від 85 мм до 135 мм (квадратна форма з допуском ±5%)
• Зусилля для випробування на неспрацьовування: 22,5 ± 2,5 Н протягом 5 секунд
• Час спрацьовування: не більше 10 секунд після активізації
• Енергія удару при випробуванні: 1,9 ± 0,1 Дж
• Температурний діапазон (для внутрішнього використання): від –10 °С до +55 °С
• Температурний діапазон (для зовнішнього використання): від –25 °С до +70 °С

Основні вимоги:

• Наявність крихкого елемента для захисту від випадкового спрацьовування
• Два типи сповіщувачів: тип А (прямої дії) та тип В (непрямої дії)
• Червоний колір видимої поверхні, біла робоча поверхня
• Стандартизовані символи та марковання відповідно до ISO 3864
• Можливість повернення у початковий стан за допомогою спеціального інструмента
• Наявність тестувального пристрою для перевірки працездатності
• Стійкість до вібрації, ударів, вологості та корозійних середовищ
• Відповідність вимогам щодо електромагнітної сумісності

Що важливо пам’ятати:

• Ручні пожежні сповіщувачі повинні встановлюватися на висоті не менше 15 мм над навколишньою поверхнею
• Крихкий елемент не повинен руйнуватися під дією зусилля до 22,5 Н протягом 5 секунд
• Для використання зовні будівель сповіщувачі повинні витримувати більш жорсткі умови експлуатації
• Програмно-керовані сповіщувачі повинні зберігати програму в енергонезалежній пам’яті

Практичне застосування стандартів

Ручні пожежні сповіщувачі (РПС) є критично важливою ланкою в системі безпеки, оскільки дозволяють персоналу або відвідувачам миттєво активувати тривогу при візуальному виявленні загоряння ще до того, як спрацюють автоматичні датчики диму чи тепла.

Типові приклади використання

Згідно з ДСТУ EN 54-11, ручні сповіщувачі розміщуються на шляхах евакуації таким чином, щоб бути помітними та легкодоступними. Основні місця монтажу:

• Комерційна нерухомість (БЦ, ТРЦ, готелі): Встановлюються біля кожного виходу на сходову клітку, біля головних входів та в коридорах, щоб шлях до сповіщувача не перевищував нормативну відстань (зазвичай 30-50 м).
• Промислові та складські об’єкти: Монтуються вздовж шляхів евакуації, а також безпосередньо біля місць з підвищеною пожежною небезпекою (наприклад, цехи фарбування, зони зарядки акумуляторів). Для зовнішніх складських рамп використовують моделі з розширеним температурним діапазоном (до -25 °С).
• Житлові комплекси: Розміщуються у ліфтових холах, на поверхових майданчиках та біля виходів з під’їздів.
• Соціальні об’єкти (школи, лікарні): Встановлюються на висоті, доступній для персоналу, часто використовуються пристрої типу В (непрямої дії) або захисні прозорі кришки для запобігання хуліганським діям дітей чи випадковим натисканням.

Особливості застосування на практиці

При виборі пристрою критично важливо розрізняти Тип А та Тип В. Сповіщувачі Типу А (прямої дії) спрацьовують автоматично при розбитті крихкого елемента — це ідеальний варіант для швидкої реакції в екстрених ситуаціях. Сповіщувачі Типу В (непрямої дії) вимагають двох дій: розбити/натиснути на захисний елемент, а потім натиснути кнопку. Це рішення частіше застосовують там, де є ризик випадкового зачеплення пристрою (вузькі коридори складів, спортивні зали).

Також для зовнішнього монтажу обов’язково обираються моделі з герметизацією корпусу, щоб конденсат не спричинив хибне спрацювання електроніки.

Конкретний приклад стандартів ДСТУ EN 54-11

Розглянемо застосування ДСТУ EN 54-11 на прикладі великого логістичного центру. Специфіка об’єкта вимагає комбінованого підходу. Всередині опалюваного складу, на колонах біля евакуаційних виходів, встановлюються класичні сповіщувачі Типу А (червоний корпус, біла робоча зона). Вони розраховані на роботу в діапазоні від –10 °С до +55 °С, що відповідає клімату приміщення.

Однак, у зоні завантаження-розвантаження (на зовнішніх рампах), де умови експлуатації більш суворі, проектувальники закладають спеціалізовані моделі для зовнішнього використання. Такі сповіщувачі здатні працювати при температурі до –25 °С та мають посилений захист від вологи й пилу. Враховуючи активний рух вантажної техніки (навантажувачів), ці пристрої часто комплектуються додатковими захисними бамперами або встановлюються в нішах, щоб уникнути механічного пошкодження ударом силою понад 1,9 Дж, яке регламентовано стандартом як межа міцності. Таким чином, система гарантує надійне спрацювання як у теплі, так і на морозі, мінімізуючи ризики відмови техніки.

Пов’язані документи

Інші частини серії EN 54:

• ДСТУ EN 54-1:2022 – Системи пожежної сигналізації. Частина 1. Вступ.
• ДСТУ EN 54-2:2003 – Контрольні прилади пожежної сигналізації
• Інші стандарти цієї серії

Проектування систем пожежної сигналізації:

• ДБН В.2.5-56:2014 – Системи протипожежного захисту
• ДБН В.1.1-7:2016 – Пожежна безпека об’єктів будівництва
• НАПБ А.01.001-2014 – Правила пожежної безпеки в Україні

Для повного переліку всіх пов’язаних документів, включаючи нормативні посилання та міжнародні стандарти, перегляньте розділ 2 “Нормативні посилання” у повному тексті документа.

Завантажити PDF