Зміст статті
Модуль порошкового пожежогасіння: що це, як працює та де застосовується
Модуль порошкового пожежогасіння (МПП) – це пристрій у вигляді герметичного резервуара, який зберігає заряд вогнегасного порошку [1] під тиском і автоматично викидає його при виявленні пожежі. Головне завдання такого модуля – локалізація та автоматичне гасіння пожежі на ранній стадії без участі людини.
Простими словами: це великий вогнегасник, який монтується на стелю або стіну і спрацьовує автоматично при підвищенні температури або за сигналом від пожежної сигналізації.
Модулі порошкового пожежогасіння призначені для гасіння пожеж класів A (тверді речовини), B (рідини), C (гази), а також електроустановок під напругою (клас E, зазвичай до 1000 В).
Ці пристрої можуть працювати як самостійні (автономні) одиниці, так і бути інтегрованими у комплексні автоматичні системи пожежогасіння (АСПГ).
Принцип роботи та типи запуску
Залежно від конструкції, модулі можуть активуватися двома основними способами:
- Автономний (тепловий) пуск: модуль оснащений термочутливою колбою (схожою на спринклерну), яка руйнується при досягненні певної температури (найчастіше 68 °C або 93 °C). Після цього газ виштовхує порошок у зону горіння.
- Електричний пуск (у складі системи): модуль отримує електричний імпульс від приладу приймально-контрольного пожежного (ППКП). Це відбувається після того, як спрацювали димові або теплові сповіщувачі (датчики). Такий метод дає час на затримку пуску для евакуації людей.
Кріплення і об’єм захисту
Модулі бувають стельовими (С) або настінними (Н) – вибір залежить від геометрії приміщення та розташування ймовірного осередку загоряння. Кожна модель розрахована на конкретний захищуваний об’єм (м³), який виробник вказує в технічній документації – це ключовий параметр при підборі кількості модулів на приміщення.
Виробники позначають всі ці параметри прямо в назві модуля – наприклад, у позначенні «МПП – Е – С – 68» літера Е вказує на електричний пуск, С – на стельове кріплення, а число – на температуру автономного спрацювання.
Переваги та недоліки порошкових модулів
Переваги:
- Не потребує трубопроводів, насосної станції чи джерела водопостачання – монтується автономно. Часто навіть не потребує електроживлення (в автономному режимі роботи).
- Спрацьовує за лічені секунди, локалізуючи пожежу на початковій стадії без участі людини.
- Компактний розмір дозволяє захищати віддалені або невеликі приміщення складної конфігурації.
- Універсальність та морозостійкість: порошкові модулі пожежогасіння можуть ефективно працювати в неопалюваних приміщеннях при температурах від -50 °C до +50 °C.
- Економічність: набагато нижча ціна та монтаж порівняно з водяними системами пожежогасіння або газовими.
- Відсутність шкоди від води: порошок не викликає короткого замикання, тому підходить для захисту електрообладнання.
Недоліки (важливо враховувати при виборі):
- Ризик для людей: дрібнодисперсний порошок при викиді створює щільну хмару, яка зводить видимість до нуля (заважає евакуації) та ускладнює дихання. Згідно з нормами, пуск порошку можливий лише після повної евакуації персоналу.
- Складність прибирання: після спрацювання порошок важко видалити з поверхонь. Якщо в приміщенні є волога, порошок може утворити агресивне середовище, що викликає корозію металів та плат електроніки.
- Ризик злежування: з часом вогнегасний порошок може комкуватися (злежуватися), що потребує суворого дотримання термінів технічного обслуговування.
- Обмежений захищуваний об’єм одного модуля – для захисту великих приміщень доводиться встановлювати десятки таких пристроїв, що ускладнює їх синхронний запуск та обслуговування. В таких випадках іноді доцільніше використовувати стаціонарні системи з централізованою трубопровідною розводкою.
- Одноразова дія: після спрацювання модуль потребує перезарядки чи заміни.
Нормативна база
Основні технічні вимоги до порошкових модулів пожежогасіння, показники їх герметичності, вогнегасної здатності та методи випробувань регламентує ДСТУ 3972-2000 «Техніка пожежна. Установки порошкового пожежогасіння. Загальні технічні вимоги. Методи випробувань» (зі змінами). На сьогодні конкретні моделі МПП проходять перевірку згідно з цим стандартом та додатково сертифікуються за власними технічними умовами виробника (ТУ У).
При цьому загальні правила проєктування систем протипожежного захисту, до складу яких входять ці модулі, регламентує ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту».
Ключові вимоги:
- При розрахунку кількості порошкових модулів враховується не лише площа або об’єм приміщення, але й висота встановлення (зазвичай ефективність гарантується на висоті до 4–6 метрів, залежно від паспорта виробника).
- Приміщення, обладнані модулями порошкового пожежогасіння з електричним пуском, обов’язково повинні мати світлозвукові табло: зовні приміщення – «ПОРОШОК — НЕ ВХОДИТИ!», всередині – «ПОРОШОК – ВИХОДЬ!».
- Система має бути узгоджена з вентиляцією: перед викидом порошку вся припливно-витяжна вентиляція в приміщенні повинна автоматично вимикатися, а вогнезатримувальні клапани – закриватися, щоб порошок не видувало з зони гасіння.
⚠️ Важливо: через оновлення нормативної бази конкретні номери чинних документів варто перевіряти окремо перед проєктуванням чи закупівлею. Точні технічні характеристики модуля (захищуваний об’єм, температура спрацювання, тип порошку в заряді) уточнюйте безпосередньо у виробника й вимагайте сертифікат (декларацію) відповідності на конкретну модель.
Детальніше
Вибір порошкових модулів пожежогасіння залежить від класу можливої пожежі на об’єкті, наявності людей у зоні гасіння та чутливості обладнання до забруднення дрібнодисперсним пилом. Детальніше про це та про компанії, що займаються цим обладнанням у статті «Порошкове пожежогасіння: Принцип роботи, обладнання та нормативні вимоги».
