ДСТУ 3789:2015 Пожежна безпека. Піноутворювачі загального призначення для гасіння пожеж

Про що цей документ

ДСТУ 3789:2015 встановлює загальні технічні вимоги до піноутворювачів загального призначення, які застосовують для гасіння пожеж класів А та В (підкласів А1, А2, В1) за допомогою спеціальної апаратури, а також до змочувальних розчинів на їхній основі. Стандарт визначає правила транспортування та зберігання піноутворювачів, методи їхнього випробування, а також порядок поводження з ними під час зберігання, використання, регенерування та утилізування.

Простими словами – документ відповідає на питання, яким має бути якісний піноутворювач (концентрат для отримання пожежної піни): які показники якості він повинен мати, як правильно його зберігати й перевозити, як маркувати тару та як діяти, коли піноутворювач втратив свої властивості. Це базовий довідковий документ для виробників, постачальників і споживачів піноутворювачів – від пожежних частин до промислових об’єктів зі стаціонарними системами пінного пожежогасіння.

Основні положення ДСТУ 3789:2015

Для кого обов’язковий

• Виробники піноутворювачів загального призначення для гасіння пожеж
• Постачальники та дистриб’ютори піноутворювачів
• Випробувальні лабораторії, що проводять сертифікаційні, кваліфікаційні та періодичні випробування
• Підприємства й організації, що експлуатують стаціонарні системи пінного пожежогасіння та зберігають запаси піноутворювачів

Ключові технічні параметри (з Таблиці 1)

• Кінематична в’язкість за 20°C – не більше 50 мм²/с
• Температура застигання – не вище мінус 3°C
• Кратність піни середньої кратності, що утворюється з робочого розчину, – не менше 60
• Тривалість гасіння піною середньої кратності модельного вогнища пожежі 55В – не більше 120 с
• Показник вогнегасної здатності за класом пожежі В (підклас В1) – не більше 5,1 кг/м²
• Температурний діапазон застосування – від 5°C до 50°C
• Строк зберігання – не менше 12 місяців
• Масова частка осаду – не більше 0,25 % без термодії, 1,00 % після термодії

Основні вимоги (коротко)

• Зовнішній вигляд піноутворювача – однорідна рідина без розшарування
• Піноутворювачі за впливом на організм людини не повинні перевищувати IV клас небезпеки
• Піноутворювачі мають бути біологічно «м’якими» (біологічна здатність до розкладання понад 80 %)
• Не допускається вміст речовин, обіг яких регулюється Монреальським протоколом про речовини, що руйнують озоновий шар
• Тара для пакування – бочки, каністри чи інші посудини з іржостійкої або вуглецевої сталі з внутрішнім покривом, а також полімерна тара
• Обов’язкове маркування тари: назва та марка, номер партії, дата виготовлення, маса нетто/брутто, класи пожеж, концентрація розчинів, температура застигання, умови й термін зберігання

Що важливо пам’ятати

• Зливати залишки піноутворювачів та їхні водні розчини у водні об’єкти та об’єкти господарсько-питного водопостачання категорично заборонено
• Регенерація піноутворювача заборонена в разі виявлення розшарування (масова частка осаду понад 0,25 %, поява двох рідких фаз) або зниження водневого показника (рН) нижче 4
• Після завершення строку зберігання піноутворювач обов’язково перевіряють в обсязі експлуатаційних випробувань перед подальшим використанням

Практичне застосування

Типові приклади використання:

• Пожежні частини та аварійно-рятувальні підрозділи – заправляння пожежних автоцистерн та переносних вогнегасників піноутворювачем для гасіння пожеж класів А і В
• Промислові підприємства з резервуарними парками нафтопродуктів – стаціонарні та пересувні системи пінного пожежогасіння
• Об’єкти з підвищеною пожежною небезпекою (склади ПММ, автозаправні станції) – зберігання запасів піноутворювача в резервуарах систем пожежогасіння
• Випробувальні лабораторії – проведення кваліфікаційних, сертифікаційних та періодичних випробувань піноутворювачів за методиками стандарту
• Служби охорони праці підприємств – контроль умов зберігання, строку придатності та своєчасної регенерації або утилізації піноутворювачів

Приклад застосування ДСТУ 3789 на об’єкті

Уявімо нафтобазу з резервуарним парком, обладнану стаціонарною системою пінного пожежогасіння.

Піноутворювач зберігається у спеціальному резервуарі системи протягом тривалого часу, тому відповідно до вимог стандарту служба охорони підприємства повинна не рідше одного разу на 12 місяців проводити експлуатаційні випробування – перевіряти кратність та стійкість піни середньої кратності, а також показник змочувальної здатності.

Якщо під час чергової перевірки виявляється розшарування піноутворювача з масовою часткою осаду понад 0,25 %, регенерація забороняється, і підприємство повинно ухвалити рішення про утилізацію непридатного піноутворювача – наприклад, використати його для приготування змочувальних розчинів під час гасіння пожеж класу А, або передати на знешкодження відповідно до вимог ДСанПіН 2.2.7.029.

Це дозволяє уникнути ситуації, коли в критичний момент система пожежогасіння виявиться заправленою неякісним піноутворювачем, нездатним ефективно погасити пожежу.

Приклад №2 застосування норм на об’єкті

Нафтобаза (склад паливно-мастильних матеріалів): у разі розливу та займання горючих рідин (наприклад, бензину) виникає пожежа класу В1. Для її гасіння стаціонарна система пожежогасіння або пожежний автомобіль подають до стволів-генераторів робочий розчин піноутворювача загального призначення.

Утворена піна середньої кратності (від 21 до 200) вкриває площу горіння, ізолює поверхню рідини від парів та кисню, одночасно охолоджуючи її. Згідно з нормами, якісний піноутворювач має забезпечити припинення горіння нормативного вогнища за час, що не перевищує 120 секунд.

Пов’язані документи

У тексті ДСТУ 3789:2015 є нормативні посилання на такі документи:

• ГОСТ 27331-87 – вже недіючий. Замість нього слід використовувати ДСТУ EN 2:2014 «Класифікація пожеж».
• ДСТУ 3675-98 – Пожежна техніка. Вогнегасники переносні. Скасований 01.11.2024 та замінено гармонізованим європейським стандартом ДСТУ EN 3-7:2014.
• ДСТУ 7261:2012 – Продукти хімічні технічні. Методи визначення густини рідин
• ДСТУ ISO/IEC 17025:2006 – Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій

Стандарт містить значно більший перелік нормативних посилань (розділ 2), включно з рядом ГОСТ на лабораторне обладнання та методи випробувань. Повний перелік можна переглянути безпосередньо в тексті документа.

Завантажити PDF