ДСТУ EN 615:2017 Протипожежний захист. Вогнегасні речовини. Вимоги до вогнегасних порошків

Про що цей документ

ДСТУ EN 615:2017 встановлює вимоги до вогнегасних порошків, призначених для гасіння пожеж класів A, B і C. Документ визначає мінімальні вимоги до хімічних та фізичних властивостей порошків (насипна густина, гранулометричний склад, вологість, стійкість до злежування, водовідштовхувальність), а також мінімальні вимоги до їхньої вогнегасної здатності.

Стандарт призначений для того, щоб уніфікувати вимоги до вогнегасних речовин і гарантувати, що порошок у вогнегаснику або системі пожежогасіння не злежиться з часом і гарантовано спрацює в критичній ситуації. Він вирішує проблему контролю якості продукції на ринку України, приводячи її у повну відповідність до європейських норм.

Важливо зазначити, що дія цього стандарту не поширюється на спеціальні порошки для гасіння горючих металів (пожежі класу D).

Основні положення ДСТУ EN 615:2017

Для кого обов’язковий

• Виробники та постачальники вогнегасних порошків
• Органи сертифікації та випробувальні лабораторії, що оцінюють відповідність порошків
• Виробники вогнегасників та установок пожежогасіння, які використовують порошки класів A, B, C

Ключові технічні параметри

• Допуск насипної густини – ± 0,07 г/мл від заявленого значення
• Вологість – не більше 0,25% (за масою)
• Допуски ситового аналізу для сит 40 мкм і 63 мкм – ± 8% від заявленого значення; для сита 125 мкм – ± 5%
• Допуски хімічного складу компонента – від ± 1,0% (для вмісту 10–15%) до ± 3,0% (для вмісту від 65% і вище)
• Сума заявлених характеристичних значень хімічного складу має становити не менше 90% від загального вмісту

Основні вимоги (коротко)

• Порошок має відповідати вимогам до вогнегасної здатності згідно з EN 3 при випробуванні у вогнегаснику масою 6 кг або 9 кг
• Порошок повинен зберігати сипкість – грудки, що утворилися при випробуванні на злежування, не мають затримуватись на ситі 425 мкм
• Порошок має проявляти водовідштовхувальні властивості – краплі води не повинні повністю вбиратися порошком
• Залишкова маса порошку у вогнегаснику після розряду має відповідати вимогам EN 3
• Кожна упаковка або етикетка повинна містити обов’язкову інформацію: комерційну назву, клас пожежі, рік виготовлення, номер партії/лоту, рекомендації щодо зберігання, дані постачальника, попередження про сумісність з обладнанням, посилання на номер стандарту

Що важливо пам’ятати

• Змішування різних типів порошку (наприклад ABC та BC) може спричинити злежування та утворення газу, що підвищує тиск у контейнері до небезпечного рівня та може призвести до розриву корпусу
• Повторно використаний (відновлений) порошок може містити вологу та забруднення, через що з часом стає грудкуватим і може блокувати подачу під час гасіння пожежі

Практичне застосування

Типові приклади використання:

• Виробник вогнегасників – підтверджує відповідність порошку, що заправляється у продукцію, вимогам стандарту перед сертифікацією
• Лабораторія сертифікації – проводить випробування насипної густини, ситового аналізу, вологості та вогнегасної здатності порошку за методиками додатків A–E
• Фахівець з пожежної безпеки – перевіряє паспорт постачальника (розділ 14 стандарту) для підтвердження якості порошку, що застосовується в установці пожежогасіння
• Постачальник – формує маркування продукції відповідно до вимог розділу 13, вказуючи клас пожежі, партію, дату виготовлення

Особливості застосування на практиці: при комплексному захисті об’єктів необхідно обов’язково враховувати сумісність обраного порошку з іншими вогнегасними речовинами, які можуть застосовуватися одночасно (наприклад, з піноутворювачами). Використання несумісних речовин може суттєво знизити ефективність гасіння та пошкодити пінний покрив.

Приклад застосування ДСТУ EN 615:2017 на об’єкті

На нафтобазі, де зберігаються легкозаймисті рідини, одночасно використовуються порошкові вогнегасники (для локального гасіння класу B) та стаціонарна система пінного пожежогасіння.

Перед закупівлею порошку служба пожежної безпеки об’єкта вимагає від постачальника паспорт відповідності ДСТУ EN 615:2017, що підтверджує характеристики насипної густини, вологості та вогнегасної здатності. Оскільки на об’єкті застосовуються обидва засоби гасіння, додатково перевіряється сумісність обраного порошку з піноутворювачем (за методикою додатка K), щоб унеможливити взаємне зниження ефективності засобів під час одночасного або послідовного застосування.

Пов’язані документи

У тексті ДСТУ EN 615:2017 є нормативні посилання на такі документи:

• EN 3 (усі частини) – «Portable fire extinguishers» (Вогнегасники переносні) – використовується для випробувань вогнегасної здатності порошку
• EN ISO 4788 – «Laboratory glassware – Graduated measuring cylinders» (ISO 4788:2005) – застосовується при визначенні насипної густини
• ISO 3310-1 – «Test sieves – Technical requirements and testing – Part 1: Test sieves of metal wire cloth» – застосовується при ситовому аналізі
• EN 1568-3:2008 – «Fire extinguishing media – Foam concentrates – Part 3» – використовується в методиці випробування сумісності порошку з піною (додаток K)
• ISO 304 – «Surface active agents – Determination of surface tension by drawing up liquid films» – застосовується для визначення поверхневого натягу палива при випробуваннях сумісності
• ДСТУ EN 2:2014 Класифікація пожеж – довідково, для розуміння класів пожеж A, B, C, D

Якщо потрібна повна інформація про пов’язані документи – рекомендуємо переглянути безпосередньо розділ “Нормативні посилання”, в повному тексті документа.

---

Додатково рекомендуємо ознайомитись (для контексту застосування в Україні):

• ДСТУ EN 3-7:2014 Вогнегасники переносні. Частина 7. Характеристики, вимоги до робочих параметрів і методи випробовувань.
• НАПБ А.01.001-2014 Правила пожежної безпеки в Україні (встановлюють загальні організаційні вимоги щодо наявності, утримання та ТО вогнегасників на об’єктах).

Завантажити PDF