Зміст статті
Порошкове пожежогасіння
Принцип роботи, види систем, застосування та нормативні вимоги
Порошкове пожежогасіння – один з найбільш універсальних та економічно вигідних способів гасіння пожеж, який застосовують і у вигляді переносних вогнегасників або автоматичних стаціонарних установок. Популярність методу пояснюється просто: вогнегасний порошок здатний гасити майже всі класи пожеж, не потребує складної інфраструктури та резервуарів з водою і працює за секунди після спрацювання.
Разом з тим системи порошкового пожежогасіння – не універсальне рішення “для всього”. Порошок має чіткі обмеження щодо об’єктів застосування, вимагає прибирання приміщення після спрацювання і не завжди сумісний з електронікою.
Принцип роботи систем порошкового пожежогасіння
Основне завдання системи – швидко доставити вогнегасний порошок у зону горіння та створити середовище, яке не підтримує вогонь. Коли система активується, стиснений газ (який зберігається в окремому балоні або генерується піротехнічним зарядом) виштовхує порошок через розпилювачі.
Гасіння відбувається за рахунок комплексної дії:
- Ізоляція: порошок покриває палаючу поверхню щільним шаром, перекриваючи доступ кисню.
- Інгібування: хімічні компоненти порошку переривають ланцюгову реакцію горіння на молекулярному рівні.
- Охолодження: частково забирає теплову енергію, хоча цей ефект значно слабший, ніж у води.
Для глибшого розуміння хімічних процесів та характеристик самої вогнегасної речовини, рекомендуємо ознайомитись зі статтею про порошок для гасіння пожежі: склад, принцип дії та типи порошків.
Важливо знати: вогнегасний порошок гасить полум’я практично миттєво, але не охолоджує розжарені конструкції та тліючі матеріали так ефективно, як вода. Тому після спрацювання порошкової системи в приміщеннях з деревиною, папером чи текстилем існує ризик повторного займання від тліючих осередків – це варто враховувати при виборі системи для складів з горючими твердими матеріалами.
Плюси та мінуси порошкового пожежогасіння
Переваги:
- Універсальність: порошок ефективний для класів пожеж A, B, C згідно з ДСТУ EN 2:2014 – Класифікація пожеж, а деякі типи порошків і для електрообладнання під напругою до 1000 В.
- Автономна робота (модулі): порошкові модулі не потребують трубопроводів, насосної станції чи підключення до водопостачання. Більшість моделей здатні працювати автономно, а окремі моделі – навіть без зовнішнього електроживлення.
- Швидкість спрацювання: гасіння відбувається за секунди після пуску – значно швидше, ніж у звичайному водяному пожежогасінні через насосну станцію.
- Морозостійкість: на відміну від водяних систем, порошкові установки працюють у неопалюваних приміщеннях і при від’ємних температурах – це визначається діапазоном робочих температур конкретного модуля (типово від –50°C до +50°C, залежно від виробника).
- Відносно низька вартість: порівняно з тими ж водяними чи газовими системами пожежогасіння – немає потреби у спеціальних резервуарах та насосах або дорогих вогнегасних газах.
Недоліки:
- Відсутність охолоджувального ефекту: порошок не запобігає повторному займанню тліючих матеріалів – для складів з деревиною, папером, текстилем це суттєвий ризик.
- Забруднення приміщення: після спрацювання порошок покриває все обладнання дрібнодисперсним шаром, який потрібно прибирати – для приміщень з чутливою електронікою (серверні, апаратні, АТС) це може завдати шкоди, порівнянної зі збитками від пожежі.
- Ускладнення видимості та евакуації людей: після викиду порошок утворює щільну аерозольну хмару, яка різко погіршує видимість та ускладнює дихання. Тому запуск системи допускається лише після евакуації людей із приміщення.
- Необхідність регулярного технічного обслуговування: з часом порошок може злежуватися, що негативно впливає на ефективність гасіння. Саме тому важливо дотримуватися встановлених виробником термінів перевірки та обслуговування.
Типи систем порошкового пожежогасіння
Порошкове пожежогасіння, по факту, ділиться на 2 типи: стаціонарні системи і автономні/модульні, але на практиці майже завжди приміняються рішення на основі автономних модулів. Чому так? Розберемо далі.
Централізовані (стаціонарні) установки
Порошок зберігається в одному або кількох великих резервуарах і подається трубопроводами до кількох зон захисту одночасно. Це рішення приміняється для великих об’єктів.
Проєктування трубопровідної розводки для стаціонарних установок – одне з найскладніших завдань у порошковому пожежогасінні: довжина і діаметр трубопроводів впливають на рівномірність розподілу порошку на насадках. Помилки на цьому етапі призводять до нерівномірного гасіння – частина зони отримує недостатню концентрацію порошку.
Основні компоненти стаціонарної установки
Типова стаціонарна установка порошкового пожежогасіння складається з:
- Модулів (балонів) з вогнегасним порошком та газом-витискувачем.
- Пускового пристрою (піропатрон, електромагнітний або пневматичний клапан).
- Насадок-розпилювачів, які формують факел розпилення.
- Системи трубопроводів (для централізованих установок).
- Датчиків пожежної сигналізації – для виявлення пожежі та подачі сигналу.
- Приладу приймально-контрольного пожежного (ППКП) та шлейфів пуску – для автоматичного режиму роботи.
Також системи порошкового пожежогасіння мають чіткі вимоги згідно з ДСТУ EN 12416-2:2022, що регламентує їх проєктування, будівництво та обслуговування і, відверто кажучи, це значно зменшує частоту вибору такої системи, коли є змога обрати значно простіші і дешевші порошкові модулі.
Модулі порошкового пожежогасіння
Найпоширеніший варіант і не дарма. Модулі монтуються безпосередньо в зоні захисту (на стелі або стінах) і спрацьовують без трубопроводів – кожен модуль є самостійною одиницею гасіння для своєї зони.
Щоб не повторюватись: це обладнання детально розглянуто в статті [Модуль порошкового пожежогасіння: що це, як працює та де застосовується] – там про конструкцію, плюси та мінуси, критерії вибору та інше.
Мобільні установки порошкового пожежогасіння
Це установки на колісній базі місткістю від 100 до 250 кг порошку, які застосовують там, де стаціонарний монтаж неможливий або недоцільний: автозаправні станції, зони техобслуговування, тимчасові об’єкти, будівельні майданчики.
Пуск – ручний, через шланг з пістолетом-розпилювачем, що дає змогу оперативно спрямувати струмінь порошку в потрібну точку.
Ручні порошкові вогнегасники
Найпростіший і найдоступніший засіб первинного пожежогасіння – переносні порошкові вогнегасники (ВП-2, ВП-4, ВП-6 та інші за масою заряду). Вони не є “системою” у повному сенсі, але залишаються обов’язковим елементом протипожежного оснащення будь-якого об’єкта згідно з нормами належності вогнегасників.
Порівняльна таблиця порошкових систем пожежогасіння
| Тип установки | Спосіб пуску | Типова область застосування | Орієнтовна площа/об’єкт захисту |
|---|---|---|---|
| Порошкові модулі | Автоматичний / дистанційний | Виробничі та складські приміщення | Локальна зона під модулем |
| Централізована (стаціонарна) система | Автоматичний, від ППКП | Комплекси приміщень, кілька зон | Від сотень м² |
| Мобільна установка | Ручний | АЗС, СТО, тимчасові об’єкти | Локальне гасіння оператором |
| Переносний вогнегасник | Ручний | Первинне гасіння, обов’язкове оснащення | Осередок пожежі, до 1–2 м² |
Нормативна база та вимоги
Проєктування, монтаж та експлуатація систем порошкового пожежогасіння в Україні регламентуються такими документами:
- ДБН В.2.5-56:2014 “Системи протипожежного захисту” – базовий документ, що визначає, які об’єкти підлягають обладнанню автоматичними системами пожежогасіння, включно з порошковими, а також вимоги до технічного обслуговування.
- ДСТУ EN 12416-2:2022 Стаціонарні системи пожежогасіння. Порошкові системи. Частина 2. Проєктування, будівництво та обслуговування.
- ДСТУ 3972-2000 Техніка пожежна. Установки порошкового пожежогасіння. Загальні технічні вимоги. Методи випробувань – національний стандарт, що встановлює вимоги безпосередньо до установок порошкового пожежогасіння та методику їх випробувань.
- ДСТУ EN 615:2017 Протипожежний захист. Вогнегасні речовини. Вимоги до вогнегасних порошків (крім порошків для гасіння пожеж класу D) (EN 615:2009, IDT).
- ДСТУ EN 2:2014 “Класифікація пожеж” – визначає класи пожеж A, B, C, D, F, для яких застосовується вогнегасна речовина.
- ДСТУ 9047:2020 Системи протипожежного захисту. Настанова з підтримання експлуатаційної придатності – узагальнена настанова щодо підтримання систем у справному стані впродовж експлуатації.
- НАПБ А.01.001-2014 “Правила пожежної безпеки в Україні” – загальні вимоги до організації експлуатації технічних засобів протипожежного захисту на об’єкті.
- НАПБ Б.01.008-2018 “Правила експлуатації та типові норми належності вогнегасників” – застосовується, якщо на об’єкті поряд зі стаціонарною системою передбачені переносні порошкові вогнегасники як засіб первинного гасіння.
Зверніть увагу: ще недавно актуальні ДСТУ 7051:2009 та ДСТУ 7052:2009, що стосуються систем порошкового пожежогасіння (вимоги до проєктування/монтажу та вимоги до компонентів систем, модулів, трубопроводів тощо) скасовані з 01.01.2026 згідно з Наказом ДП «УкрНДНЦ» від 29.08.2025 № 166.
Проєктування, монтаж та обслуговування – коротко
Проєктування системи порошкового пожежогасіння починається з визначення класу пожежі об’єкта, площі та об’єму зони захисту, наявності персоналу в приміщенні та сумісності з наявним технологічним обладнанням. На основі цих даних виконується гідравлічний розрахунок – кількість модулів, їх розташування, довжина та діаметр трубопроводів для централізованих установок.
Проєктна документація на систему пожежогасіння входить до складу розділу «Пожежна безпека» (ПБ) проєкту і підлягає експертизі відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014.
Монтаж виконують організації з відповідною ліцензією, після чого систему здають в експлуатацію з оформленням акта та проведенням пусконалагоджувальних випробувань – без реального викиду порошку, а шляхом імітації спрацювання шлейфів пуску.
Технічне обслуговування систем порошкового пожежогасіння виконується за регламентом, встановленим виробником модулів та ДБН В.2.5-56:2014 (додаток Ж), і зазвичай включає:
- щомісячний зовнішній огляд модулів, цілісності пломб та індикаторів тиску (для модулів закачного типу);
- перевірку працездатності шлейфів пуску та приймально-контрольного приладу;
- контроль стану трубопроводів та насадок – відсутність механічних пошкоджень, корозії, забруднення;
- періодичне перезаряджання модулів (порошок та газ-витискувач) відповідно до термінів, зазначених в експлуатаційній документації виробника – типово раз на 5 років або після спрацювання.
Компанії, що спеціалізуються на системах пожежогасіння
Якщо ж ви шукаєте підрядника для організації порошкового пожежогасіння або виконання повного комплексу робіт з пожежної безпеки – від проєктування до монтажу й подальшого технічного обслуговування, – у нас є список найкращих компаній з пожежної безпеки в Україні (понад 20 компаній із Києва, Харкова, Дніпра, Одеси, Львова та інших міст).
Висновок та рекомендації
Порошкове пожежогасіння – ефективний і відносно недорогий спосіб захисту об’єктів з пожежним навантаженням класів A, B, C, особливо там, де немає критично чутливої електроніки чи цінних матеріалів, вразливих до забруднення порошком. Система добре працює для виробничих цехів, складів, АЗС і трансформаторних підстанцій, але погано підходить для серверних, архівів та приміщень з тліючими сипучими матеріалами.
Вибір конкретного типу установки – модульної, централізованої чи мобільної – залежить від площі об’єкта, кількості зон захисту та бюджету проєкту.
Поширені запитання
Вартість залежить від площі об’єкта, кількості модулів та типу системи (модульна чи централізована).
Орієнтовні ціни в 2026 році:
- Мінімальний пакет проєктної документації (базовий для будь-якої площі) – 8 000 грн.
- Проєктування систем автоматичного пожежогасіння для площі до 1000 кв. м – від 16 грн./м² (AutoCAD, 2D) або від 25 грн./м² (Revit, 3D).
- Установка автоматичної системи пожежогасіння (мін. пакет робіт) – від 30000 грн.
- ТО порошкової системи пожежогасіння до 10 модулів – від 1000 грн./міс.
Звісно, автономні порошкові модулі, які не потребують складного монтажу труб та кабельних трас, обійдуться значно дешевше, ніж централізована система, проте розробка базової проєктної документації для їх законного встановлення все одно є обов’язковою
Уточнити ціну можна безпосередньо у компанії з пожежної безпеки.
Ні. Проєктування та монтаж стаціонарних систем виконують ліцензовані організації відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 – самостійний монтаж без розрахунку й подальшої експертизи проєкту не відповідає вимогам законодавства і не гарантує ефективність гасіння.
Автоматичні системи проєктуються з урахуванням присутності персоналу, але хмара порошку суттєво погіршує видимість і ускладнює дихання. Для приміщень з постійною присутністю людей передбачають затримку пуску та звукову/світлову сигналізацію оповіщення про евакуацію.
Прибирати порошок потрібно в респіраторах та захисних окулярах. Збирати його слід промисловими пилососами з фільтрами тонкого очищення або вологим способом. Звичайні побутові пилососи швидко вийдуть з ладу через дрібну фракцію.
Категорично ні. Дрібний хімічний пил потрапляє на плати та контакти, викликаючи їх перегрів або корозію під впливом вологи з повітря. Для IT-обладнання слід застосовувати газові системи.
