Зміст статті
Аерозольне пожежогасіння
Принцип роботи та технічний огляд системи
Аерозольне пожежогасіння – це технологія об’ємного гасіння, яка базується на хімічному інгібуванні реакції горіння дрібнодисперсними частками твердих речовин. На відміну від водяних систем, аерозоль не заливає приміщення водою, а на відміну від газових – не потребує складних трубопроводів та балонів під високим тиском.
Ця технологія є специфічною: вона має беззаперечні економічні переваги, але супроводжується жорсткими обмеженнями щодо безпеки людей та температурних режимів.
Принцип роботи
В основі системи – генератор вогнегасного аерозолю (ГВА), всередині якого знаходиться спеціальна аерозолеутворювальна суміш (АУС). Коли температура в приміщенні досягає порогового значення (для термочутливих моделей) або надходить електричний імпульс від ППКП (приймально-контрольного приладу пожежної сигналізації), запускається процес горіння заряду.
При спрацюванні генератора утворюється потік інертного газу та мікрочастинок солей лужних металів (калій, натрій) розміром 1–10 мкм. Цей потік викидається в захищуване приміщення, створюючи однорідну вогнегасну концентрацію. Вона заповнює об’єм приміщення та гасить пожежу одразу двома шляхами:
- Хімічне гальмування (інгібування): тверді частинки аерозолю зв’язують активні радикали в зоні полум’я, миттєво зупиняючи ланцюгову реакцію горіння.
- Зниження температури та розбавлення: газова складова хмари частково знижує концентрацію кисню біля вогнища, а тверді частинки поглинають тепло.
Горіння АУС зазвичай триває у діапазоні 15–30 секунд залежно від моделі й маси заряду – і супроводжується виділенням аерозолю, який через спеціальну мембрану чи насадки виходить у захищувану зону.
Утворена концентрація здатна утримуватися в приміщенні тривалий час, що знижує ризик повторного займання після припинення тління.
Увага: аерозоль не витісняє кисень з приміщення (на відміну від деяких газових систем пожежогасіння), але утворена хмара подразнює дихальні шляхи та слизові, а видимість падає до нуля. Евакуація під час випуску аерозолю є вкрай небезпечною.
Види аерозольних систем пожежогасіння
Автоматичні установки аерозольного пожежогасіння (АУАП)
АУАП – це централізовані системи з кількома генераторами, об’єднаними спільною сигналізацією та системою пуску. Проєктуються для приміщень більшого об’єму – архівів, невеликих виробничих і складських зон, приміщень електрощитових на об’єктах з підвищеними вимогами до пожежного захисту. Потребують повноцінного проєкту, узгодженого з вимогами ДСТУ 4490:2025.
Основні компоненти системи:
- генератори вогнегасного аерозолю (один або декілька, залежно від об’єму приміщення);
- пристрої виявлення пожежі – теплові чи димові пожежні сповіщувачі;
- приймально-контрольний прилад, що обробляє сигнал і формує команду на запуск;
- пристрої ручного та автоматичного пуску;
- світлові і звукові оповіщувачі про пуск системи, а також таблички “Аерозоль – газ, не заходити” на вході в приміщення.
Автономні модулі аерозольного гасіння
Це компактні пристрої, розраховані на захист невеликого замкненого об’єму – до кількох кубічних метрів. Спрацьовують незалежно від зовнішніх систем живлення й сигналізації, найчастіше за термохімічним принципом: спеціальний термошнур самозаймається при досягненні заданої температури.
Застосовуються в електрощитах, розподільчих шафах, моторних відсіках техніки, невеликих серверних стійках.
Області застосування
Аерозольне пожежогасіння застосовується для гасіння пожеж класів А2, В, С, а також електрообладнання під напругою (умовний клас Е) → [детальніше про класи пожеж]. Ефективність підтверджена насамперед для локальних замкнених об’ємів, де аерозоль здатний швидко досягти потрібної вогнегасної концентрації.
Не застосовується для: гасіння лужних металів, хімічних речовин, що горять без доступу кисню, та пористих матеріалів, схильних до тління всередині об’єму.
Найпоширеніші випадки застосування:
- електрощитові приміщення та розподільчі пункти;
- серверні шафи та невеликі приміщення ЦОД;
- кабельні канали й тунелі;
- моторні відсіки транспортної та сільськогосподарської техніки;
- архіви, невеликі складські приміщення з негорючою тарою;
- трансформаторні підстанції.
Для великих об’єктів аерозольні системи, як правило, використовують локально – для окремих технологічних приміщень, а не як основний засіб захисту всього об’єкта.
Нормативна база та вимоги
Проєктування, монтування та експлуатація установок аерозольного пожежогасіння в Україні регламентується такими документами:
- ДСТУ 4490:2025 “Стаціонарні системи аерозольного пожежогасіння. Проєктування, монтування та технічне обслуговування” – базовий стандарт, що визначає вимоги до проєктування, монтажу й експлуатації АУАП з твердопаливними генераторами.
- ДСТУ 4442:2025 Стаціонарні системи аерозольного пожежогасіння. Генератори вогнегасного аерозолю. Загальні технічні вимоги та методи випробування – встановлює вимоги безпосередньо до конструкції та випробування генераторів (ГВА).
- ДБН В.2.5-56:2014 “Системи протипожежного захисту” – загальний будівельний норматив, що визначає, коли й для яких об’єктів обов’язкове застосування автоматичних установок пожежогасіння, включно з аерозольними.
- НАПБ А.01.001-2014 “Правила пожежної безпеки в Україні” – загальні вимоги пожежної безпеки, що застосовуються до експлуатації будь-яких об’єктів, обладнаних системами пожежогасіння.
Згідно з ДБН, застосування аерозольних систем пожежогасіння суворо заборонено в приміщеннях, які не можуть бути покинуті людьми до початку роботи генераторів, а також у приміщеннях з масовим перебуванням людей. Автоматика обов’язково повинна забезпечувати затримку пуску на час, достатній для евакуації.
Проєктування, монтаж та обслуговування – коротко
Проєкт аерозольного пожежогасіння чи АУАП розробляється на основі технічного завдання, яке враховує геометрію приміщення, характер горючого навантаження, наявність людей та їхні шляхи евакуації.
Розрахунок кількості й розміщення генераторів виконується так, щоб забезпечити рівномірне заповнення об’єму аерозолем з урахуванням нормативної вогнегасної концентрації.
Монтаж включає встановлення генераторів на визначеній відстані від горючих матеріалів і людей (з урахуванням температурних зон спрацювання), прокладання шлейфів сигналізації для АУАП, встановлення оповіщувачів і попереджувальних табличок (“АЕРОЗОЛЬ ВИХОДЬ!”) на входах у захищуване приміщення.
Технічне обслуговування установок аерозольного пожежогасіння виконується згідно з нормативною базою і включає регулярний візуальний огляд генераторів, перевірку цілісності корпусу та вузла запуску, а також контроль строку придатності заряду, вказаного виробником. Самі генератори є пристроями одноразової дії і не перезаряджаються.
Конкретна періодичність планових перевірок (щомісячна, щоквартальна) встановлюється регламентом технічного обслуговування, розробленим для об’єкта, і уточнюється за паспортом обладнання.
Компанії, що спеціалізуються на системах пожежогасіння
Якщо ж ви шукаєте підрядника для установки аерозольного пожежогасіння або виконання повного комплексу робіт з пожежної безпеки – від проєктування до монтажу й подальшого технічного обслуговування, – у нас є список найкращих компаній з пожежної безпеки в Україні (понад 20 компаній із Києва, Харкова, Дніпра, Одеси, Львова та інших міст).
Поширені запитання
Обидва методи гасіння об’ємні й дають хмару дрібних частинок, але порошкові системи використовують балон зі стисненим газом-виштовхувачем і залишають більше забруднення на поверхнях, тоді як аерозольний генератор виробляє аерозоль безпосередньо горінням твердопаливного заряду без резервуара під тиском.
Сам аерозоль хімічно менш агресивний до техніки, ніж порошок, і не потребує складного очищення поверхонь. Проте локальна висока температура біля генератора під час спрацювання може пошкодити об’єкти, розташовані занадто близько до нього.
Формально це не заборонено, але потребує особливого обґрунтування в проєкті. Під час спрацювання утворюються зони з високою температурою та задимленням, тому персонал повинен встигнути покинути приміщення до чи одразу після спрацювання, а система – передбачати затримку пуску й звукове/світлове оповіщення.
Вартість залежить від кількості й типу генераторів, площі об’єкта та необхідності інтеграції з пожежною сигналізацією. Автономні модулі суттєво дешевші за повноцінну АУАП з проєктною документацією та монтажем шлейфів.
В герметичному приміщенні вогнегасна концентрація може зберігатися до 30-40 хвилин, що запобігає повторному займанню. Осідання частинок відбувається природним шляхом протягом кількох годин після провітрювання.
Так, проєкт установки пожежогасіння погоджується в загальному порядку, встановленому для систем протипожежного захисту об’єкта, разом з іншою проєктною документацією.
Щоб гарантовано пройти перевірку – звертайтесь до кваліфікованих компаній з пожежної безпеки, що мають всі потрібні дозволи та сертифікати.
