Зміст статті
Генератор вогнегасного аерозолю (ГВА)
Терміни та поняття пожежної безпеки
Генератор вогнегасного аерозолю (ГВА) – це пристрій одноразової дії, всередині якого міститься заряд аерозолоутворювальної суміші (АУС). При активації заряд згоряє, виділяючи густу хмару вогнегасного аерозолю (суміш інертних газів та твердих часток солей калію), яка швидко заповнює об’єм приміщення та зупиняє хімічну реакцію горіння на молекулярному рівні.
ГВА застосовуються для об’ємного пожежогасіння в ізольованих приміщеннях без постійного перебування людей (електрощитові, серверні, деякі склади). Вони не потребують трубопроводів, але після запуску їх неможливо зупинити, а процес гасіння супроводжується падінням видимості до нуля.
Принцип роботи
Конструктивно генератор вогнегасного аерозолю виглядає як металевий корпус, усередині якого розміщена тверда аерозолеутворювальна речовина (заряд), охолоджувальна система та вузол запуску (електричний або тепловий).
- При отриманні сигналу від системи пожежної сигналізації або при досягненні критичної температури (тобто виявлення локально, без інших приладів) заряд запалюється.
- Продукти горіння проходять через систему охолодження і виходять у приміщення у вигляді густого аерозольного туману.
- Гасіння відбувається за рахунок хімічного інгібування – дрібні частки аерозолю (переважно карбонати й оксиди калію) обривають ланцюгову реакцію горіння, а не просто витісняють кисень, як це роблять газові системи. Тому для ефективної роботи ГВА не потрібна герметичність приміщення (хоча наявність відкритих отворів або невимкненої вентиляції вимагатиме збільшення кількості генераторів для компенсації втрат аерозолю).
Плюси і мінуси аерозольних генераторів
Переваги:
- Автономність та компактність: не потребують складної мережі трубопроводів, балонів під високим тиском чи насосних станцій.
- Діелектричні властивості: аерозоль не проводить електричний струм, що дозволяє гасити електрообладнання під напругою (зазвичай до 35 кВ).
- Простота монтажу: встановлюється безпосередньо в захищуваному об’ємі, що робить його ідеальним для модернізації вже існуючих будівель.
- Широкий температурний діапазон: здатність працювати в неопалюваних приміщеннях (від -50°C до +50°C).
- Термін придатності: заряд не втрачає своїх властивостей роками, не потребує регулярного зважування чи перезарядки, як порошкові чи газові модулі.
Недоліки:
- Неможливість зупинки: якщо стався хибний пуск або пожежа ліквідована на ранній стадії, зупинити хімічну реакцію всередині ГВА неможливо – він відпрацює до кінця.
- Температурний фактор: під час роботи температура на поверхні корпусу деяких моделей може сягати 200–400 °C. Це вимагає суворого дотримання безпечних відстаней до горючих матеріалів.
- Втрата видимості та евакуація: аерозоль за лічені секунди заповнює кімнату густим туманом, знижуючи видимість до нуля. Це критично ускладнює евакуацію людей.
- Неефективність при тлінні: не гасить глибинні пожежі та речовини, що горять без доступу кисню.
- Залишки після гасіння: хоча аерозоль і не пошкоджує електроніку миттєво, дрібнодисперсний пил осідає на всіх поверхнях. У серверних чи деяких видах виробництв це потребує тривалого та специфічного очищення.
Застосування в пожежній безпеці
Системи на основі ГВА проєктують здебільшого для об’ємного гасіння в приміщеннях без постійного перебування людей: електрощитові, кабельні канали й тунелі, серверні та архіви, трансформаторні підстанції, склади ЛЗР та ГР, машинні відділення, моторні відсіки транспортних засобів і спецтехніки.
Кількість генераторів для конкретного приміщення визначається розрахунком – виходячи з нормативної питомої маси заряду на одиницю захищуваного об’єму та маси заряду в одному генераторі, з округленням отриманого значення до більшого цілого числа генераторів.
Нормативна база та вимоги
Проектування та монтаж систем з використанням генераторів вогнегасного аерозолю регламентується наступними документами:
- ДБН В.2.5-56:2014 “Системи протипожежного захисту” – визначає загальні вимоги до систем аерозольного пожежогасіння. Згідно з нормами, такі системи заборонено встановлювати в приміщеннях, які неможливо покинути до початку випуску аерозолю (приміщення з масовим перебуванням людей).
- ДСТУ 4490:2025 “Стаціонарні системи аерозольного пожежогасіння. Проєктування, монтування та технічне обслуговування” – регламентує проєктування систем на базі ГВА, розрахунок кількості генераторів і вимоги до експлуатації.
- ДСТУ EN 15276-1:2021 та ДСТУ EN 15276-2:2022 – регламентують вимоги до компонентів систем аерозольного пожежогасіння та проектування/монтажу систем відповідно.
- НАПБ А.01.001-2014 “Правила пожежної безпеки в Україні” – вказує на необхідність наявності попереджувальної світлозвукової сигналізації перед входом до приміщень, обладнаних установками об’ємного пожежогасіння.
Детальніше
Детальніше про це та інші особливості в статті «Аерозольне пожежогасіння: принцип роботи та нормативні вимоги».
