ДСТУ EN 13501-1:2024 Пожежна класифікація будівельних виробів і будівельних конструкцій. Частина 1

Про що цей документ

ДСТУ EN 13501-1:2024 встановлює єдину гармонізовану процедуру класифікації щодо реакції на вогонь для всіх будівельних виробів, зокрема й тих, що є складниками будівельних конструкцій. Цей стандарт вирішує проблему різночитання пожежних характеристик матеріалів, впроваджуючи загальноприйняту європейську систему “єврокласів”. Він чітко визначає, як саме матеріал реагує на пожежу: чи сприяє він поширенню полум’я, як багато диму виділяє під час горіння, та чи утворює палаючі краплі, що можуть стати вторинним джерелом запалювання.

Документ поширюється на всі будівельні вироби (крім силових, контрольних кабелів та кабелів зв’язку, які класифікуються за окремою частиною EN 13501-6) і охоплює три категорії продукції: звичайні будівельні вироби (утеплювачі, оздоблювальні матеріали, конструкційні елементи), покриття для підлог та теплоізоляційні матеріали для прямолінійних ділянок трубопроводів діаметром до 300 мм. Класифікація ґрунтується на результатах стандартизованих випробувань і дає змогу присвоїти матеріалу єдиний європейський клас реакції на вогонь (А1, А2, В, С, D, Е, F та їхні похідні), який використовується під час проєктування, погодження проєктної документації, сертифікації та маркування продукції.

Основні положення ДСТУ EN 13501-1:2024

Для кого обов’язковий

• Виробників і постачальників будівельних матеріалів, які декларують показники пожежної безпеки своєї продукції
• Випробувальних лабораторій та органів із сертифікації будівельних виробів
• Проєктувальників та експертів, які визначають клас пожежної небезпеки матеріалів для проєктної документації
• Технічних фахівців, що відповідають за підбір оздоблювальних, теплоізоляційних матеріалів і покриттів для підлог відповідно до вимог пожежної безпеки об’єкта

Ключові технічні параметри

• Класи для більшості будівельних виробів: А1, А2, В, С, D, Е, F (від найкращого до найгіршого показника реакції на вогонь)
• Класи для покриттів підлог: A1fl, A2fl, Bfl, Cfl, Dfl, Efl, Ffl
• Класи для теплоізоляції трубопроводів: A1L, A2L, BL, CL, DL, EL, FL
• Додаткова класифікація s1/s2/s3 – димоутворювальна здатність (s1 – найменше димоутворення)
• Додаткова класифікація d0/d1/d2 – утворення палаючих краплин/частинок (d0 – краплини відсутні)
• Приклад порогових значень для класу В: показник швидкості поширення горіння FIGRA ≤120 Вт/с, сумарне тепловиділення THR за 600 с ≤7,5 МДж

Основні вимоги (коротко)

• Класифікацію визначають лише за результатами випробувань або процедури розширеного застосування результатів – “на око” чи за аналогією клас не присвоюється
• Для кожної з трьох категорій виробів (звичайні вироби, покриття підлог, теплоізоляція трубопроводів) застосовується власний набір методів випробувань і власна таблиця класів
• Вироби випробовують з урахуванням реального кінцевого використання: орієнтування (вертикально/горизонтально), тип підкладки, спосіб кріплення – зміна цих умов може змінити клас
• Для однорідних виробів клас визначають прямими методами, для неоднорідних – окремо для кожного суттєвого й несуттєвого компонента
• Виріб, віднесений до певного класу, автоматично відповідає вимогам усіх нижчих класів
• Клас, присвоєний виробу як покриттю для підлог, не можна застосовувати для того самого матеріалу в іншій системі класифікації (наприклад, як стінового оздоблення)

Що важливо пам’ятати

• Клас реакції на вогонь дійсний лише в межах тієї сфери застосування (товщина, густина, тип підкладки, спосіб кріплення), яка була підтверджена під час випробування чи процедури розширеного застосування. Використання матеріалу поза цими умовами унеможливлює посилання на присвоєний клас
• Найпоширеніша помилка на практиці – застосування протоколу класифікації, отриманого для одних умов монтажу (наприклад, з певною підкладкою), до інших умов, де реальна пожежна поведінка матеріалу може відрізнятися

Практичне застосування

Типові приклади використання:

• Проєктування ТРЦ та громадських будівель – підбір класу реакції на вогонь для облицювальних панелей, стельових покриттів, утеплювачів фасадів на шляхах евакуації
• Промислові об’єкти – класифікація теплоізоляції трубопроводів і повітроводів, а також утеплювачів технологічних приміщень
• Житлове будівництво – визначення класу покриттів для підлог (ламінат, лінолеум, килимові покриття) і фасадної теплоізоляції
• Виробники будматеріалів – отримання протоколу класифікації для декларування характеристик продукції та подальшого маркування
• Органи сертифікації та експертизи – перевірка відповідності заявленого класу матеріалу вимогам проєкту

Приклад застосування ДСТУ EN 13501-1 на об’єкті

Уявімо будівництво нового великого торговельно-розважального центру (ТРЦ). Архітектору необхідно обрати оздоблювальні матеріали для стін на шляхах евакуації. Згідно з державними будівельними нормами, для таких зон вимагаються матеріали, які мають жорсткі обмеження щодо горючості, димоутворення та утворення крапель.

Виробник стінових панелей надає протокол класифікації, складений за ДСТУ EN 13501-1, де вказано євроклас “A2-s1, d0”. Інспектор чи проектувальник розшифровує це так: панель майже не сприяє розвитку пожежі (A2), виділяє мінімально допустиму кількість диму (s1) і не утворює жодних палаючих крапель пластику чи металу (d0), які могли б впасти на людей під час евакуації. Оскільки цей клас повністю задовольняє проектні норми, матеріал погоджують для монтажу.

Пов’язані документи

У тексті ДСТУ EN 13501-1:2024 є нормативні посилання на такі стандарти, що є частиною єдиної системи випробувань щодо реакції на вогонь:

• ДСТУ EN 13823:2023 (EN 13823:2020, IDT) – Випробування будівельних виробів щодо реакції на вогонь. Будівельні вироби, крім покриттів для підлог, що зазнають теплового впливу поодинокого предмета, що горить (метод SBI)
• ДСТУ EN ISO 1182:2022 (EN ISO 1182:2020, IDT) – Випробування на негорючість
• ДСТУ EN ISO 1716:2023 (EN ISO 1716:2018, IDT) – Визначення вищої теплоти згоряння (теплотворної здатності)
• ДСТУ EN ISO 9239-1:2022 (EN ISO 9239-1:2010, IDT) – Випробування покриттів для підлог з використанням джерела теплового випромінювання
• ДСТУ EN ISO 11925-2:2022 (EN ISO 11925-2:2020, IDT) – Випробування на займистість одиничним полуменевим джерелом запалювання
• ДСТУ EN 15725:2015 (EN 15725:2010, IDT) – Настанова щодо складання протоколу розширеного застосування результатів випробування
• EN 13501 (інші частини) – Частина 2: класифікація за вогнестійкістю; Частина 3: вогнестійкі повітроводи та протипожежні клапани; Частина 4: компоненти систем протидимного захисту; Частина 5: покриття будівель під зовнішнім вогневим впливом; Частина 6: кабелі

Переглянути всі нормативні посилання можна безпосередньо в повному тексті документу в розділі 2 “Нормативні посилання” та у Додатку НА.

Завантажити PDF