ДСТУ EN 1866-1:2014 Вогнегасники пересувні. Частина 1. Характеристики, вимоги щодо робочих параметрів і методи випробування

Про що цей документ

Стандарт ДСТУ EN 1866-1:2014 встановлює чіткі правила проектування, виготовлення та випробування пересувних вогнегасників. Це основний нормативний документ, який регулює якість та безпеку важких вогнегасників (загальною масою понад 20 кг), що транспортуються на колесах і приводяться в дію вручну.

Документ вирішує проблему стандартизації обладнання для захисту великих об’єктів (АЗС, склади, промислові цехи). Він гарантує, що вогнегасник не тільки спрацює у потрібний момент, але й буде безпечним для оператора, матиме достатню довжину рукава для гасіння на відстані та витримає умови експлуатації (наприклад, корозію чи перепади температур). Стандарт поширюється на порошкові, водяні та вуглекислотні вогнегасники.

Основні положення ДСТУ EN 1866-1:2014

Для кого обов’язковий:

• Виробники протипожежного обладнання: для сертифікації продукції та проведення випробувань типу.
• Лабораторії та центри сертифікації: як базовий документ для перевірки відповідності.
• Проектувальники та інженери з ОП: для правильного підбору пересувних вогнегасників на об’єкти з високим пожежним навантаженням.

Ключові технічні параметри:

• Загальна маса: Понад 20 кг.
• Довжина розвантажувального рукава: Не менше 5 метрів (гнучка частина), щоб забезпечити безпечну відстань від вогнища.
• Діаметр коліс: Не менше 280 мм (для двох основних коліс), що забезпечує прохідність вогнегасника.
• Номінальні заряди:
  • Порошкові: 25, 50, 100, 150 кг.
  • Вуглекислотні: 10, 20, 30, 50 кг.
  • Водяні: 20, 25, 45, 50, 90, 100, 135, 150 л.
• Максимальна робоча температура (TSmax): Усі вогнегасники мають витримувати температуру не нижче +60°C.

Основні вимоги (коротко):

• Колір корпусу: Має бути червоним (RAL 3000).
• Час приведення в дію: Подача вогнегасної речовини має початися не пізніше ніж через 10 секунд після відкриття клапана (для закачних) або через 30 секунд після активації балона з газом-витискувачем.
• Переривання струменя: Вогнегасник повинен мати пристрій (пістолет/клапан) для тимчасового переривання подачі речовини.
• Стійкість: У робочому положенні з повністю розмотаним рукавом вогнегасник не повинен перекидатися при зусиллі натягу 150 Н.
• Марковання: Повинно складатися з 5 частин, включаючи інструкцію з використання, класи пожеж та застереження.

Що важливо пам’ятати:

• Захист від надлишкового тиску: Кришка прорізу для заповнення повинна мати запобіжний механізм, який скидає залишковий тиск перед повним відкриванням (безпека обслуговування).
• Електробезпека: Водяні вогнегасники повинні мати маркування «Не використовувати для гасіння електрообладнання під напругою», якщо вони не пройшли спеціальне діелектричне випробування.

Практичне застосування

Типові приклади використання:

Пересувні вогнегасники застосовуються на об’єктах з великою площею приміщень, де стаціонарні системи пожежогасіння можуть бути недоступні в момент виникнення пожежі:

• Промислові цехи та виробничі приміщення
• Складські комплекси та логістичні центри
• Ангари для зберігання техніки та обладнання
• Великі торговельні зали та виставкові центри
• Об’єкти нафтопереробної та хімічної промисловості
• Аеропорти та залізничні депо

Особливості застосування: Важливо звертати увагу на механізм приведення в дію. Стандарт розрізняє закачні вогнегасники та вогнегасники з балоном-витискувачем (де газ знаходиться в окремому балоні). Для останніх критично важливою є перевірка ваги балона з газом (CO₂) під час технічного обслуговування, оскільки манометр на корпусі може бути відсутнім або показувати “0” до моменту активації.

Приклад на об’єкті: склад ПММ

На території складу паливно-мастильних матеріалів зберігання нафтопродуктів встановлюється пересувний порошковий вогнегасник з масою заряду 100 кг (ВП-100). Згідно з ДСТУ EN 1866-1, він оснащений великими колесами (діаметром понад 280 мм), що дозволяє одній людині підкотити його до місця займання навіть по асфальту не ідеальної якості. Оператор розмотує 5-метровий рукав, що дозволяє йому перебувати на безпечній відстані від інтенсивного теплового випромінювання розлитого палива, і використовує пістолет-розпилювач для дозованої подачі порошку, «збиваючи» полум’я.

Пов’язані документи

Національні стандарти України:

• ДСТУ EN 3-7:2014 – Вогнегасники переносні. Частина 7. Характеристики, вимоги щодо робочих параметрів і методи випробування
• ДСТУ ISO 9227 (EN ISO 9227) – Випробування на корозію в штучних атмосферах (соляний туман). Визначає стійкість корпусу до корозії.
• ДСТУ 2272:2006 – Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять
• ДСТУ 2273:2006 – Протипожежна техніка. Терміни та визначення основних понять

Повний перелік пов’язаних документів можна переглянути у розділі “Нормативні посилання” та “Додатку НА” оригінального документу ДСТУ EN 1866-1:2014.

Також корисними будуть загальні нормативні документи по протипожежній безпеці:

• ДБН В.2.5-56:2014 – Системи протипожежного захисту
• ДБН В.1.1-7:2016 – Пожежна безпека об’єктів будівництва
• НАПБ А.01.001-2014 – Правила пожежної безпеки в Україні

Завантажити PDF