ДСТУ 8615:2016 Пожежна безпека. Піноутворювачі для гасіння пожеж

Про що цей документ

ДСТУ 8615:2016 встановлює загальні вимоги та експлуатаційні настанови щодо правильного поводження з піноутворювачами, які застосовуються у стаціонарних системах пінного пожежогасіння. Документ детально регламентує процеси транспортування, приймання, зберігання, підготовки робочих розчинів, а також процедури перевірки якості та екологічно безпечної утилізації чи знешкодження.

Піноутворювач – це складна хімічна суміш, яка при неправильному зберіганні може втратити свої вогнегасні властивості. Стандарт створений для того, щоб уніфікувати правила роботи з цими речовинами, запобігти виходу з ладу систем пожежогасіння в критичний момент та мінімізувати шкідливий вплив хімікатів на довкілля і здоров’я обслуговуючого персоналу.

Основні положення ДСТУ 8615:2016

Для кого обов’язковий

• Працівники об’єктів, для захисту яких використовують стаціонарні системи пінного пожежогасіння
• Підприємства та організації, що здійснюють технічне обслуговування таких систем
• Лабораторії та ліцензіати, які контролюють якість (випробовують) піноутворювачів
• Органи державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, державного архітектурно-будівельного контролю

Ключові технічні параметри

• Стандартна концентрація робочих розчинів піноутворювачів: 6 % (об.), 3 % (об.) або 1 % (об.)
• Допустима температура зберігання піноутворювачів: від 5 °C до 40 °C (оптимально – від 15 °C до 20 °C у герметично закритій заводській тарі)
• Термін зберігання піноутворювача під час перевантаження в іншу тару (якщо виробник не вказав інше): 12 місяців
• Ступінь заповнення тари під час транспортування: не більше 95 %
• Температура нагрівальних приладів під час розморожування піноутворювача: не більше 60 °C
• Гранична концентрація ПАР для скидання стічних вод: не більше 0,02 г/дм³

Основні вимоги (коротко)

• Піноутворювачі потрібно транспортувати й зберігати в тарі виробника або в посудинах, що не вступають із ними в хімічну взаємодію (полімери, скло, нержавіюча сталь, алюміній тощо)
• Кожну партію піноутворювача має супроводжувати документ (паспорт, сертифікат) із зазначенням назви, марки, номера партії, дати виготовлення, маси нетто/брутто
• Забороняється змішувати піноутворювачі різної хімічної природи (наприклад, AFFF та FFFP, S та FP) без відповідного підтвердження
• Перевіряння якості піноутворювачів і робочих розчинів мають проводити акредитовані організації (ліцензіати) за встановленими методиками
• Відбирання проб має здійснюватися комісійно, з документуванням (акт/протокол відбирання)
• Заборонено зливати залишки піноутворювачів і робочих розчинів у водні об’єкти та системи господарсько-питного водопостачання

Що важливо пам’ятати

• Втрата піноутворювачем своїх властивостей вимагає обов’язкової регенерації або утилізації встановленим порядком – експлуатація непридатного піноутворювача в системі пожежогасіння неприпустима
• Скидання стічних вод, що містять залишки піноутворювачів, у комунальні каналізаційні системи без попереднього розведення водою заборонено Правилами приймання стічних вод

Практичне застосування

Типові приклади використання:

• Технічне обслуговування систем пожежогасіння – регулярна перевірка стану піноутворювача в резервуарах стаціонарної системи
• Періодичне випробування якості – відбирання проб та контроль показників у акредитованій лабораторії
• Транспортування піноутворювача на об’єкт – доставка автомобільним, залізничним, річковим чи морським транспортом з дотриманням вимог тари та маркування
• Приймання партії піноутворювача на об’єкт – перевірка супровідної документації, цілісності тари, наявності пломб
• Заміна або поповнення запасу піноутворювача – коли термін зберігання добігає кінця або показники якості не відповідають нормі
• Утилізація непридатного піноутворювача – передавання спеціалізованим підприємствам після висновку санітарно-епідеміологічної експертизи

Особливості застосування на практиці

Важливо враховувати, що піноутворювачі поділяються на кілька типів (протеїнові, фторпротеїнові, синтетичні, плівкоутворювальні AFFF/FFFP), кожен з яких має свою специфіку застосування – наприклад, плівкоутворювальні піноутворювачі призначені насамперед для гасіння нафти й нафтопродуктів, тоді як протеїнові переважно застосовують для гасіння водонерозчинних горючих рідин піною низької кратності.

Пов’язані документи

У тексті ДСТУ 8615:2016 є нормативні посилання на інші стандарти, які є частиною єдиної системи протипожежного захисту:

• ДСТУ 3789:2015 «Пожежна безпека. Піноутворювачі загального призначення для гасіння пожеж. Загальні технічні вимоги і методи випробування» (частково скасований – з 01.03.2016 не діє розділ 11 «Правила приймання»; в іншій частині чинний)
• ДСТУ EN 2:2014 «Класифікація пожеж»
• ДСТУ EN 13565-1:2015 «Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи пінного пожежогасіння. Частина 1. Вимоги до компонентів та методи їх випробування»
• ДСТУ Б EN 13565-2:2013 «Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи пінного пожежогасіння. Частина 2. Проектування, монтування та технічне обслуговування»
• ДСТУ 4488:2005 «Нафта і нафтопродукти. Методи відбирання проб»
• ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (основний документ для проектування систем).
• ДСТУ 7238:2011 та ДСТУ 7239:2011 – засоби колективного та індивідуального захисту працюючих
• Закон України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції»
• Кодекс цивільного захисту України

Також в документі вказані посилання на серію стандартів ДСТУ EN 1568 (частини 1–4), але на сьогодні вони мають статус “Недіючі”.

Повний перелік пов’язаних документів можна переглянути в Додатку Б (Бібліографія) повного тексту документа.

Завантажити PDF