ДСТУ EN 1363-1:2023 Випробування на вогнестійкість. Частина 1. Загальні вимоги (EN 1363-1:2020, IDT)

Про що цей документ

ДСТУ EN 1363-1:2023 – це основоположний стандарт у системі пожежної безпеки України, який встановлює єдині «правила гри» для випробування будівельних конструкцій на вогнестійкість. Він описує загальні принципи, обладнання та методику, за якою визначають, скільки часу стіна, перекриття, двері або балка можуть чинити опір вогню.

Документ вирішує проблему уніфікації результатів випробувань. Завдяки йому, випробування, проведене в одній лабораторії, буде релевантним і порівнянним з результатами іншої, оскільки всі вони використовують однаковий температурний режим та критерії оцінки. Цей стандарт є базою для інших специфічних методів (наприклад, для дверей чи перегородок), які містять додаткові деталі, але спираються саме на цей документ.

Основні положення ДСТУ EN 1363-1:2023

Для кого обов’язковий:

• Випробувальні лабораторії: які проводять сертифікаційні випробування будівельних матеріалів та конструкцій.
• Виробники будівельної продукції: для підтвердження характеристик вогнестійкості своїх виробів перед виведенням на ринок.
• Проектувальники та інженери: для розуміння того, як саме підтверджується клас вогнестійкості закладених у проект конструкцій.

Ключові технічні параметри:

• Стандартний температурний режим: визначається за формулою T = 345 log10(8t + 1) + 20, де t – час у хвилинах.
• Тиск у печі: через 10 хвилин після початку випробування має підтримуватись у межах плюс-мінус 3 Па від номінального значення.
• Точність вимірювання температури: для печі становить ± 15 °C (плюс-мінус 15 градусів), а для навколишнього середовища та необігрівної поверхні зразка – ± 4 К.
• Точність вимірювання тиску: прилади мають забезпечувати точність ± 2,0 Па.
• Навантаження: для несучих конструкцій навантаження має бути прикладене не пізніше ніж за 15 хвилин до початку тесту.

Основні вимоги (коротко):

1. Обладнання: Використання спеціальних печей з футерівкою густиною менше 1000 кг/м³.
2. Датчики: Температура в печі вимірюється спеціальними пластинчастими термометрами (конструкція з металевої пластини та термопари), щоб імітувати реальний тепловий вплив, а не просто температуру повітря.
3. Зразки: Повинні мати натуральну величину. Якщо це неможливо – розміри визначаються специфічним методом, але зазвичай мінімальний розмір для перегородок складає 3х3 метри.
4. Кондиціювання: Перед випробуванням зразки повинні набрати міцність та висохнути. Наприклад, бетонні конструкції витримують мінімум 3 місяці або до досягнення відносної вологості 75%.

Що важливо пам’ятати:

• Критерії вогнестійкості: Стандарт чітко розділяє граничні стани:
  • R (Несуча здатність): конструкція не повинна рухнути або деформуватися понад норму.
  • E (Цілісність): не має бути наскрізних тріщин або загоряння ватного тампона.
  • I (Теплоізолювальна здатність): температура на холодній стороні не має зрости більше ніж на 140 К (середня) або 180 К (максимальна).
• Безпека: Процедури випробування пов’язані з ризиками (механічні небезпеки, дим), тому персонал має пройти спеціальне навчання та мати письмові інструкції з безпеки.

Практичне застосування

Стандарт використовується переважно в лабораторних умовах, але його вимоги прямо впливають на реальні об’єкти. Коли ви бачите у проекті вимогу «Протипожежна перегородка EI 60», це означає, що такий тип конструкції пройшов випробування саме за ДСТУ EN 1363-1 (разом з профільним стандартом на перегородки).

Приклад практики: Уявімо будівництво великого ТРЦ. Архітектор заклав протипожежні двері у технічні приміщення. Виробник дверей повинен надати сертифікат. Щоб його отримати, виробник відправляє зразок дверей у лабораторію. Там їх монтують у спеціальну «стандартну опорну конструкцію» (наприклад, стіну з газоблоків певної щільності). Далі вмикають піч, яка працює чітко за графіком температур цього ДСТУ. Інженери слідкують, чи не з’являться щілини (використовуючи щупи 6 мм та 25 мм) і чи не нагріється ручка дверей до критичної температури. Якщо двері витримали 60 хвилин без порушень — вони отримують класифікацію.

Особливість застосування: Важливим нюансом є «Сфера прямого застосування». Якщо виробник випробував двері розміром 2х1 метр, цей стандарт та пов’язані документи регламентують, чи можна цей результат автоматично поширити на двері розміром 2,1х1,1 метра без нових випробувань. Відхилення, що виходять за дозволені межі, потребують процедури «розширеного застосування».

Пов’язані документи

У тексті ДСТУ EN 1363-1 є нормативні посилання на інші стандарти, які формують єдину екосистему випробувань:

• ДСТУ EN 1363-2:2023 (EN 1363-2:1999, IDT) – Альтернативні і додаткові процедури (описує специфічні умови, наприклад, вуглеводневу криву горіння).
• ДСТУ EN 13501-1:2022 (EN 13501-1:2018, IDT) – Класифікація за результатами випробувань щодо реакції на вогонь (саме сюди йдуть дані після тесту для присвоєння класу).
• ДСТУ EN 520:2018 – Гіпсокартонні плити. Визначення та вимоги (важливо для створення стандартних гнучких конструкцій для тестування).
• ДСТУ EN 60584-1:2016 – Термопари. Характеристики та допуски.
• EN 15725 – Протоколи розширеного застосування результатів випробувань.

Всі пов’язані документи та посилання на них можна детально переглянути в розділі 2 «Нормативні посилання» та Додатку НА повного тексту документу.

Також корисними будуть загальні нормативні документи по протипожежній безпеці:

• ДБН В.2.5-56:2014 – Системи протипожежного захисту
• ДБН В.1.1-7:2016 – Пожежна безпека об’єктів будівництва
• НАПБ А.01.001-2014 – Правила пожежної безпеки в Україні

Завантажити PDF