ДСТУ EN 14972-1:2022 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи пожежогасіння тонко розпиленою водою. Частина 1

Про що цей документ

ДСТУ EN 14972-1:2022 встановлює вимоги та надає рекомендації щодо проєктування, монтування, перевіряння (інспектування) та технічного обслуговування стаціонарних систем пожежогасіння тонко розпиленою водою (water mist systems) для наземних об’єктів. Стандарт поширюється на автоматичні (спринклерні) системи тонко розпиленої води та дренчерні (deluge) системи, які живляться від автономних або насосних джерел водопостачання.

Тонко розпилена вода (ТРВ) – це технологія пожежогасіння, за якої вода подається у вигляді дуже дрібних крапель через спеціально сконструйовані розпилювачі. Завдяки великій сумарній площі поверхні крапель така вода ефективно поглинає тепло, витісняє кисень з зони горіння через випаровування в пару, блокує частину променевого теплообміну та охолоджує й змочує поверхню горючого матеріалу. Це дозволяє гасити пожежі класу B (горючі рідини) та контролювати чи придушувати пожежі класу A (звичайні горючі матеріали), а також запобігати спалаху.

Документ призначений для виробників, проєктувальників і монтажників систем пожежогасіння тонко розпиленою водою, а також для органів, що здійснюють нагляд і затвердження таких систем.

*Мова документа: Англійська (прийнято методом підтвердження без перекладу).

Основні положення ДСТУ EN 14972-1:2022

Для кого обов’язковий

• Виробники обладнання для систем пожежогасіння тонко розпиленою водою
• Проєктувальники систем протипожежного захисту
• Монтажні організації, які встановлюють такі системи
• Особи, відповідальні за технічне обслуговування та періодичну перевірку систем
• Органи, які здійснюють допуск (авторизацію) об’єктів і систем до експлуатації

Ключові технічні параметри

• Мінімальний клас робочого тиску компонентів системи – не менше 12 бар (навіть якщо розрахунковий робочий тиск системи нижчий)
• Робочий тиск у пневматичній системі виявлення пожежі (де використовується повітря/інертний газ) – не більше 3,5 бар
• Мінімальний час роботи (розряду) для більшості систем пожежогасіння – не менше 10 хвилин (як мінімум удвічі більше часу гасіння за результатами вогневих випробувань)
• Для мийних столів (wet benches) – мінімальний час роботи 2 хвилини (удвічі більше часу гасіння)
• Допустиме падіння тиску в сухотрубних і переддійних (pre-action) трубопроводах – не більше 1,0 бар на тиждень під час контролю
• Випробувальний тиск при прийманні системи в експлуатацію – у 1,5 раза вищий за максимальний робочий тиск, витримка не менше 2 годин

Основні вимоги (коротко)

• Кожна система повинна супроводжуватись DIOM-посібником (Design, Installation, Operation and Maintenance manual) – документом з описом типу системи, зон застосування, обмежень, параметрів проєктування та вимог до компонентів
• Проєктування системи має ґрунтуватися на відповідному протоколі вогневих випробувань з урахуванням подібності пожежного навантаження, об’єму та висоти приміщення, умов вентиляції та наявності перешкод для розповсюдження туману
• Компоненти системи (клапани, розпилювачі, засоби водопостачання) повинні відповідати EN 17450-1 або еквівалентному стандарту
• Трубопроводи, фітинги та гнучкі рукави мають розраховуватися на максимальний робочий тиск системи з урахуванням втрат тиску
• Після монтажу обов’язкові: перевірка трубопроводів на чистоту, звірка з проєктною документацією, функціональна перевірка всіх вихідних сигналів і засобів сповіщення, гідравлічне випробування на герметичність
• Система підлягає регулярному технічному обслуговуванню за встановленим графіком: щотижневі, щомісячні, щоквартальні, піврічні, річні та трирічні (раз на 3 роки) регламентні роботи

Що важливо пам’ятати

• Стандарт не замінює національне законодавство – у певних країнах (в т.ч. в Україні) можуть діяти окремі національні вимоги, що мають пріоритет над цим документом; перед застосуванням варто перевірити відповідність вимогам компетентних органів
• Застосування системи поза межами того типу об’єкта/приміщення, для якого існує відповідний протокол вогневих випробувань серії EN 14972, є порушенням сфери застосування стандарту і не гарантує ефективності пожежогасіння

Практичне застосування

Типові приклади використання:

• Дата-центри та серверні приміщення – захист електронного обладнання без ризику пошкодження водою у великих кількостях
• Автостоянки та паркінги – застосування дренчерних систем тонко розпиленої води за окремим протоколом випробувань
• Кабельні тунелі та комунікаційні шахти – локальний захист з відкритими розпилювачами
• Кухні та зони приготування їжі (фритюрниці) – швидке гасіння займистих олій із коротким часом спрацювання
• Готельні номери, офіси, лікарняні палати – автоматичні спринклерні системи тонко розпиленої води як альтернатива традиційним спринклерам там, де важлива економія води
• Промислові об’єкти з турбінами, машинним обладнанням у закритих приміщеннях – окремі протоколи випробувань для об’ємів більше та менше 260 м³

Приклад застосування ДСТУ EN 14972-1 на об’єкті

Розгляньмо готель середньої категорії, де власник вирішив встановити систему пожежогасіння тонко розпиленою водою в номерах та готельних коридорах замість традиційної спринклерної системи.

Проєктувальник обирає автоматичну спринклерну систему тонко розпиленої води на основі протоколу вогневих випробувань, що охоплює готельні номери (мінімальний час роботи – 60 хвилин згідно з Таблицею 4 стандарту). У DIOM-посібнику виробника фіксуються межі застосування: максимальна площа приміщення, висота стелі, тип розпилювачів та їхнє розташування.

Після монтажу система проходить обов’язкове гідравлічне випробування підвищеним тиском (у 1,5 раза більшим за робочий, протягом 2 годин) та функціональну перевірку спільно із системою пожежної сигналізації EN 54. Надалі власник зобов’язаний забезпечити щотижневий контроль тиску та щорічну повну перевірку системи компетентним персоналом, з веденням журналу інспектувань.

Пов’язані документи

Стандарт містить багато нормативних посилань на інші стандарти. Найважливіші з них:

• EN 14972 (усі частини) – серія протоколів вогневих випробувань для систем тонко розпиленої води (наприклад, для торговельних приміщень, офісів, автостоянок, кабельних тунелів тощо) – невід’ємна частина застосування Частини 1.
• EN 54 (усі частини) – Системи пожежної сигналізації та пожежного оповіщення. Детальний огляд всіх документів даної серії у статті “ДСТУ EN 54: стандарти пожежної сигналізації“.
• EN 12094 (частини 1, 2, 4, 8, 10) – Стаціонарні системи пожежогасіння. Компоненти газових систем пожежогасіння.
• EN 12259-1, -2, -3 – Стаціонарні системи пожежогасіння. Компоненти спринклерних систем та систем водяного розпилення (в Україні гармонізовано, зокрема, як ДСТУ EN 12259-1:2008).
• EN 12845:2015+A1:2019 (український гармонізований стандарт ДСТУ EN 12845:2022) – Стаціонарні системи пожежогасіння. Автоматичні спринклерні системи. Проєктування, монтування та технічне обслуговування.
• EN 15004-1:2019 (український гармонізований стандарт ДСТУ EN 15004-1:2022) – Стаціонарні системи пожежогасіння. Газові системи пожежогасіння. Частина 1.
• EN 17450-1 (український гармонізований стандарт ДСТУ EN 17450-1:2022) – Стаціонарні системи пожежогасіння. Компоненти для систем тонко розпиленої води.
• EN 3-7:2004+A1:2007 (український гармонізований стандарт ДСТУ EN 3-7:2014) – Переносні вогнегасники. Частина 7.

Всі пов’язані документи можна переглянути безпосередньо в повному тексті документу (розділ 2 «Normative references»).

Завантажити PDF