Зміст статті
ДСТУ Вогнегасники: чинні стандарти та норми в Україні
Які ДСТУ та НАПБ регулюють вогнегасники в Україні? Огляд стандартів EN 3-7, 4297, 9318 та правил експлуатації
Для власників бізнесу та відповідальних за пожежну безпеку навігація у світі стандартів часто перетворюється на квест. В Україні паралельно існують національні стандарти (ДСТУ), гармонізовані європейські норми (ДСТУ EN) та правила експлуатації (НАПБ).
Тож в цій статті зробимо огляд по актуальній нормативній базі і розберемо, який документ регулює купівлю вогнегасника, який – його розміщення в офісі, а який – технічне обслуговування.
Класифікація та загальні вимоги (ДСТУ вибір вогнегасника)
Перш ніж обирати вогнегасник за наведеними нижче стандартами, важливо розуміти, що саме горить (клас пожежі) – цьому присвячений окремий базовий документ, ДСТУ EN 2:2014, який визначає тип пожежі A, B, C, D та F.
Наступний крок, коли ви обираєте вогнегасник, зрозуміти, чи відповідає він сучасним вимогам якості та безпеки. За це відповідають стандарти, що регламентують його технічні характеристики.
ДСТУ EN 3-7:2014 – Головний стандарт для переносних вогнегасників
Це основний документ, що гармонізує українські вимоги з європейськими (стандарт EN 3-7). Він стосується переносних вогнегасників масою до 20 кг.
Що регулює:
- Маркування та колір: Корпус має бути червоним (RAL 3000), маркування – містити чіткі піктограми класів пожеж.
- Вогнегасна здатність: Визначає ранги (наприклад, 2A, 113B), які показують, наскільки велике вогнище може загасити прилад.
- Конструкція: Вимоги до балона, запірного пристрою та запобіжника (детальніше з чого складається вогнегасник).
Важливо: Якщо на корпусі вогнегасника немає посилання на ДСТУ EN 3-7 (або еквівалент), його сертифікація під сумнівом.
→ Детальний огляд стандарту ДСТУ EN 3-7:2014: Характеристики та вимоги.
→ А якщо вам потрібен не технічний стандарт, а практичні рекомендації по вибору (порошкові, вуглекислотні, водопінні) – детальніше в статті “Типи вогнегасників“.
ДСТУ 9318:2025 – Вогнегасники для жорстких умов
Цей новий стандарт не скасовує дію звичного ДСТУ EN 3-7, а доповнює його. Повна назва документа – “Вогнегасники переносні водяні, водопінні та порошкові іскробезпечні для використання в середовищах з жорсткими умовами”.
У чому різниця? Цей документ регламентує вимоги виключно до вогнегасників для специфічних та небезпечних середовищ (наприклад, шахти, об’єкти з підвищеною вибухонебезпекою, хімічні виробництва з агресивною корозією).
Ключові особливості таких вогнегасників:
- Іскробезпека: Конструкція та матеріали не повинні утворювати іскор при ударі (щоб не спровокувати вибух газу чи пилу).
- Типи: Стандарт поширюється на водяні, водопінні та порошкові моделі спеціального виконання.
- Сфера: Згідно з п. 1 ДСТУ 9318:2025, цей стандарт не поширюється на вогнегасники загальнопромислового призначення (звичайні “офісні” чи “автомобільні”).
Важливо: Якщо ваш об’єкт не належить до вибухонебезпечних або агресивних середовищ, ви, як і раніше, керуєтесь загальним стандартом ДСТУ EN 3-7.
→ [Детальний огляд ДСТУ 9318:2025]
ДСТУ EN 1866-1:2014 – Для пересувних вогнегасників
Якщо маса вогнегасника перевищує 20 кг (зазвичай це великі балони на візку, які використовують на АЗС, складах ПММ чи у виробничих цехах), вони підпадають під дію іншого стандарту – ДСТУ EN 1866-1.
Ключова відмінність: Вимоги до маневреності візка, довжини шланга та стійкості до перекидання значно вищі, ніж у переносних моделей.
→ Огляд ДСТУ EN 1866-1:2014 Вогнегасники пересувні.
Правила експлуатації та норми належності
Коли питання стосується “Де ставити?”, “Як зберігати?”, “Скільки вогнегасників мені потрібно?” – марно шукати відповіді у будь-якому ДСТУ. Державні стандарти описують прилад, а правила його використання описує НАПБ (нормативно-правовий акт з пожежної безпеки).
НАПБ Б.01.008-2018 – правила експлуатації
Це ключовий нормативно-правовий акт, яким мають керуватися всі підприємства в Україні. Повна назва: “Правила експлуатації та типові норми належності вогнегасників”.
На які питання відповідає документ:
- Розрахунок кількості: Скільки вогнегасників потрібно на певну площу залежно від категорії ризику об’єкта.
- Розміщення: Висота кріплення (не більше 1,5 м від підлоги до ручки), доступність, позначення знаками безпеки.
- Огляд: Як часто відповідальна особа має перевіряти манометр та цілісність пломби (щомісяця).
З практики: Інспектори ДСНС під час перевірок в першу чергу керуються саме цим документом. Відсутність журналу обліку або неправильний розрахунок кількості – це порушення саме НАПБ Б.01.008-2018.
→ Детально про НАПБ Б.01.008-2018: Правила та норми належності вогнегасників.
→ Детальніше про вимоги до розміщення – у статті «Де встановлюються вогнегасники».
НАПБ Б.06.005-97 – норми оснащення транспорту
Для колісного транспорту діє окремий документ – НАПБ Б.06.005-97 “Норми оснащення вогнегасниками колісних транспортних засобів” (затверджений постановою КМУ від 08.10.1997 № 1128, у редакції від 03.09.2009 № 934).
На які питання відповідає документ:
- Мінімальна кількість: скільки вогнегасників обов’язково мати в автомобілі, автобусі чи причепі.
- Тип та маса заряду: залежить від категорії транспортного засобу та його повної маси.
- Позначення: конкретні марки вогнегасників (наприклад, ВП-2, ВП-5, ВП-9), допустимі для кожної категорії.
З практики: для легкового автомобіля достатньо одного порошкового вогнегасника (ВП-2) із зарядом не менше 2 кг. А ось вантажівки, автобуси та причепи вимагають вогнегасник більшої місткості – аж до ВП-9 (9 кг) залежно від повної маси транспортного засобу.
Важливо: документ визначає лише мінімальну кількість і тип вогнегасника – де саме його закріпити в салоні чи кабіні, регулює вже НАПБ Б.01.008-2018 та вимоги виробника транспортного засобу.
→ Детальний огляд НАПБ Б.06.005-97: норми оснащення вогнегасниками транспорту.
→ Практичні поради з вибору – у статті «Який вогнегасник обрати для автомобіля».
Технічне обслуговування (Перезарядка та ТО)
Вогнегасник – це балон під тиском, який має термін придатності. Просто купити його недостатньо, його потрібно періодично обслуговувати.
ДСТУ 4297:2004 – Стандарт сервісу вогнегасників
Обслуговування вогнегасників згідно з ДСТУ 4297 можуть проводити лише організації, що мають відповідну ліцензію ДСНС – пункти технічного обслуговування вогнегасників (ПТОВ). Самостійне перезарядження на підприємстві без ліцензії та обладнання заборонено!
Що регулює цей ДСТУ: Він встановлює вичерпний перелік технічних процедур: вхідний контроль, технічна діагностика, ремонт, перезарядка та опосвідчення (гідравлічні випробування корпусу).
Вимоги до виконавців: Це нормативний документ для сервісних організацій (ліцензіатів). Він забороняє виконання робіт у непристосованих умовах і зобов’язує компанії мати відповідне діагностичне та заправне обладнання.
Практичне значення: Головна мета ДСТУ 4297 – гарантувати, що після 5 чи 10 років чергування вогнегасник збереже працездатність і безпечність.
Типова помилка: Вважати, що “термін придатності” вогнегасника – це термін до перезарядки. Згідно з ДСТУ 4297, вогнегасник потребує щорічної діагностики на ПТОВ (для порошкових закачних – вибірково, але з обов’язковим щорічним оглядом), а перезарядка проводиться за результатами діагностики або після використання.
→ Детально про ДСТУ 4297:2004 Технічне обслуговування вогнегасників.
→ А про терміни та порядок ТО простими словами – у статті «Технічне обслуговування вогнегасників».
Зведена таблиця стандартів
Для швидкої орієнтації ми звели основні документи в одну таблицю. Це допоможе структурувати нормативне поле.
| Шифр документу | Назва / Сфера дії | Для кого актуально | Статус |
|---|---|---|---|
| ДСТУ EN 3-7:2014 | Переносні вогнегасники (загальнопромислові) | Офіси, ТРЦ, Транспорт | Чинний |
| ДСТУ 9318:2025 | Вогнегасники іскробезпечні (водяні, пінні, порошкові) | Шахти, Вибухонебезпечні зони | Чинний |
| ДСТУ EN 1866-1 | Пересувні вогнегасники (>20 кг) | Промисловість, АЗС, Склади | Чинний |
| НАПБ Б.01.008-2018 | Правила експлуатації та норми належності | Всі підприємства та організації | Чинний |
| НАПБ Б.06.005-97 | Норми оснащення вогнегасниками колісного транспорту | Автопарки, перевізники, власники авто | Чинний |
| ДСТУ 4297:2004 | Технічне обслуговування вогнегасників | ПТОВ (Сервісні центри) | Чинний |
Висновок та рекомендації
Єдиного ДСТУ для вогнегасників не існує – треба використовувати ті стандарти, які підходять для вашої ситуації.
- При закупівлі: Перевіряйте у паспорті відповідність ДСТУ EN 3-7 (або ДСТУ 9318 для спецоб’єктів).
- При розміщенні: Розраховуйте кількість та визначайте місця установки за НАПБ Б.01.008-2018.
- При експлуатації: Вимагайте від підрядника дотримання регламенту ДСТУ 4297:2004 та надання акту виконаних робіт.
Пам’ятайте, вогнегасник “для галочки” – це ризик. А вогнегасник, що відповідає стандартам – це реальна безпека.
Поширені запитання
Більшість старих ГОСТів (наприклад, 12.4.009-83) в частині технічних вимог до самих вогнегасників замінено на ДСТУ EN. Використання старих вогнегасників можливе лише до закінчення їх граничного терміну експлуатації (вказаного в паспорті), за умови успішного проходження періодичного ТО.
Ця інформація міститься не в ДСТУ. Необхідно керуватися НАПБ Б.01.008-2018 (розділ V та Додатки), де наведені таблиці норм належності залежно від площі та категорії приміщення.
Позначення EN (European Norm) свідчить про те, що цей український стандарт гармонізований з європейським методом “підтвердження”. Це означає ідентичність технічних вимог в Україні та Євросоюзі.
Огляд особою, відповідальною за пожежну безпеку на об’єкті, проводиться щомісяця. Технічне діагностування на ПТОВ – як правило, щорічно, а повна перезарядка – згідно з регламентом виробника або за результатами діагностики.
