Зміст статті
ДСТУ Вогнегасники: чинні стандарти та норми в Україні
Які ДСТУ та НАПБ регулюють вогнегасники в Україні? Огляд стандартів EN 3-7, 4297, 9318 та правил експлуатації
Для власників бізнесу та відповідальних за пожежну безпеку навігація у світі стандартів часто перетворюється на квест. В Україні паралельно існують національні стандарти (ДСТУ), гармонізовані європейські норми (ДСТУ EN) та правила експлуатації (НАПБ).
Тож в цій статті зробимо огляд по актуальній нормативній базі і розберемо, який документ регулює купівлю вогнегасника, який – його розміщення в офісі, а який – технічне обслуговування.
Класифікація та загальні вимоги (ДСТУ вибір вогнегасника)
Коли ви обираєте новий вогнегасник, важливо розуміти, чи відповідає він сучасним вимогам якості та безпеки. За це відповідають стандарти, що регламентують технічні характеристики виробу “з заводу”.
ДСТУ EN 3-7:2014 – Головний стандарт для переносних вогнегасників
Це основний документ, що гармонізує українські вимоги з європейськими (стандарт EN 3-7). Він стосується переносних вогнегасників масою до 20 кг.
Що регулює:
- Маркування та колір: Корпус має бути червоним (RAL 3000), маркування – містити чіткі піктограми класів пожеж.
- Вогнегасна здатність: Визначає ранги (наприклад, 2A, 113B), які показують, наскільки велике вогнище може загасити прилад.
- Конструкція: Вимоги до балона, запірного пристрою та запобіжника.
Важливо: Якщо на корпусі вогнегасника немає посилання на ДСТУ EN 3-7 (або еквівалент), його сертифікація під сумнівом.
→ [Детальний огляд ДСТУ EN 3-7:2014: Характеристики та вимоги]
ДСТУ 9318:2025 – Вогнегасники для жорстких умов
Цей новий стандарт не скасовує дію звичного ДСТУ EN 3-7, а доповнює його. Повна назва документа – “Вогнегасники переносні водяні, водопінні та порошкові іскробезпечні для використання в середовищах з жорсткими умовами”.
У чому різниця? Цей документ регламентує вимоги виключно до вогнегасників для специфічних та небезпечних середовищ (наприклад, шахти, об’єкти з підвищеною вибухонебезпекою, хімічні виробництва з агресивною корозією).
Ключові особливості таких вогнегасників:
- Іскробезпека: Конструкція та матеріали не повинні утворювати іскор при ударі (щоб не спровокувати вибух газу чи пилу).
- Типи: Стандарт поширюється на водяні, водопінні та порошкові моделі спеціального виконання.
- Сфера: Згідно з п. 1 ДСТУ 9318:2025, цей стандарт не поширюється на вогнегасники загальнопромислового призначення (звичайні “офісні” чи “автомобільні”).
Важливо: Якщо ваш об’єкт не належить до вибухонебезпечних або агресивних середовищ, ви, як і раніше, керуєтесь загальним стандартом ДСТУ EN 3-7.
→ [Детальний огляд ДСТУ 9318:2025]
ДСТУ EN 1866-1:2014 – Для пересувних вогнегасників
Якщо маса вогнегасника перевищує 20 кг (зазвичай це великі балони на візку, які використовують на АЗС, складах ПММ чи у виробничих цехах), вони підпадають під дію іншого стандарту – ДСТУ EN 1866-1.
Ключова відмінність: Вимоги до маневреності візка, довжини шланга та стійкості до перекидання значно вищі, ніж у переносних моделей.
→ [Огляд ДСТУ EN 1866-1:2014 Вогнегасники пересувні]
Правила експлуатації та норми належності
Коли питання стосується “Де ставити?”, “Як зберігати?”, “Скільки вогнегасників мені потрібно?” – марно шукати відповіді у будь-якому ДСТУ. Державні стандарти описують прилад, а правила його використання описує НАПБ (нормативно-правовий акт з пожежної безпеки).
НАПБ Б.01.008-2018 – правила експлуатації
Це ключовий нормативно-правовий акт, яким мають керуватися всі підприємства в Україні. Повна назва: “Правила експлуатації та типові норми належності вогнегасників”.
На які питання відповідає документ:
- Розрахунок кількості: Скільки вогнегасників потрібно на певну площу залежно від категорії ризику об’єкта.
- Розміщення: Висота кріплення (не більше 1,5 м від підлоги до ручки), доступність, позначення знаками безпеки.
- Огляд: Як часто відповідальна особа має перевіряти манометр та цілісність пломби (щомісяця).
З практики: Інспектори ДСНС під час перевірок в першу чергу керуються саме цим документом. Відсутність журналу обліку або неправильний розрахунок кількості – це порушення саме НАПБ Б.01.008-2018.
→ [Детально про НАПБ Б.01.008-2018: Правила та норми належності вогнегасників]
Технічне обслуговування (Перезарядка та ТО)
Вогнегасник – це балон під тиском, який має термін придатності. Просто купити його недостатньо, його потрібно періодично обслуговувати.
ДСТУ 4297:2004 – Стандарт сервісу вогнегасників
Обслуговування вогнегасників згідно з ДСТУ 4297 можуть проводити лише організації, що мають відповідну ліцензію ДСНС – пункти технічного обслуговування вогнегасників (ПТОВ). Самостійне перезарядження на підприємстві без ліцензії та обладнання заборонено!
Що регулює цей ДСТУ: Він встановлює вичерпний перелік технічних процедур: вхідний контроль, технічна діагностика, ремонт, перезарядка та опосвідчення (гідравлічні випробування корпусу).
Вимоги до виконавців: Це нормативний документ для сервісних організацій (ліцензіатів). Він забороняє виконання робіт у непристосованих умовах і зобов’язує компанії мати відповідне діагностичне та заправне обладнання.
Практичне значення: Головна мета ДСТУ 4297 – гарантувати, що після 5 чи 10 років чергування вогнегасник збереже працездатність і безпечність.
Типова помилка: Вважати, що “термін придатності” вогнегасника – це термін до перезарядки. Згідно з ДСТУ 4297, вогнегасник потребує щорічної діагностики на ПТОВ (для порошкових закачних – вибірково, але з обов’язковим щорічним оглядом), а перезарядка проводиться за результатами діагностики або після використання.
→ [Детально про ДСТУ 4297:2004 Технічне обслуговування вогнегасників]
Зведена таблиця стандартів
Для швидкої орієнтації ми звели основні документи в одну таблицю. Це допоможе структурувати нормативне поле.
| Шифр документу | Назва / Сфера дії | Для кого актуально | Статус |
|---|---|---|---|
| ДСТУ EN 3-7:2014 | Переносні вогнегасники (загальнопромислові) | Офіси, ТРЦ, Транспорт | Чинний |
| ДСТУ 9318:2025 | Вогнегасники іскробезпечні (водяні, пінні, порошкові) | Шахти, Вибухонебезпечні зони | Чинний |
| ДСТУ EN 1866-1 | Пересувні вогнегасники (>20 кг) | Промисловість, АЗС, Склади | Чинний |
| НАПБ Б.01.008-2018 | Правила експлуатації та норми належності | Всі підприємства та організації | Чинний |
| ДСТУ 4297:2004 | Технічне обслуговування вогнегасників | ПТОВ (Сервісні центри) | Чинний |
Висновок та рекомендації
Єдиного ДСТУ для вогнегасників не існує – треба використовувати ті стандарти, які підходять для вашої ситуації.
- При закупівлі: Перевіряйте у паспорті відповідність ДСТУ EN 3-7 (або ДСТУ 9318 для спецоб’єктів).
- При розміщенні: Розраховуйте кількість та визначайте місця установки за НАПБ Б.01.008-2018.
- При експлуатації: Вимагайте від підрядника дотримання регламенту ДСТУ 4297:2004 та надання акту виконаних робіт.
Пам’ятайте, вогнегасник “для галочки” – це ризик. А вогнегасник, що відповідає стандартам – це реальна безпека.
Поширені запитання
Більшість старих ГОСТів (наприклад, 12.4.009-83) в частині технічних вимог до самих вогнегасників замінено на ДСТУ EN. Використання старих вогнегасників можливе лише до закінчення їх граничного терміну експлуатації (вказаного в паспорті), за умови успішного проходження періодичного ТО.
Ця інформація міститься не в ДСТУ. Необхідно керуватися НАПБ Б.01.008-2018 (розділ V та Додатки), де наведені таблиці норм належності залежно від площі та категорії приміщення.
Позначення EN (European Norm) свідчить про те, що цей український стандарт гармонізований з європейським методом “підтвердження”. Це означає ідентичність технічних вимог в Україні та Євросоюзі.
Огляд особою, відповідальною за пожежну безпеку на об’єкті, проводиться щомісяця. Технічне діагностування на ПТОВ – як правило, щорічно, а повна перезарядка – згідно з регламентом виробника або за результатами діагностики.
