ДСТУ 9318:2025 Вогнегасники переносні водяні, водопінні та порошкові іскробезпечні для використання в середовищах з жорсткими умовами. Загальні технічні вимоги та методи випробування

Про що цей документ

ДСТУ 9318:2025 регулює технічні вимоги до спеціалізованих вогнегасників, призначених для використання в агресивних та небезпечних середовищах (так звані “жорсткі умови”). Документ вирішує критичну проблему безпеки: звичайні вогнегасники загальнопромислового виконання (виготовлені за ДСТУ EN 3-7) часто є непридатними або навіть небезпечними для використання у шахтах, хімічних виробництвах чи вибухонебезпечних зонах.

Стандарт встановлює жорсткі вимоги до іскробезпечності конструкції, корозійної стійкості та надійності спрацювання вогнегасників. Він гарантує, що використання вогнегасника в загазованій шахті не спричинить іскру, яка може призвести до вибуху, а корпус витримає агресивний вплив зовнішнього середовища.

Основні положення ДСТУ 9318:2025

Для кого обов’язковий:

• Гірничодобувна промисловість: підземні виробки, шахти (особливо вугільні).
• Хімічна промисловість: об’єкти з високою концентрацією агресивних речовин.
• Вибухонебезпечні об’єкти: зони, де можливе утворення вибухонебезпечних газових або пило-газових сумішей.
• Геотехнічні виробництва: для захисту машин та установок.

Ключові технічні параметри:

• Маса заряду: від 1 кг до 20 кг.
• Електробезпека: вогнегасники мають забезпечувати гасіння обладнання під напругою до 1140 В.
• Класи пожеж: призначені для класів А та В. Клас С маркується виробником додатково (тільки для порошкових).
• Випробувальна напруга: перевірка діелектричних властивостей проводиться при напрузі 40 кВ (відмінність від стандартних 35 кВ для EN 3-7).

Основні вимоги (коротко):

• Іскробезпечність: Усі матеріали корпусу та запірно-пускових пристроїв не повинні утворювати іскор при ударі (або мати спеціальне покриття).
• Захист від корозії: Обов’язкова наявність внутрішнього полімерного покриття для водяних та водопінних вогнегасників, нанесеного методом термічного спікання.
• Антистатика: Матеріали (включно з рукавами та індикаторами тиску) повинні унеможливлювати накопичення електростатичного заряду.
• Вимога до порошкових вогнегасників: Для жорстких умов дозволені тільки моделі з газом-витискувачем у балоні. Закачні порошкові вогнегасники використовувати заборонено через ризик втрати герметичності та злежування порошку.

👉 Про відмінності між закачними та балонними вогнегасниками різних типів – у статті «Типи вогнегасників».

Що важливо пам’ятати:

• У підземних виробках закачні порошкові вогнегасники можуть вибухнути або відмовити через злежування порошку від вібрацій та вологості. Тому ДСТУ 9318 вимагає використання балонних систем, де тиск створюється лише в момент запуску.
• Терміни та стадії технічного обслуговування (діагностування, перезарядження, опосвідчення) для іскробезпечних вогнегасників не відрізняються від загальних вимог ДСТУ 4297:2004 – детальніше про це у статті «Технічне обслуговування вогнегасників: терміни, правила та вимоги в Україні».
• Вогнегасники, що відповідають цьому стандарту, можуть використовуватися на звичайних об’єктах без обмежень, оскільки їхні характеристики перевищують загальнопромислові норми.

Практичне застосування

Типові приклади використання:

• Вугільні шахти: оснащення прохідницьких комбайнів, стрічкових конвеєрів та підземних електропідстанцій.
• Зернові елеватори: місця з високою концентрацією вибухонебезпечного пилу.
• Склади добрив та хімікатів: приміщення, де корозійна активність повітря швидко руйнує звичайні металеві корпуси.
• Нафтопереробні заводи: зони підвищеної вибухонебезпеки.

Особливості застосування на практиці:

При виборі вогнегасника за цим стандартом слід звертати увагу на тип вогнегасної речовини. Якщо використовується порошок на основі солей амонію, їх вміст має бути не менше 50% для забезпечення належної ефективності. Також важливо перевіряти маркування на відповідність саме ДСТУ 9318, а не лише загальному EN 3-7.

Приклад застосування ДСТУ 9318:2025: вугільна шахта

Уявімо ситуацію в підземній виробці вугільної шахти. Умови тут класифікуються як “жорсткі”: висока вологість, агресивний шахтний пил, ризик обвалів породи та наявність метану. Використання звичайного закачного вогнегасника тут небезпечне: якщо корпус пошкодиться від удару породою, він може розірватися, травмуючи гірників.

Вогнегасник, виготовлений за ДСТУ 9318:2025, має конструкцію з окремим балоном для газу*. Корпус знаходиться без тиску до моменту активації. Крім того, при ударі об металеві кріплення шахти його корпус не висіче іскру, що критично важливо для запобігання вибуху метану. Саме тому інспектори з охорони праці вимагатимуть на таких об’єктах наявність саме іскробезпечних моделей.

*Детальніше про конструкцію вогнегасника – у статті «З чого складається вогнегасник і як він працює».

Пов’язані документи

ДСТУ 9318:2025 є частиною комплексної системи стандартів і містить посилання на:

• ДСТУ EN 3-7:2014 – базовий стандарт для переносних вогнегасників (цей документ його доповнює, але не замінює).
• ДСТУ 4297:2004 – регламентує технічне обслуговування вогнегасників.
• ДСТУ EN 2:2014 – класифікація пожеж (визначення класів А, B, C, D).
• ДСТУ EN 615:2017 – вимоги до вогнегасних порошків.
• НАПБ Б.01.008-2018 Правила експлуатації та типові норми належності вогнегасників – регулює загальний порядок експлуатації, включно з іскробезпечними моделями.
• ДСТУ EN 1568 (частини 3, 4) – вимоги до піноутворювачів.
• ГОСТ 12.1.018-93 – вимоги щодо електростатичної іскробезпеки.
• Технічний регламент посудин високого тиску (ПКМУ № 1025) – вимоги безпеки до балонів.

Усі пов’язані документи переглянути можна безпосередньо в повному тексті стандарту або знайти у відповідних розділах нашого сайту.

Завантажити PDF