Визначення

Види автоматичних систем пожежогасіння

Тип вогнегасної речовини – головний критерій класифікації АСПГ. У межах кожного типу конструктивно ще розрізняють спринклерні (автономне спрацьовування кожного зрошувача) та дренчерні (одночасна подача на всю захищувану площу) виконання.

З практики: вибір типу системи майже завжди визначається не побажаннями замовника, а фізичними властивостями того, що потрібно захистити. Для серверної кімнати вода виключена одразу – тому що заливання апаратної призведе до збитків, порівнянних із самою пожежею. Для великого складського комплексу газове гасіння, навпаки, економічно і технічно недоцільне – просто через об’єм приміщення й кількість газу, яку довелося б закачати.

Як працює автоматична система пожежогасіння

Незалежно від типу вогнегасної речовини, АСПГ побудована за одним логічним ланцюгом: виявлення ознак пожежі → формування сигналу → запуск подачі вогнегасної речовини → гасіння або локалізація осередку. Різниця між типами систем – у тому, як саме відбувається виявлення (тепловий замок спринклера чи пожежний сповіщувач) і чим гаситься пожежа.

Основні компоненти АСПГ

У більшості систем (крім найпростіших спринклерних) присутні:

Важливо: наявність режиму автоматичного пуску не означає, що система завжди в ньому працює. Нормативні вимоги передбачають обов’язкове переведення системи в ручний режим на час, коли в захищуваному приміщенні перебувають люди, якщо вогнегасна речовина небезпечна для дихання (це стосується насамперед газового та порошкового пожежогасіння).

Де застосовуються автоматичні системи пожежогасіння

Обов’язковість обладнання об’єкта АСПГ визначається не бажанням власника, а переліком у додатку до ДБН В.2.5-56:2014, який враховує функціональне призначення будівлі, площу, поверховість і категорію приміщень за вибухопожежною небезпекою.

Клас пожежі, для якого призначена система, визначає можливі об’єкти застосування: наприклад, автоматичне порошкове гасіння ефективне для класів пожеж А, В, С. Для об’єктів із класом пожежі D або Е (метали, електроустановки під напругою) підходять лише окремі типи вогнегасних речовин, і це варто уточнювати ще на етапі концепції протипожежного захисту, а не після монтажу.

Нормативна база та вимоги

Проєктування, монтування та експлуатація автоматичних систем пожежогасіння в Україні регламентується:

*Для конкретних видів вогнегасної речовини (пінне, аерозольне, порошкове) діють додаткові профільні ДСТУ – переглянути їх можна в окремих статтях по кожному типу системи.

Проєктування та монтаж

Проєктування АСПГ починається із завдання на проєктування, яке визначає категорію об’єкта за вибухопожежною небезпекою, клас можливої пожежі та умови експлуатації (температура, вологість, наявність людей). На основі цих вихідних даних обирається тип вогнегасної речовини та конструктивне виконання системи – рішення, яке в подальшому важко змінити без суттєвої переробки проєкту.

Вимоги до проєктної документації визначаються ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», а технічні рішення самої системи – профільним ДСТУ для обраного типу вогнегасної речовини.

Обслуговування автоматичних систем пожежогасіння

Порядок підтримання АСПГ у працездатному стані визначається ДСТУ 9047:2020 та Правилами, затвердженими наказом МВС України від 28.02.2025 № 136. Періодичність робіт залежить від типу системи, але загальна логіка спільна: щомісячний контроль базових параметрів (тиск, положення клапанів, цілісність трубопроводів, стан насадків), щорічне поглиблене обстеження з випробуваннями, і рідші за періодичністю роботи – раз на 3 роки й раз на 10 років – для внутрішнього огляду резервуарів та технічного опосвідчення (огляду) балонів під тиском відповідно до до вимог НПАОП 0.00-1.59.

Що входить у технічне обслуговування: візуальний огляд компонентів, перевірка стану блокувальних пристроїв, контроль маси або тиску вогнегасної речовини в модулях (для газових і порошкових систем), перевірка щільності захищуваного приміщення (для газового гасіння), усунення пошкоджень і оформлення актів або записів в експлуатаційному журналі.

Компанії, що спеціалізуються на автоматичному пожежогасінні

Якщо ж ви шукаєте підрядника для виконання повного комплексу робіт з пожежної безпеки – від проектування до монтажу й подальшого технічного обслуговування, – у нас є список найкращих компаній з протипожежної безпеки в Україні (понад 20 компаній із Києва, Харкова, Дніпра, Одеси, Львова та інших міст).

Висновок та рекомендації

Автоматичні установки пожежогасіння не просто елемент безпеки для бізнесу, але й обов’язкова вимога закону для багатьох типів об’єктів (від підземних паркінгів до складів певної площі та категорії небезпеки).

Як діяти власнику бізнесу:

1. Зверніться до проєктної організації для визначення нормативних вимог саме для вашої категорії приміщення.
2. Пам’ятайте, що вартість самої системи – це лише частина витрат. Враховуйте вартість її інтеграції з вентиляцією, водопостачанням та подальшого щорічного обслуговування.
3. Вимагайте від підрядників наявності чинних ліцензій на всі види робіт (проєктування, монтаж, вогнезахист).

Поширені запитання

Газове пожежогасіння – це спосіб автоматичного гасіння пожежі, при якому використовуються спеціальні газові суміші (найчастіше – азот, аргон або хладони), які припиняють горіння, витісняючи кисень або гальмуючи хімічну реакцію полум’я.

На відміну від води, піни чи порошку, газ не залишає після спрацювання жодних слідів – не пошкоджує обладнання, документи чи матеріальні цінності, тому такі системи стали стандартом для серверних, архівів, музеїв та об’єктів електроенергетики.

Принцип роботи

Система газового пожежогасіння спрацьовує за схемою «виявлення → сигналізація → затримка → подача газу».

Тож все починається з того, що пожежні сповіщувачі (найчастіше димові, іноді – аспіраційні для раннього виявлення) фіксують ознаки загоряння і передають сигнал на прилад приймально-контрольний пожежний (ППКП). Той, у свою чергу, активує оповіщення людей у приміщенні, автоматично вимикає вентиляцію та закриває протипожежні клапани, витримує проєктну затримку пуску (як правило – до 30 секунд, щоб персонал встиг евакуюватися), і лише після цього відкриває запірно-пускові пристрої балонів з вогнегасною речовиною.

З чого складається система газового пожежогасіння

Типова установка газового пожежогасіння включає:

Види систем газового пожежогасіння

За фізичним механізмом дії всі вогнегасні гази поділяються на дві великі групи: інертні гази (гасять фізично, витісняючи кисень) та хімічні (фторвуглеводневі) гази (гасять переважно хімічно, пригнічуючи реакцію горіння).

Вибір між цими двома газами – це майже завжди компроміс між площею, яку займає обладнання та загальною вартістю такої системи гасіння.

Інертні гази

До цієї групи належать азот (N₂), аргон (Ar) та їхні суміші – наприклад, IG-541 (Inergen: азот, аргон, вуглекислий газ), IG-55 (Argonite: азот і аргон порівну), IG-01 (чистий аргон), IG-100 (чистий азот).

Принцип дії: газ фізично витісняє кисень із зони горіння (детальніше про це у статті “Флегматизація в пожежогасінні“). Щоб зупинити горіння, потрібна велика об’ємна концентрація газу в приміщенні – зазвичай 35–50% від об’єму, тому балонів потрібно суттєво більше, ніж для хімічних систем.

Зберігання: гази знаходяться у балонах у газоподібному стані під дуже високим тиском – 150–300 бар. Це означає товстостінні, важкі балони і, як наслідок, більшу площу, потрібну під батарею балонів.

Швидкість подачі: на відміну від хімічних систем, інертні гази подаються повільніше – розрахунковий час подачі становить, як правило, 60–120 секунд. Це зроблено навмисно: швидкіший викид такого великого об’єму газу створив би небезпечний надлишковий тиск у приміщенні, здатний пошкодити двері, вікна чи фальшстелю.

Безпека для людей: інертні гази не токсичні самі по собі, а їхня небезпека пов’язана виключно зі зниженням концентрації кисню. При правильно розрахованій проєктній концентрації людина ще може деякий час перебувати в приміщенні під час подачі газу, що робить цю групу прийнятнішою для приміщень з постійним перебуванням персоналу.

Екологічність: головна перевага – нульовий потенціал глобального потепління (GWP = 0) і нульовий вплив на озоновий шар, оскільки це звичайні складові атмосферного повітря. Це критично важливо для об’єктів, де діють корпоративні ESG-вимоги або посилене екологічне регулювання.

Коли обирати інертні гази:

• Великий об’єкт і є достатньо місця під балонну.
• Пріоритет – довгострокова економія на вогнегасній речовині (сам газ дешевий, основні витрати – на обладнання).
• У приміщенні постійно перебувають люди, і критична саме безпечність газу, а не швидкість чи компактність системи.
• Діють жорсткі екологічні вимоги або обмеження на фторовані гази.

---

Хімічні (фторвуглеводневі) гази

До цієї групи належать хладони — HFC-227ea (комерційна назва FM-200), HFC-125, а також новіше покоління агентів на основі фторкетонів, найвідоміший з яких – Novec 1230 (FK-5-1-12).

Принцип дії: ці гази гасять переважно хімічно – переривають ланцюгову реакцію горіння на молекулярному рівні, частково також охолоджуючи полум’я. Завдяки цьому потрібна значно нижча об’ємна концентрація для гасіння – зазвичай 6–9%, тобто у кілька разів менше, ніж для інертних газів.

Зберігання: речовина зберігається у скрапленому стані під помірним тиском (25–42 бар, часто з додатковим наддувом азотом для рівномірної подачі). Через це балони компактніші й легші за той самий захищуваний об’єм – ключова перевага для об’єктів з обмеженим простором.

Швидкість подачі: нормативний час подачі – не більше 10 секунд до досягнення 95% розрахункової концентрації. Це найшвидший спосіб газового гасіння, що особливо важливо для об’єктів з високою вартістю простою обладнання (наприклад, ЦОД).

Безпека для людей: хладони при нормативній концентрації вважаються прийнятними для короткочасної присутності людини за умови дотримання часу затримки пуску й негайної евакуації, проте за перевищення концентрації або тривалості впливу можуть чинити токсичну та кардіотоксичну дію.

Екологічність: тут є різниця в залежності від вибраного газу. Класичні хладони (HFC-227еа, HFC-125) мають високий потенціал глобального потепління (GWP у сотні–тисячі одиниць) і підпадають під обмеження обігу фторованих парникових газів (в ЄС – Регламент (ЄС) № 517/2014 та його наступники, поступове скорочення квот). Novec 1230, навпаки, має GWP, близький до 1 — практично нульовий вплив на клімат, і саме тому активно витісняє класичні хладони на новому будівництві, хоча коштує дорожче.

Коли обирати хімічні гази:

• Обмежена площа під розміщення балонів (серверні шафи, телеком-контейнери, невеликі електрощитові).
• Важлива швидкість гасіння – наприклад, дороге технологічне обладнання, де кожна секунда горіння означає збитки.
• Об’єкт компактний, і економія простору важливіша за вартість самої речовини.
• Потрібен сучасний, екологічно нейтральний агент (Novec 1230) для об’єктів із жорсткими вимогами до GWP.

---

Окремо про CO₂

Вуглекислий газ історично також застосовувався для пожежогасіння і за принципом дії близький до інертних газів (витісняє кисень), але сьогодні його не відносять до систем газового пожежогасіння в сенсі ДСТУ EN 15004 – цей стандарт прямо виключає CO₂ зі сфери застосування, і системи на CO₂ проєктуються за окремим нормативним документом.

Головна причина обмеженого застосування — висока небезпека для людини: вогнегасна концентрація CO₂ фактично смертельна, оскільки витісняє кисень майже повністю, без “запасу” на коротку присутність людини, як це закладено в системах на інертних газах чи хладонах. Тому CO₂-системи застосовують виключно для приміщень без постійного перебування персоналу – двигунних відсіків, фарбувальних камер, окремих видів технологічного обладнання – і завжди з посиленими блокуваннями доступу та затримкою пуску.

Перевага CO₂ — низька вартість самого газу порівняно з хладонами чи навіть інертними газами, тому там, де це допустимо за умовами безпеки, система лишається економічно виправданою.

Області застосування газового пожежогасіння

Газові системи пожежогасіння класично застосовують для класів пожеж:

• A (тверді горючі матеріали – папір, дерево, тканини), з деякими обмеженнями на тліючі матеріали.
• B (горючі рідини)
• C (горючі гази)
• E (електроустановки під напругою)

Детальніше про класи пожеж.

Нормативна база та вимоги

Проєктування, монтаж і обслуговування систем газового пожежогасіння в Україні регламентується:

• ДСТУ EN 15004-1:2014 – встановлює вимоги до проєктування, монтування та технічного обслуговування систем газового пожежогасіння; ідентичний EN 15004-1:2008; чинний, з 2022 року діє також оновлена редакція ДСТУ EN 15004-1:2022 (гармонізована з EN 15004-1:2019 та ISO 14520-1:2015).
• Інші частини (з 2 по 10) ДСТУ EN 15004 – визначають фізичні властивості конкретних вогнегасних речовин (хладонів, інертних газів, фторкетонів) та вимоги до проєктування систем на їх основі.
• ДСТУ EN 12094 (серія) – вимоги до компонентів систем газового пожежогасіння: запірно-пускових пристроїв, насадок, трубопровідної арматури.
• ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту – визначає, де саме газове пожежогасіння обов’язкове, а також містить у додатку Ж вимоги до технічного обслуговування систем протипожежного захисту, зокрема періодичність перевірок.
• ДБН В.1.1-7:2016 Пожежна безпека об’єктів будівництва. Загальні вимоги – визначає загальні вимоги пожежної безпеки будівель, на які накладаються вимоги до конкретних систем захисту.
• НАПБ А.01.001-2014 Правила пожежної безпеки в Україні – базовий документ із загальними вимогами до утримання систем протипожежного захисту на об’єктах усіх форм власності.

Проєктування, монтаж та обслуговування – коротко

Компанії, що спеціалізуються на системах пожежогасіння

Якщо ж ви шукаєте підрядника для установки газового пожежогасіння або виконання повного комплексу робіт з пожежної безпеки – від проєктування до монтажу й подальшого технічного обслуговування, – у нас є список найкращих компаній з пожежної безпеки в Україні (понад 20 компаній із Києва, Харкова, Дніпра, Одеси, Львова та інших міст).

Поширені запитання

Аерозольне пожежогасіння – це технологія об’ємного гасіння, яка базується на хімічному інгібуванні реакції горіння дрібнодисперсними частками твердих речовин. На відміну від водяних систем, аерозоль не заливає приміщення водою, а на відміну від газових – не потребує складних трубопроводів та балонів під високим тиском.

Ця технологія є специфічною: вона має беззаперечні економічні переваги, але супроводжується жорсткими обмеженнями щодо безпеки людей та температурних режимів.

Принцип роботи

В основі системи – генератор вогнегасного аерозолю (ГВА), всередині якого знаходиться спеціальна аерозолеутворювальна суміш (АУС). Коли температура в приміщенні досягає порогового значення (для термочутливих моделей) або надходить електричний імпульс від ППКП (приймально-контрольного приладу пожежної сигналізації), запускається процес горіння заряду.

Горіння АУС зазвичай триває у діапазоні 15–30 секунд залежно від моделі й маси заряду – і супроводжується виділенням аерозолю, який через спеціальну мембрану чи насадки виходить у захищувану зону.

Утворена концентрація здатна утримуватися в приміщенні тривалий час, що знижує ризик повторного займання після припинення тління.

Види аерозольних систем пожежогасіння

Автоматичні установки аерозольного пожежогасіння (АУАП)

АУАП – це централізовані системи з кількома генераторами, об’єднаними спільною сигналізацією та системою пуску. Проєктуються для приміщень більшого об’єму – архівів, невеликих виробничих і складських зон, приміщень електрощитових на об’єктах з підвищеними вимогами до пожежного захисту. Потребують повноцінного проєкту, узгодженого з вимогами ДСТУ 4490:2025.

Основні компоненти системи:

Автономні модулі аерозольного гасіння

Це компактні пристрої, розраховані на захист невеликого замкненого об’єму – до кількох кубічних метрів. Спрацьовують незалежно від зовнішніх систем живлення й сигналізації, найчастіше за термохімічним принципом: спеціальний термошнур самозаймається при досягненні заданої температури.

Застосовуються в електрощитах, розподільчих шафах, моторних відсіках техніки, невеликих серверних стійках.

Області застосування

Аерозольне пожежогасіння застосовується для гасіння пожеж класів А2, В, С, а також електрообладнання під напругою (умовний клас Е) → [детальніше про класи пожеж]. Ефективність підтверджена насамперед для локальних замкнених об’ємів, де аерозоль здатний швидко досягти потрібної вогнегасної концентрації.

Не застосовується для: гасіння лужних металів, хімічних речовин, що горять без доступу кисню, та пористих матеріалів, схильних до тління всередині об’єму.

Нормативна база та вимоги

Проєктування, монтування та експлуатація установок аерозольного пожежогасіння в Україні регламентується такими документами:

• ДСТУ 4490:2025 “Стаціонарні системи аерозольного пожежогасіння. Проєктування, монтування та технічне обслуговування” – базовий стандарт, що визначає вимоги до проєктування, монтажу й експлуатації АУАП з твердопаливними генераторами.
• ДСТУ 4442:2025 Стаціонарні системи аерозольного пожежогасіння. Генератори вогнегасного аерозолю. Загальні технічні вимоги та методи випробування – встановлює вимоги безпосередньо до конструкції та випробування генераторів (ГВА).
• ДБН В.2.5-56:2014 “Системи протипожежного захисту” – загальний будівельний норматив, що визначає, коли й для яких об’єктів обов’язкове застосування автоматичних установок пожежогасіння, включно з аерозольними.
• НАПБ А.01.001-2014 “Правила пожежної безпеки в Україні” – загальні вимоги пожежної безпеки, що застосовуються до експлуатації будь-яких об’єктів, обладнаних системами пожежогасіння.

Згідно з ДБН, застосування аерозольних систем пожежогасіння суворо заборонено в приміщеннях, які не можуть бути покинуті людьми до початку роботи генераторів, а також у приміщеннях з масовим перебуванням людей. Автоматика обов’язково повинна забезпечувати затримку пуску на час, достатній для евакуації.

Проєктування, монтаж та обслуговування – коротко

Компанії, що спеціалізуються на системах пожежогасіння

Якщо ж ви шукаєте підрядника для установки аерозольного пожежогасіння або виконання повного комплексу робіт з пожежної безпеки – від проєктування до монтажу й подальшого технічного обслуговування, – у нас є список найкращих компаній з пожежної безпеки в Україні (понад 20 компаній із Києва, Харкова, Дніпра, Одеси, Львова та інших міст).

Поширені запитання

Пінне пожежогасіння – це один із найефективніших методів боротьби з вогнем на об’єктах, де є ризик займання горючих рідин, нафтопродуктів або пластмас. На відміну від звичайної води, яка просто розтікається або випаровується на поверхні палаючого палива, піна гасить пожежу трьома одночасними механізмами:

1. Ізолює поверхню горючої рідини від кисню повітря.
2. Охолоджує її за рахунок води, що входить до складу піни.
3. Перешкоджає виділенню горючих парів.

Саме тому піна ефективна не лише для гасіння відкритого полум’я, а й для запобігання повторному займанню розлитої рідини.

Принцип роботи пінного пожежогасіння

В основі пінного пожежогасіння – хімічна або механічна піна, яку отримують за такою схемою: вода під тиском проходить через пінозмішувач, де до неї дозовано додається піноутворювач у пропорції зазвичай від 1 до 6% (залежно від типу концентрату). Отриманий робочий розчин подається до генератора піни або пінного ствола, де він насичується повітрям і перетворюється на піну заданої кратності*.

Види систем пінного пожежогасіння

Згідно з ДСТУ EN 13565 та інженерною практикою системи пінного пожежогасіння поділяються на:

Стаціонарні установки пінного пожежогасіння

В цілому розподільна мережа трубопроводів у стаціонарних системах пінного пожежогасіння конструктивно схожа на звичайне водяне пожежогасіння – так само потрібні джерело водопостачання (резервуар, водогін, пожежна водойма), насосна станція, трубопровід тощо. І так само ділиться на два типи:

Нормативна база та вимоги

Проєктування, монтування та експлуатацію систем пінного пожежогасіння в Україні регламентує група стандартів і будівельних норм:

• ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» – визначає перелік об’єктів, де пінне пожежогасіння обов’язкове, вимоги до інтенсивності подавання розчину та обов’язковий 100% резервний запас піноутворювача (основний + резервний обсяг).
• ДСТУ EN 13565-1:2015 – вимоги до компонентів стаціонарних систем пінного пожежогасіння: генераторів піни низької, середньої та високої кратності, пінокамер, дозувальних пристроїв, і методи їх випробування.
• ДСТУ EN 13565-2:2022 – проєктування, монтування та технічне обслуговування стаціонарних систем пінного пожежогасіння.
• ДСТУ 3789:2015 – загальні технічні вимоги та методи випробувань піноутворювачів загального призначення.
• ДСТУ EN 1568 (частини 1–4) – серія стандартів на піноутворювачі залежно від кратності піни: частина 1 – середня кратність, частина 2 – висока кратність, частина 3 – низька кратність для водонерозчинних рідин (бензин), частина 4 – низька кратність для водорозчинних рідин (спирти).
• ДСТУ 8615:2016 – настанови щодо поводження з піноутворювачами у стаціонарних системах пінного пожежогасіння (зберігання, перевірка якості, термін придатності);
• ДСТУ EN 16327:2018 – вимоги до напірних пінозмішувачів (PPPS) та систем пожежогасіння компресійною піною (CAFS).
• НАПБ 05.035-2004 – інструкція щодо гасіння пожеж у резервуарах з нафтою та нафтопродуктами.
• НАПБ А.01.001-2014 “Правила пожежної безпеки в Україні” – визначає правила експлуатації та періодичність перевірок системи.

Зверніть увагу: вимоги до переносних пожежних пінозмішувачів (ПС-1, ПС-2) раніше встановлював ДСТУ 2110-92 «Пінозмішувачі. Технічні умови» (ГОСТ 7183-93), який втратив чинність з 1 січня 2026 року. Прямого національного стандарту, що повністю замінює його саме для переносних пінозмішувачів, станом на 2026 рік не затверджено – під час закупівлі, сертифікації чи перевірки такого обладнання варто орієнтуватися на технічні умови виробника та суміжні чинні стандарти.

Проєктування, монтаж та обслуговування – коротко

Проєкт системи пінного пожежогасіння розробляють на підставі технічного завдання, вихідних даних про категорію об’єкта та гідравлічних розрахунків згідно з ДСТУ EN 13565-2:2022. Проєктна документація підлягає експертизі відповідно до загальних вимог будівельного законодавства та узгодженню з органами державного нагляду у сфері пожежної безпеки.

Обслуговування та періодичність перевірок

Технічне обслуговування систем пінного пожежогасіння здійснюється згідно з вимогами ДСТУ EN 13565-2:2022 та ДСТУ 8615:2016. Періодичність перевірок якості піноутворювача та працездатності обладнання встановлюється регламентом технічного обслуговування, розробленим для конкретного об’єкта, і, як правило, включає:

Компанії, що спеціалізуються на системах пожежогасіння

Якщо ж ви шукаєте підрядника для установки пінного пожежогасіння або виконання повного комплексу робіт з пожежної безпеки – від проєктування до монтажу й подальшого технічного обслуговування, – у нас є список найкращих компаній з пожежної безпеки в Україні (понад 20 компаній із Києва, Харкова, Дніпра, Одеси, Львова та інших міст).

Висновок та рекомендації

Пінне пожежогасіння є технічно складним та вимагає точних розрахунків гідравліки, правильного підбору піноутворювача під конкретний клас пожежі та регулярного обслуговування з лабораторним контролем якості реагентів. Але якщо ваш об’єкт – це склад з горючими матеріалами, ангар або виробництво хімічних речовин, пінна система часто залишається єдиним легітимним рішенням згідно з ДБН.

Перші кроки для впровадження пінного пожежогасіння на вашому об’єкті: для вибору конкретного типу системи (низької, середньої чи високої кратності) вам знадобиться розрахунок пожежного навантаження приміщення. Зверніться до сертифікованої проєктної організації для складання технічного завдання з урахуванням об’єму приміщень та типу горючих речовин на вашому об’єкті.

Поширені запитання

Порошкове пожежогасіння – один з найбільш універсальних та економічно вигідних способів гасіння пожеж, який застосовують і у вигляді переносних вогнегасників або автоматичних стаціонарних установок. Популярність методу пояснюється просто: вогнегасний порошок здатний гасити майже всі класи пожеж, не потребує складної інфраструктури та резервуарів з водою і працює за секунди після спрацювання.

Разом з тим системи порошкового пожежогасіння – не універсальне рішення “для всього”. Порошок має чіткі обмеження щодо об’єктів застосування, вимагає прибирання приміщення після спрацювання і не завжди сумісний з електронікою.

Принцип роботи систем порошкового пожежогасіння

Основне завдання системи – швидко доставити вогнегасний порошок у зону горіння та створити середовище, яке не підтримує вогонь. Коли система активується, стиснений газ (який зберігається в окремому балоні або генерується піротехнічним зарядом) виштовхує порошок через розпилювачі.

Для глибшого розуміння хімічних процесів та характеристик самої вогнегасної речовини, рекомендуємо ознайомитись зі статтею про порошок для гасіння пожежі: склад, принцип дії та типи порошків.

Важливо знати: вогнегасний порошок гасить полум’я практично миттєво, але не охолоджує розжарені конструкції та тліючі матеріали так ефективно, як вода. Тому після спрацювання порошкової системи в приміщеннях з деревиною, папером чи текстилем існує ризик повторного займання від тліючих осередків – це варто враховувати при виборі системи для складів з горючими твердими матеріалами.

Плюси та мінуси порошкового пожежогасіння

Типи систем порошкового пожежогасіння

Порошкове пожежогасіння, по факту, ділиться на 2 типи: стаціонарні системи і автономні/модульні, але на практиці майже завжди приміняються рішення на основі автономних модулів. Чому так? Розберемо далі.

Централізовані (стаціонарні) установки

Порошок зберігається в одному або кількох великих резервуарах і подається трубопроводами до кількох зон захисту одночасно. Це рішення приміняється для великих об’єктів.

Проєктування трубопровідної розводки для стаціонарних установок – одне з найскладніших завдань у порошковому пожежогасінні: довжина і діаметр трубопроводів впливають на рівномірність розподілу порошку на насадках. Помилки на цьому етапі призводять до нерівномірного гасіння – частина зони отримує недостатню концентрацію порошку.

Основні компоненти стаціонарної установки

Типова стаціонарна установка порошкового пожежогасіння складається з:

Також системи порошкового пожежогасіння мають чіткі вимоги згідно з ДСТУ EN 12416-2:2022, що регламентує їх проєктування, будівництво та обслуговування і, відверто кажучи, це значно зменшує частоту вибору такої системи, коли є змога обрати значно простіші і дешевші порошкові модулі.

Модулі порошкового пожежогасіння

Найпоширеніший варіант і не дарма. Модулі монтуються безпосередньо в зоні захисту (на стелі або стінах) і спрацьовують без трубопроводів – кожен модуль є самостійною одиницею гасіння для своєї зони.

Щоб не повторюватись: це обладнання детально розглянуто в статті [Модуль порошкового пожежогасіння: що це, як працює та де застосовується] – там про конструкцію, плюси та мінуси, критерії вибору та інше.

Мобільні установки порошкового пожежогасіння

Це установки на колісній базі місткістю від 100 до 250 кг порошку, які застосовують там, де стаціонарний монтаж неможливий або недоцільний: автозаправні станції, зони техобслуговування, тимчасові об’єкти, будівельні майданчики.

Пуск – ручний, через шланг з пістолетом-розпилювачем, що дає змогу оперативно спрямувати струмінь порошку в потрібну точку.

Ручні порошкові вогнегасники

Найпростіший і найдоступніший засіб первинного пожежогасіння – переносні порошкові вогнегасники (ВП-2, ВП-4, ВП-6 та інші за масою заряду). Вони не є “системою” у повному сенсі, але залишаються обов’язковим елементом протипожежного оснащення будь-якого об’єкта згідно з нормами належності вогнегасників.

Порівняльна таблиця порошкових систем пожежогасіння

Нормативна база та вимоги

Проєктування, монтаж та експлуатація систем порошкового пожежогасіння в Україні регламентуються такими документами:

• ДБН В.2.5-56:2014 “Системи протипожежного захисту” – базовий документ, що визначає, які об’єкти підлягають обладнанню автоматичними системами пожежогасіння, включно з порошковими, а також вимоги до технічного обслуговування.
• ДСТУ EN 12416-2:2022 Стаціонарні системи пожежогасіння. Порошкові системи. Частина 2. Проєктування, будівництво та обслуговування.
• ДСТУ 3972-2000 Техніка пожежна. Установки порошкового пожежогасіння. Загальні технічні вимоги. Методи випробувань – національний стандарт, що встановлює вимоги безпосередньо до установок порошкового пожежогасіння та методику їх випробувань.
• ДСТУ EN 615:2017 Протипожежний захист. Вогнегасні речовини. Вимоги до вогнегасних порошків (крім порошків для гасіння пожеж класу D) (EN 615:2009, IDT).
• ДСТУ EN 2:2014 “Класифікація пожеж” – визначає класи пожеж A, B, C, D, F, для яких застосовується вогнегасна речовина.
• ДСТУ 9047:2020 Системи протипожежного захисту. Настанова з підтримання експлуатаційної придатності – узагальнена настанова щодо підтримання систем у справному стані впродовж експлуатації.
• НАПБ А.01.001-2014 “Правила пожежної безпеки в Україні” – загальні вимоги до організації експлуатації технічних засобів протипожежного захисту на об’єкті.
• НАПБ Б.01.008-2018 “Правила експлуатації та типові норми належності вогнегасників” – застосовується, якщо на об’єкті поряд зі стаціонарною системою передбачені переносні порошкові вогнегасники як засіб первинного гасіння.

Зверніть увагу: ще недавно актуальні ДСТУ 7051:2009 та ДСТУ 7052:2009, що стосуються систем порошкового пожежогасіння (вимоги до проєктування/монтажу та вимоги до компонентів систем, модулів, трубопроводів тощо) скасовані з 01.01.2026 згідно з Наказом ДП «УкрНДНЦ» від 29.08.2025 № 166.

Проєктування, монтаж та обслуговування – коротко

Компанії, що спеціалізуються на системах пожежогасіння

Якщо ж ви шукаєте підрядника для організації порошкового пожежогасіння або виконання повного комплексу робіт з пожежної безпеки – від проєктування до монтажу й подальшого технічного обслуговування, – у нас є список найкращих компаній з пожежної безпеки в Україні (понад 20 компаній із Києва, Харкова, Дніпра, Одеси, Львова та інших міст).

Висновок та рекомендації

Порошкове пожежогасіння – ефективний і відносно недорогий спосіб захисту об’єктів з пожежним навантаженням класів A, B, C, особливо там, де немає критично чутливої електроніки чи цінних матеріалів, вразливих до забруднення порошком. Система добре працює для виробничих цехів, складів, АЗС і трансформаторних підстанцій, але погано підходить для серверних, архівів та приміщень з тліючими сипучими матеріалами.

Вибір конкретного типу установки – модульної, централізованої чи мобільної – залежить від площі об’єкта, кількості зон захисту та бюджету проєкту.

Поширені запитання

Водяне пожежогасіння залишається найбільш розповсюдженим, надійним та економічно виправданим методом боротьби з вогнем для більшості комерційних та промислових об’єктів. Вода має високу теплоємність, що дозволяє швидко охолоджувати зону горіння, вона безпечна для людей та завжди доступна.

Проте сучасна система водяного пожежогасіння – це не просто труби з водою, а складний інженерний комплекс, який вимагає точного гідравлічного розрахунку, правильного вибору типу зрошувачів та суворого дотримання державних будівельних норм.

Принцип роботи

Як працює система водяного пожежогасіння

В основі будь-якої автоматичної установки водяного пожежогасіння лежить один ланцюжок: виявлення пожежі → відкриття зрошувача (вручну чи автоматично) → подача води під тиском → гасіння або локалізація осередку.

Залежно від типу системи цей ланцюжок реалізується по-різному:

Основні компоненти водяного пожежогасіння

Незалежно від типу, система складається з таких вузлів:

• Джерело водопостачання – резервуар, водогін або їх комбінація;
• Насосна станція (робочий і резервний насос, жокей-насос для підтримання тиску в мережі);
• Вузол керування (контрольно-сигнальний клапан) – фіксує спрацювання, подає сигнал тривоги, у дренчерних системах відкриває подачу води;
• Розподільна мережа трубопроводів;
• Зрошувачі (спринклери, дренчери, розпилювальні насадки).

Типи систем водяного пожежогасіння

Як ми вже писали вище – залежно від конструкції та призначення, водяні системи пожежогасіння поділяються на кілька основних типів, які відрізняються способом спрацювання зрошувачів і характером подачі води.

Плюси та мінуси водяного пожежогасіння

Нормативна база та вимоги

Проєктування, монтування та експлуатація систем водяного пожежогасіння в Україні регламентується такими документами:

• ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (зі Змінами № 1 та № 2) – базовий нормативний документ, що визначає, коли автоматичне пожежогасіння є обов’язковим, а також загальні вимоги до проєктування систем протипожежного захисту.
• ДСТУ EN 12845:2022 – «Стаціонарні системи пожежогасіння. Автоматичні спринклерні системи. Проєктування, монтування та технічне обслуговування»; основний документ саме для спринклерних систем.
• ДСТУ EN 16925:2019 – спринклерні системи для захисту житлових будинків та об’єктів з перебуванням людей.
• ДСТУ EN 14972-1:2022 – проєктування, монтування та обслуговування систем пожежогасіння тонкорозпиленою водою.
• ДСТУ 9047:2020 – «Системи протипожежного захисту. Настанова з підтримання експлуатаційної придатності»; застосовується для організації технічного обслуговування, включно з водяними системами.
• НАПБ А.01.001-2014 Правила пожежної безпеки в Україні – встановлює загальні вимоги до утримання й експлуатації наявних технічних засобів протипожежного захисту, зокрема протипожежного водопроводу й насосних станцій.

Важливо знати: ДБН В.2.5-56:2014 не описує детальну методику гідравлічного розрахунку мережі – це “профільне” завдання для окремого ДСТУ. Тобто на практиці проєктувальник працює одразу з обома документами: ДБН визначає чи потрібна система і які загальні вимоги до неї висуваються, а конкретний ДСТУ (в залежності від системи) – як саме її розрахувати й змонтувати.

Проєктування, монтаж та обслуговування – коротко

Незалежно від типу системи, проєктування завжди починається з визначення категорії об’єкта за пожежною та вибухопожежною небезпекою – саме вона визначає, яка система потрібна і за якою методикою її розраховувати:

Спільний для всіх типів наступний етап – гідравлічний розрахунок мережі, підбір насосного обладнання з обов’язковим резервуванням (робочий і резервний насос) і трасування трубопроводів з урахуванням архітектури об’єкта.

Технічне обслуговування організовують за принципом планових перевірок різної періодичності – щотижневих, щомісячних, щоквартальних і щорічних – відповідно до вимог ДСТУ EN 12845 (для спринклерних і дренчерних систем), ДСТУ EN 14972-1 (для тонкорозпиленої води) та ДСТУ 9047:2020, а також регламенту виробника обладнання. Мінімальний обсяг включає візуальний огляд зрошувачів і трубопроводів, перевірку тиску в мережі та контрольний пуск насосної станції.

Компанії, що спеціалізуються на системах пожежогасіння

Якщо ж ви шукаєте підрядника для виконання повного комплексу робіт з пожежної безпеки – від проектування до монтажу й подальшого технічного обслуговування, – у нас є список найкращих компаній з пожежної безпеки в Україні (понад 20 компаній із Києва, Харкова, Дніпра, Одеси, Львова та інших міст).

Висновок та рекомендації

Водяне пожежогасіння залишається основним і найбільш універсальним рішенням для більшості об’єктів, незважаючи на те, що такі системи вимагають значних початкових інвестицій у насосні станції та трубопроводи, але компенсують це надійністю, безпекою для персоналу та відносно недорогим вогнегасником (водою).

Вибір конкретного типу системи (спринклерна, дренчерна, тонкорозпилена вода) залежить від класу пожежної небезпеки об’єкта, наявного обладнання та допустимого рівня побічних збитків від контакту з водою.

Наступні кроки: зверніться до ліцензованої проєктної організації для визначення категорії об’єкта, замовте гідравлічний розрахунок мережі водопостачання та узгодьте проєкт із вимогами чинних ДБН і ДСТУ ще до початку монтажних робіт.

Поширені запитання

Пожежогасіння тонкорозпиленою водою (ТРВ) – це спеціальна установка або модулі автоматичного пожежогасіння, що використовують для ліквідації вогню краплі води діаметром до 1000 мікронів (переважно 10-150 мкм). Така система охолоджує полум’я, витісняє кисень парою та блокує тепловипромінювання – і при цьому витрачає у рази менше води, ніж класична спринклерна система пожежогасіння.

Система пожежогасіння тонкорозпиленою водою є сучасною альтернативою традиційному водяному та газовому пожежогасінню на об’єктах, де важливо зберегти матеріальні цінності від залиття водою (архіви, музеї, бібліотеки), але при цьому забезпечити безпеку для людей.

Як працює система тонкорозпиленого водяного пожежогасіння

В основі системи – спеціальні розпилювальні насадки (форсунки), які під тиском перетворюють воду на дисперсну хмару дрібних крапель. Гасіння відбувається одразу за кількома механізмами:

Важливо: види систем пожежогасіння тонкорозпиленою водою

Важливо розрізняти два принципово різних технічних рішення, які на практиці об’єднують під однією назвою “ТРВ”:

Далі обидва підходи розглянуто окремо, оскільки різняться і монтаж, і обслуговування, і почасти – нормативна база.

Компоненти системи побудованої на модулях ТРВ

• Герметичний балон (13,5–30 л вогнегасної речовини – типові об’єми серійних модулів) з водою чи водним розчином.
• Заряд стисненого газу-витискувача (найчастіше азот або повітря) в тому самому балоні або в окремому балончику-пускачі.
• Розпилювальна насадка (форсунка), закріплена безпосередньо на корпусі модуля.
• Запірно-пусковий пристрій – або з електричним пуском від пожежної сигналізації, або з тепловим замком для повністю автономного (самоспрацьовуючого) варіанта, без будь-якого зовнішнього джерела живлення.

Модуль монтується як самостійний прилад під стелею захищуваного приміщення й після спрацювання розпилює весь запас води за лічені секунди, покриваючи площу орієнтовно до 30 м² – без насоса, без резервуара, без мережі труб.

Компоненти централізованої системи тонкорозпиленого пожежогасіння

• Джерело водопостачання (резервуар, водогін або їх комбінація).
• Насосна станція (для систем низького та середнього тиску) або батарея балонів зі стисненим газом-витискувачем (для систем високого тиску, без насоса).
• Розподільний трубопровід з нержавіючої сталі або міді малого діаметра, розгалужений на всю захищувану зону чи будівлю.
• Розпилювальні насадки (форсунки) з дрібним отвором, розставлені по проєктній схемі.
• Вузол керування та пожежні датчики (теплові, димові чи комбіновані сповіщувачі, залежно від типу пуску).

Таку архітектуру монтують, коли одного модуля недостатньо за площею чи тривалістю подачі води – наприклад, для захисту всього поверху, машинного відділення чи довгого тунелю.

Важливо знати: кожне рішення на базі тонкорозпиленої води має бути підтверджене вогневими випробуваннями саме для того типу пожежного навантаження, під який його монтують. Тобто система, що успішно пройшла випробування для серверної, автоматично не вважається придатною для складу з пальним мастилом – потрібне окреме підтвердження виробника для конкретного сценарію пожежі.

Переваги та недоліки пожежогасіння тонкорозпиленою водою

Області застосування

Найчастіше системи пожежогасіння тонкорозпиленою водою проєктують для об’єктів, де важлива і ефективність гасіння, і мінімізація збитків від самого вогнегасного агента:

• Архіви, бібліотеки, музейні фонди – збереження документів і експонатів, які не витримають масованого зрошення.
• Електрощитові та закриті трансформаторні – мінімізація ризику короткого замикання. (Примітка: для класичних серверних із відкритими платами ТРВ використовують рідко через ризик утворення конденсату на електроніці, там стандартом залишається газ).
• Машинні відділення суден та енергетичних об’єктів – компактність системи та ефективність проти пожеж класу B (горючі рідини, мастила).
• Тунелі та підземні споруди – обмежений простір, необхідність швидкого охолодження та обмеження задимленості.
• Історичні будівлі та готелі – поєднання високої пожежної небезпеки з вимогою збереження інтер’єру.
• Паркінги та технічні приміщення – локальний захист трансформаторів, розподільчих щитів, кабельних каналів.

Система ефективна насамперед для пожеж класів А та В. Для гасіння пожеж класу F (кухонні жири та олії) потрібні спеціалізовані форсунки з відповідними добавками до води, підтверджені окремими випробуваннями виробника.

Нормативна база та вимоги

Проєктування та експлуатація систем пожежогасіння тонкорозпиленою водою в Україні регламентується:

• ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» – базовий документ, який визначає загальні вимоги до складу, проєктування та монтування систем протипожежного захисту будівель, у тому числі підстави для застосування систем тонкорозпиленої води.
• ДСТУ EN 14972-1:2022 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи пожежогасіння тонко розпиленою водою. Частина 1. Проєктування, монтування, перевіряння та технічне обслуговування.
• ДСТУ 9047:2020 «Системи протипожежного захисту. Настанова з підтримання експлуатаційної придатності» – регулює порядок технічного обслуговування та підтримання роботоздатності систем протипожежного захисту, включно з системами тонкорозпиленої води.
• НАПБ А.01.001-2014 «Правила пожежної безпеки в Україні» – загальний нормативний документ, що встановлює базові вимоги пожежної безпеки для всіх типів об’єктів, включно з вимогами до оснащення системами протипожежного захисту.

Проєктування, монтаж та обслуговування пожежогасіння ТРВ

Компанії, що спеціалізуються на системах пожежогасіння

Якщо ж ви шукаєте підрядника для організації пожежогасіння тонкорозпиленою водою або виконання повного комплексу робіт з пожежної безпеки – від проєктування до монтажу й подальшого технічного обслуговування, – у нас є список найкращих компаній з пожежної безпеки в Україні (понад 20 компаній із Києва, Харкова, Дніпра, Одеси, Львова та інших міст).

Висновок та рекомендації

Система пожежогасіння тонкорозпиленою водою – це рішення для об’єктів, де класична спринклерна установка створює надмірний ризик вторинних збитків від води, а газове пожежогасіння – економічно чи технічно недоцільне.

На практиці більшість об’єктів (гаражі, паркінги, офіси, електрощитові, невеликі торгові приміщення) закривають потребу автономними модулями – без насоса й без проєктування мережі. Централізована система з насосною станцією та трубопроводом стає потрібною лише тоді, коли площу чи тривалість подачі води одним чи кількома модулями забезпечити неможливо.

Тому рекомендуємо звернутися до постачальника сертифікованих модулів ТРВ і підібрати модель за паспортною площею захисту. А для великого об’єкта – звернутися до проєктної організації зі всіма ліцензіями та допусками для розробки технічного завдання та гідравлічного розрахунку систем пожежогасіння ТРВ.

Поширені запитання

Дренчерна система пожежогасіння – це автоматична установка водяного або пінного пожежогасіння, яка використовує відкриті зрошувачі (дренчери) без теплових замків. Головна особливість системи полягає в тому, що при виникненні пожежі вода подається одночасно на всі зрошувачі в межах захисної зони (спрацьовує за сигналом від системи пожежної сигналізації або ручного пуску).

Цю систему обирають для об’єктів, де вогонь може поширюватися з вибуховою швидкістю (деревообробка, фарбувальні цехи, склади ЛЗР, сцени театрів тощо).

Принцип роботи дренчерної системи

Дренчерна система пожежогасіння працює за принципом групового одночасного пуску. На відміну від спринклерної системи, розподільчий трубопровід дренчерної системи (після вузла керування) постійно сухий, а вода в нього подається лише після спрацювання пускового клапана.

Важливо знати: дренчерна система витрачає воду набагато інтенсивніше за спринклерну, оскільки спрацьовують одразу всі насадки зони, а не поодинокі зрошувачі. Це означає, що при проєктуванні насосна станція і запас води розраховуються на одночасну витрату по всій захищуваній ділянці.

Плюси та мінуси дренчерного пожежогасіння

Область застосування

Дренчерні системи пожежогасіння, залежно від типу насадок і рецептури вогнегасної речовини, ефективні переважно для класів пожеж А і В → [Детальніше про класи пожеж].

Нормативна база та вимоги

Проєктування, монтаж і експлуатація дренчерних систем пожежогасіння в Україні регламентуються переліком чинних нормативних документів:

• ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» – основний будівельний норматив, що встановлює вимоги до проєктування автоматичних установок водяного та пінного пожежогасіння, включно з дренчерними системами та водяними завісами.
• НАПБ А.01.001-2014 «Правила пожежної безпеки в Україні» – загальні вимоги пожежної безпеки, зокрема щодо утримання та експлуатації систем протипожежного захисту.
• ДСТУ Б CEN/TS 14816:2013 Стаціонарні системи пожежогасіння. Дренчерні системи. Проектування, монтування та технічне обслуговування.
• ДСТУ EN 12259 (серія стандартів) – європейські норми на компоненти спринклерних і дренчерних систем (зрошувачі, вузли керування), які імплементовані в Україні.
• ДСТУ Б В.1.1-36:2016 Визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою

Проєктування, монтаж та обслуговування – коротко

Компанії, що спеціалізуються на системах пожежогасіння

Якщо ж ви шукаєте підрядника для організації дренчерної системи пожежогасіння або виконання повного комплексу робіт з пожежної безпеки – від проєктування до монтажу й подальшого технічного обслуговування, – у нас є список найкращих компаній з пожежної безпеки в Україні (понад 20 компаній із Києва, Харкова, Дніпра, Одеси, Львова та інших міст).

Висновок та рекомендації

Дренчерне пожежогасіння – це потужний інструмент протипожежного захисту, призначений для боротьби з вогнем на об’єктах з високою швидкістю поширення полум’я. Головна перевага такої системи – здатність миттєво локалізувати вогонь та створювати нездоланні водяні завіси.

Проте, через високу вартість насосних станцій та велику потребу у воді, вибір такої системи має бути економічно та технічно обґрунтованим. Якщо вам потрібно захистити стандартний склад або паркінг – доцільніше розглянути спринклерну систему. Якщо ж потрібна саме бар’єрна функція (завіса) або охолодження обладнання – дренчерна система майже безальтернативна.

Поширені запитання

Спринклерна система пожежогасіння – це автоматична водяна (або пінна) система протипожежного захисту, яка самостійно виявляє осередок загоряння та гасить його розпиленою водою. Головна особливість системи полягає в локальності дії: вона спрацьовує виключно над місцем пожежі, мінімізуючи збитки від залиття водою сусідніх приміщень.

Система вирішує конкретну задачу: загасити або стримати розвиток пожежі на ранній стадії, поки вона займає невелику площу, і дати людям час на евакуацію. Це особливо критично для об’єктів, де пожежа може швидко поширюватися по горючих матеріалах або товарних запасах – склади, торговельні центри, виробничі цехи, паркінги, готелі.

Принцип роботи спринклерної системи

Основою спринклерної системи є мережа трубопроводів, розташована під стелею приміщення, в яку вмонтовані спеціальні насадки – спринклерні зрошувачі. Кожен зрошувач має термочутливий елемент – скляну колбу з рідиною, що розширюється при нагріванні, або легкоплавкий замок.

Переваги та недоліки спринклерних систем

Спринклерна система – це класика пожежної безпеки, але вона має свої чіткі межі ефективності.

Види спринклерних систем

Залежно від температурного режиму об’єкта, спринклерні системи пожежогасіння поділяються на два основні типи:

З практики: при проєктуванні повітряних систем інженер має враховувати “час затримки” – секунди, які потрібні для виходу стисненого повітря з системи перед тим, як до зрошувача дійде вода. Згідно з ДСТУ, цей час не повинен перевищувати 60 секунд. Якщо траса задовга, обов’язково встановлюються ексгаустери (прискорювачі).

Де застосовуються спринклерні системи?

Спринклерні системи найкраще підходять для ліквідації пожеж класу А (тверді горючі матеріали) та частково класу В (горючі рідини – за умови застосування піноутворювача або спеціальних зрошувачів) → [Детальніше про класи пожеж].

Типові об’єкти захисту:

• Торгово-розважальні центри (ТРЦ) та супермаркети.
• Логістичні комплекси та товарні склади.
• Підземні паркінги.
• Великі офісні та бізнес-центри (open space).
• Виробничі цехи та фабрики.

Нормативна база та вимоги

Проєктування, монтаж та експлуатація спринклерних систем в Україні регламентується таким пакетом документів:

• ДСТУ EN 12845:2022 – основний профільний стандарт, гармонізований з європейським EN 12845:2015+A1:2019, встановлює методику розрахунку класу пожежної небезпеки об’єкта, гідравлічні розрахунки, вимоги до насосних станцій, водоживильників та періодичності технічного обслуговування.
• ДСТУ Б EN 12845:2011 – попередня редакція стандарту (переклад EN 12845:2004+A2:2009); залишається чинною і застосовною для об’єктів, проєктна документація яких затверджена до набрання чинності новою редакцією.
• ДСТУ EN 12259-1:2008 – встановлює технічні вимоги до елементів спринклерних і водорозпилювальних систем (зрошувачі, клапани, сигналізатори потоку).
• ДБН В.2.5-56:2014 (зі Змінами №1 та №2) – базові будівельні норми, що визначають, які об’єкти підлягають обов’язковому обладнанню системами автоматичного пожежогасіння, та загальні вимоги до складу систем протипожежного захисту.
• ДСТУ 9047:2020 – настанова з підтримання експлуатаційної придатності систем протипожежного захисту протягом усього терміну експлуатації будівлі.
• НАПБ А.01.001-2014 – Правила пожежної безпеки в Україні, встановлюють загальні вимоги до утримання систем пожежогасіння в справному стані.
• НАПБ Б.07.016-2016 – визначає порядок ліцензування діяльності з проєктування, монтажу та технічного обслуговування засобів протипожежного захисту.

Проєктування, монтаж та обслуговування – коротко

Компанії, що спеціалізуються на системах пожежогасіння

Якщо ж ви шукаєте підрядника для організації спринклерного пожежогасіння або виконання повного комплексу робіт з пожежної безпеки – від проєктування до монтажу й подальшого технічного обслуговування, – у нас є список найкращих компаній з пожежної безпеки в Україні (понад 20 компаній із Києва, Харкова, Дніпра, Одеси, Львова та інших міст).

Висновок та рекомендації

Спринклерна система пожежогасіння – це перевірене десятиліттями рішення для автоматичного локального гасіння пожеж класу А і частково В, яке добре працює там, де немає критичної чутливості обладнання до вологи. Така система підходить для більшості комерційних та промислових об’єктів з помірним і високим пожежним навантаженням.

Вибір конкретного типу системи (мокра, суха, з попереднім пуском) варто робити виходячи з температурного режиму приміщення та цінності майна, що зберігається – і саме на цьому етапі найдоцільніше залучати сертифікованого проєктувальника, оскільки помилка в класифікації пожежної небезпеки об’єкта позначається на всіх подальших розрахунках.

Поширені запитання