Пожежна безпека об'єктів: вимоги та норми https://pozhezhni-systemy.org.ua Все про протипожежний захист Wed, 26 Aug 2026 13:03:56 +0000 uk hourly 1 https://wordpress.org/?v=7.1 Комплектація пожежного щита https://pozhezhni-systemy.org.ua/komplektacziya-pozhezhnogo-schyta/ https://pozhezhni-systemy.org.ua/komplektacziya-pozhezhnogo-schyta/#respond Wed, 26 Aug 2026 13:03:38 +0000 https://pozhezhni-systemy.org.ua/?p=3910

Комплектація пожежного щита

Нормативні вимоги для відкритого та закритого типу і стандартний набір інструментів.

Зміст статті

Правильно підібрана комплектація пожежного щита – це не просто формальне виконання вимог ДСНС, а реальна можливість ліквідувати загоряння на початковій стадії. Але на практиці багато власників бізнесу, що купують пожежні щити в комплекті з інвентарем, навіть не підозрюють, що їх наповненість може бути як надлишковою для невеликої будівлі, так і недостатньою для виробничого цеху чи складу.

У цій статті ми детально розберемо, що саме має бути на пожежному щиті як з точки зору закону (згідно з НАПБ А.01.001-2014) так і з практичної точки зору, та як уникнути зайвих витрат при комплектації.

Інформація про те, які існують типи щитів (відкриті/закриті), де їх потрібно вішати та які вимоги до їхніх розмірів, детально розібрана у нашій базовій статті «Пожежний щит: види, комплектація та вимоги до встановлення».

Комплектація пожежного щита згідно норм

Комплектація пожежних щитів складається з первинних засобів пожежогасіння та немеханізованого інструменту. Кожен елемент має своє чітке призначення для конкретних типів загорянь.

Важливо: комплектація пожежного щита це не щось універсальне, що підійде і для складу, і для офісу і на виробництві. Насправді НАПБ А.01.001-2014 «Правила пожежної безпеки в Україні» задає фіксований перелік лише для одного конкретного випадку – щита на території об’єкта.

Для щитів усередині приміщень такого офіційного переліку в принципі не існує, і це свідомий підхід: усередині приміщення інвентар підбирають під конкретну пожежну небезпеку та клас пожежі. Саме на цій різниці власники бізнесу найчастіше й переплачують – або, навпаки, недооснащують об’єкт (що потім може “вилізти боком” при перевірці).

Тому перше, що варто зробити перед тим, як комплектувати щит, – визначити, до якого з двох випадків належить ваш об’єкт: щит на відкритій території чи щит усередині будівлі, споруди, біля установки.

Чим комплектація щита на території відрізняється від щита в приміщенні?

Пожежний щит на території обслуговує ділянку відкритого простору – склад матеріалів, будівельний майданчик, виробничу зону – де пожежа може розвиватися по-різному й де немає одного точного класу пожежного навантаження. Тому норма дає готовий, однаковий для всіх перелік інструментів.

Пожежний щит у приміщенні прив’язаний до конкретного класу пожежі, характерного саме для цього простору (наприклад, серверна, де недоречні вода чи пісок у великій кількості, або дерев’яний склад, де порошковий вогнегасник – кращий вибір).

Інфографіка: правильна комплектація пожежного щита згідно з нормами для відкритої території та приміщень.

Комплектація пожежного щита на території об’єкта

Згідно з п. 3.11 глави 3 розділу V НАПБ А.01.001-2014 для пожежних щитів, які встановлюються на території об’єкта (з розрахунку один щит на кожні 5000 м² захищуваної площі, якщо територія перевищує 200 м²), до стандартного комплекту входить:

Засіб Кількість
Вогнегасники 3 шт.
Ящик із піском 1 шт.
Покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу (2 × 2 м) 1 шт.
Гак (Багор) 3 шт.
Лопата 2 шт.
Лом 2 шт.
Сокира 2 шт.

Це офіційний перелік саме для зовнішнього (територіального) щита – жодних додаткових позицій норма тут не вимагає, але й не забороняє самому доповнити додатковим інвентарем (наприклад, пожежними відрами). А от скорочувати цей перелік для об’єктів, що підпадають під дію цього пункту, заборонено!

Навіщо в комплекті саме гаки, ломи та сокири?

Це питання виникає в кожного, хто вперше бачить такий перелік: здається, ніби пожежний щит “переобтяжений” ручним інструментом, який не гасить вогонь напряму. Але це не помилка комплектації – ці інструменти призначені не для гасіння, а для розбирання конструкцій, розкриття обшивки, відкидання палаючих матеріалів і створення протипожежних розривів на ранній стадії пожежі, коли рахунок іде на хвилини, а викликана спеціалізована техніка ще в дорозі.

Чи обов’язково фарбувати ломи та багри в червоний колір?

Так, це пряма вимога норми, а не традиція. П. 3.11 НАПБ А.01.001-2014 встановлює: «Засоби пожежогасіння, вогнегасники та пожежний інструмент повинні бути пофарбовані в червоний колір».

Тобто гаки, ломи, сокири та лопати на щиті повинні бути червоними — так само, як і сам щит (або мати червону окантовку, якщо щит білий).

Конусні відра на пожежному щиті – обов’язково чи ні?

Якщо ви подивитесь на будь-який готовий пожежний щит у продажу, там обов’язково будуть висіти два конусні відра. Проте, якщо відкрити чинний НАПБ А.01.001-2014 (п. 3.11), виявиться, що відра не входять до обов’язкового нормативного переліку комплектації щита.

Наявність конусних відер – це традиція, що, за поширеною версією, тягнеться ще з радянських часів. Юридично ви не зобов’язані їх мати (якщо іншого не вимагають специфічні галузеві правила вашого об’єкта), але на практиці виробники продовжують комплектувати ними всі стенди, оскільки вони дійсно зручні для черпання піску з ящика.

Комплектація пожежного щита в приміщенні

Для щита, який стоїть у конкретному приміщенні, споруді чи біля установки, норма формулює інший, гнучкіший принцип: на щиті мають бути ті первинні засоби гасіння, вогнегасна здатність яких відповідає класу пожежі за пожежним навантаженням, наявним саме в цьому просторі. 👉 Детальніше про Класи пожеж.

Практично це означає: набір інвентарю для невеликого офісу, кафе чи магазину законно (і логічно) може бути значно меншим за той, що наведений у чинному НАПБ А.01.001-2014.

Конкретну кількість і тип вогнегасників для такого приміщення визначають не за п. 3.11, а за окремим документом – Типовими нормами належності вогнегасників (наказ МВС України №25 від 15.01.2018), де розрахунок прив’язаний до площі й категорії пожежної небезпеки конкретного об’єкта.

Тому не дивуйтесь, якщо готовий щит для невеликого офісу чи кафе, куплений в інтернет-магазині, містить 1 сокиру, 1 гак і 1 лопату замість «нормативних» трьох гаків і двох сокир – для такого об’єкта “повний” комплект просто надлишковий і не потрібен за законом.

Елементи комплектації пожежного щита

Вогнегасники

Тип (порошковий, вуглекислотний чи водопінний) і місткість вогнегасника обирають з урахуванням фізико-хімічних та пожежонебезпечних властивостей речовин, які обертаються на об’єкті (п. 3.7 НАПБ). 👉 Детальніше про Типи вогнегасників.

Розміщувати вогнегасники на пожежному щиті слід так, щоб можна було прочитати маркувальні написи на корпусі, а самі вони мають бути захищені від прямих сонячних променів і дії опалювальних приладів.

Далі йде немеханізований пожежний інструмент – ця категорія включає ручний інструмент для розбирання конструкцій та локалізації вогню.

Гаки (багри)

Призначені для розбирання конструкцій, що горять, розтягування завалів, відкривання дверей чи вікон у задимленому приміщенні. У побуті слова «гак» і «багор» часто використовують як синоніми, і НАПБ справді має на увазі один і той самий інструмент.

Лопати

За офіційним переліком щита на території – 2 шт., хоча в поширеній практиці розрізняють штикову (для роботи з ґрунтом) і совкову (для піску) лопати. Сама норма НАПБ не деталізує тип лопати, лише кількість.

Ломи

Використовуються для розбирання конструкцій та створення проходу. Це той елемент, якого найчастіше не вистачає в готових ринкових комплектах – багато продавців взагалі не включають лом до стандартного набору, орієнтуючись на мінімальний, а не повний перелік.

Сокири

Призначені для прорубування доступу – дверей, обшивки, покрівлі. За п. 3.14 сокири, як і інший немеханізований інструмент, підлягають періодичному обслуговуванню: очищенню від корозії, відновленню фарбування, відновленню кутів заточування.

Покривало (кошма)

Негорюче теплоізоляційне покривало для накривання невеликого осередку пожежі. За пунктами 3.11 та 3.23 мінімальний розмір покривала – не менше 1 × 1 м, а для щита на території норма прямо вимагає розмір 2 × 2 м.

👉 Детальніше про Протипожежне покривало.

Ящик з піском

За п. 3.26 звичайні ящики для піску мають місткість 0,5, 1,0 або 3,0 м³ і комплектуються совковою лопатою. Якщо ж ящик є конструктивним елементом пожежного щита (стенда), а не окремим об’єктом, – його місткість може бути меншою, але не менше 0,1 м³.

Конструкція ящика повинна забезпечувати зручність діставання піску та виключати потрапляння сміття й опадів.

Додаткова комплектація пожежного щита

Логічне запитання, яке виникає в кожного власника після того, як щит вже укомплектований за нормативами: а чи можна повісити на нього щось своє – наприклад, ліхтарик чи навіть шланг, який просто нема куди подіти?

Що каже закон:

Пряма заборона в НАПБ А.01.001-2014 стосується не додавання сторонніх речей як такого, а нецільового використання самого протипожежного інвентарю: «Використання пожежної техніки, у тому числі пожежного обладнання, інвентарю та інструменту, для господарських, виробничих та інших потреб, не пов’язаних з пожежогасінням або навчанням протипожежних формувань, забороняється» (п. 3.2 глави 3 розділу V).

Тобто лопату чи сокиру зі щита не можна забирати для копання грядки чи господарських робіт – і потім повертати «на місце».

Окремої норми, яка б забороняла розміщувати на щиті додаткові речі, немає. Але є вимога, яка фактично обмежує це на практиці: щит має забезпечувати «зручність та оперативність зняття (витягання) закріплених на щиті (стенді) комплектуючих виробів» (п. 3.13), а сам щит, інвентар та вогнегасники «не повинні створювати перешкоди під час евакуації» (п. 3.15).

Тобто будь-що, що заважає швидко зняти основний інвентар або захаращує підхід до щита, – це вже потенційне порушення, навіть якщо формально заборони вішати конкретний предмет не існує.

Що зазвичай додають (з практики)

  • Додатковий вогнегасник понад норму – якщо площа чи специфіка ділянки трохи більша за розрахункову, деякі власники ставлять четвертий вогнегасник «про запас». Це не суперечить нормі, оскільки мінімум дотримано, а надлишок не заборонений.
  • Інструкцію або пам’ятку з коротким порядком дій у разі пожежі та номером 101 – зручно мати текст перед очима, коли людина хвилюється і може забути послідовність дій.
  • Аварійний ліхтарик – корисний додаток для щитів, розміщених у місцях, де можливе задимлення чи відключення світла, хоча нормативно це не пожежний інвентар і не обов’язковий елемент.
  • Додаткове відро чи два для води – зручно, якщо поруч є джерело водопостачання.
  • Пожежний рукав, якщо на території є гідрант або кран, до якого його можна приєднати. Хоча нормативно рукав належить до пожежного крана, а не щита.
  • Захисні рукавиці для роботи з гаком, ломом чи сокирою.
  • Аптечка першої допомоги – часто розміщують поруч зі щитом, оскільки місце й так добре видиме та легкодоступне для персоналу.

Обслуговування комплектуючих

Немеханізований пожежний ручний інструмент – гаки, ломи, сокири, лопати – підлягає періодичному обслуговуванню (п. 3.14 НАПБ), яке включає:

  • очищення від пилу, бруду та слідів корозії;
  • відновлення фарбування з урахуванням вимог стандартів;
  • випрямлення ломів та суцільнометалевих гаків для усунення залишкових деформацій після використання;
  • відновлення потрібних кутів заточування інструмента.

Вогнегасники обслуговуються окремо, за власним регламентом (ДСТУ 4297-2004), і саме вони найчастіше стають причиною недокомплектації щита під час перевірки – прострочений термін технічного обслуговування прирівнюється до відсутності вогнегасника.

👉 Детальніше про Технічне обслуговування вогнегасників.

Важливо: пожежний щит без хоча б одного елемента комплекту – навіть якщо решта інвентарю присутня і справна – під час перевірки ДСНС це, як правило, розцінюється як неукомплектований засіб первинного пожежогасіння. Часткова комплектація не рахується як пом’якшувальна обставина.

Нормативна база та вимоги

Комплектація пожежного щита регламентується такими документами:

  • НАПБ А.01.001-2014 Правила пожежної безпеки в Україні – зокрема пп. 3.6–3.26 глави 3 розділу V, що визначають вимоги до первинних засобів пожежогасіння та комплектації пожежних щитів.
  • Правила експлуатації та типові норми належності вогнегасників (Наказ МВС України №25 від 15.01.2018) – визначає кількість і тип вогнегасників для приміщень залежно від площі й категорії об’єкта.
  • ДСТУ EN 2:2014 “Класифікація пожеж“ – визначає класи пожеж (A, B, C, D, F), під які підбираються засоби пожежогасіння для внутрішніх щитів.
  • ДСТУ 4297-2004 “Технічне обслуговування вогнегасників. Загальні технічні вимоги” – застосовується до обслуговування вогнегасників у складі комплекту щита.
  • ДСТУ EN ISO 7010:2019 Графічні символи. Кольори та знаки безпеки. Зареєстровані знаки безпеки – регламентує знаки, якими позначають місце розташування щита.

Більше про типи пожежних щитів (відкритого та закритого типу), вимоги до їх розмірів та розміщення – у статті «Пожежний щит: види, комплектація та вимоги до встановлення».

Зміст статті

Інші статті про вогнегасники:

]]> https://pozhezhni-systemy.org.ua/komplektacziya-pozhezhnogo-schyta/feed/ 0 Пожежний щит: види, комплектація та вимоги до встановлення https://pozhezhni-systemy.org.ua/pozhezhnyj-schyt-vydy-komplektacziya-ta-vymogy-do-vstanovlennya/ https://pozhezhni-systemy.org.ua/pozhezhnyj-schyt-vydy-komplektacziya-ta-vymogy-do-vstanovlennya/#comments Wed, 26 Aug 2026 08:08:04 +0000 https://pozhezhni-systemy.org.ua/?p=3868

Пожежний щит: види, комплектація та вимоги до встановлення

Зміст статті

Що таке пожежний щит і навіщо він потрібен

Пожежний щит (стенд) – це металева конструкція для розміщення первинних засобів пожежогасіння: вогнегасників, пожежного інвентарю, ящика з піском тощо. Його головна задача – забезпечити швидкий доступ до інструментів для локалізації та гасіння пожежі на її початковій стадії, ще до прибуття пожежно-рятувальних підрозділів.

Обов’язковість встановлення пожежних щитів на виробничих, складських і допоміжних об’єктах, а також на території підприємств прямо передбачена НАПБ А.01.001-2014 «Правила пожежної безпеки в Україні».

Пожежні щити обов’язкові на території підприємств і в приміщеннях незалежно від наявності інших систем захисту – внутрішнього водопроводу чи систем автоматичного пожежогасіння.

Інфографіка: пожежний щит відкритого та закритого типу.

Пожежний щит має бути одночасно доступним (щоб людина за секунди дістала потрібний інструмент) і захищеним (щоб інвентар знаходився на видному місці з легким доступом, а в разі розміщення на вулиці – не псувався від погодних умов).

Види пожежних щитів та особливості

Залежно від умов експлуатації та місця встановлення, виділяють два основні типи пожежних щитів – відкриті і закриті. Кожен з них має чіткі умови застосування.

Щит пожежний відкритого типу

Це класичний плаский стенд, на якому інвентар розміщується на спеціальних гачках. Він не має дверцят чи захисної сітки.

  • Переваги: миттєвий доступ до будь-якого інструменту без необхідності відмикати замки. Має нижчу вартість та простоту огляду стану інвентарю.
  • Недоліки: не захищає інвентар від крадіжок та впливу погодних умов.
  • Де застосовується: у закритих приміщеннях з контрольованим доступом (виробничі цехи, закриті склади, території підприємств із цілодобовою охороною).
Фото: щит пожежний відкритого типу (3 приклади).

Щит пожежний закритого типу

Це конструкція у вигляді шафи з дверцятами. Дверцята можуть бути суцільними металевими (з віконцями для візуального контролю) або виконані з металевої сітки.

  • Переваги: захист інвентарю від прямого сонячного проміння, опадів та несанкціонованого доступу.
  • Недоліки: у разі пожежі може знадобитися додатковий час на відкриття (особливо, якщо ключ відсутній на місці).
  • Де застосовується: на відкритих майданчиках, автостоянках, паркінгах, у загальнодоступних місцях, де є ризик розкрадання інструменту.

Типова помилка: замикання щита закритого типу на замок, ключ від якого “знаходиться у начальника охорони на іншому кінці об’єкта”. Згідно з нормами, дверцята мають відкриватися без значних зусиль та без ключа у разі екстреної ситуації.

Фото: пожежний щит закритого типу (3 приклади).

Що означають позначення ЩП-А, ЩП-Б, ЩП-В, ЩП-Е

У багатьох джерелах – на сайтах виробників, у методичках з охорони праці тощо пожежні щити поділяють на типи за буквеним індексом:

  • ЩП-А – для приміщень категорій А і Б (вибухопожежонебезпечні): цехи з горючими газами, розчинниками. Найповніша комплектація.
  • ЩП-Б – для приміщень категорії В (пожежонебезпечні): склади, виробничі цехи з горючими матеріалами.
  • ЩП-В – для приміщень категорій Г і Д (менш небезпечні): котельні, механічні цехи.
  • ЩП-Е – для зон з електроустановками.

Зустрічаються також позначення ЩП-СГ (для сільськогосподарських об’єктів) та ЩПП (пересувний пожежний пост для вогневих робіт).

Важливо про цю класифікацію: ми звірили її з чинним текстом НАПБ А.01.001-2014 (глава 3 розділу V, яка безпосередньо регулює пожежні щити) – буквених позначень ЩП-А/Б/В/Е там немає!

Це усталене позначення, що прийшло з ширшої пожежно-технічної практики (аналогічний поділ традиційно застосовувався в галузевих нормах і методичках з охорони праці), і багато сайтів досі використовують його як зручний орієнтир типів пожежних щитів та стендів.

В тексті чинних Правил пожежної безпеки визначальними є не назва типу, а конкретні показники: категорія приміщення з вибухопожежної та пожежної небезпеки і клас можливої пожежі, під який має підбиратися вогнегасна здатність засобів на щиті.

Практична користь від цієї класифікації залишається: вона зручно описує логіку «чим небезпечніший об’єкт – тим повніша комплектація», і саме за цією логікою варто підбирати наповнення щита, а не просто орієнтуватись на комерційно-рекламну назву «ЩП-А» тощо.

Комплектація пожежного щита

Найголовніше тут – розуміти, що склад інвентарю на пожежному щиті прив’язаний до того, де саме цей щит стоїть і яку площу захищає. Той факт, що деякі пожежні щити продаються як «повністю укомплектовані», не означає автоматично, що вони відповідають нормам саме для вашого об’єкта.

НАПБ А.01.001-2014 (п. 3.11) прямо дає розгорнутий перелік лише для одного конкретного випадку – пожежного щита на території об’єкта, який за нормою обслуговує ділянку до 5000 м². В нього входять:

  • Вогнегасники – 3 шт.
  • Ящик із піском – 1 шт.
  • Покривало з негорючого матеріалу (2 × 2 м) – 1 шт.
  • Гаки (багор) – 3 шт.
  • Лопати – 2 шт.
  • Ломи – 2 шт.
  • Сокири – 2 шт.

Кожен елемент має бути в справному стані – зокрема, вогнегасники потребують актуального терміну технічного обслуговування.

Комплектація пожежного щита в приміщеннях

Для пожежних щитів усередині приміщень, споруд чи біля конкретної установки такого фіксованого переліку в НАПБ немає. Норма формулює інший принцип: на щиті мають бути ті засоби, вогнегасна здатність яких відповідає класу пожежі, характерному саме для цього простору.

Конкретну кількість і тип вогнегасників для такого приміщення визначають за окремим документом – Типовими нормами належності вогнегасників (наказ МВС №25 від 15.01.2018), де кількість прив’язана до площі й категорії саме вашого об’єкта, а не до переліку для зовнішнього щита.

Тому не дивуйтесь, якщо готовий щит для невеликого офісу чи кафе, куплений в інтернет-магазині, містить 1 сокиру, 1 гак і 1 лопату замість «нормативних» трьох гаків і двох сокир – для такого об’єкта повний зовнішній комплект просто надлишковий і не потрібен за законом.

Детальніше про це у окремій статті “Комплектація пожежного щита“, де ми детально розібрали вимоги для різних категорій об’єктів і розказали цікаву інформацію про так звиичні всім конусні відра на пожежному щиті.

Фото: пожежний щит з комплектацією: багор, лопата, сокира, відро, вогнегасник і протипожежне покривало.

Важливо

Пожежний щит без хоча б одного елемента комплекту (наприклад, відсутній вогнегасник чи пошкоджена сокира) під час перевірки ДСНС кваліфікується як неукомплектований засіб первинного пожежогасіння – це порушення НАПБ А.01.001-2014, навіть якщо решта інвентарю в ідеальному стані.

Розміри пожежного щита

Чинні нормативні документи не встановлюють жорстких вимог та конкретних цифр.

Розмір пожежного щита визначається його місткістю – він має бути достатнім для зручного розміщення всього нормативного комплекту інструментів без їх нашарування один на одного. На практиці стандартні габарити найчастіше становлять близько 1500х1200 мм для відкритих типів та 1300х1000х300 мм для закритих шаф. Головна вимога – інвентар має зніматися вільно, без зачіпання сусідніх предметів.

Де та як встановлювати пожежний щит

  1. Розташування: на видних і легкодоступних місцях, поблизу виходів з приміщень.
  2. Видимість: щити не повинні перекривати шляхи евакуації.
  3. Кольорове маркування: пожежний щит фарбують у червоний або білий колір. Якщо білий — по периметру наносять червону окантовку завширшки 30–100 мм. Весь закріплений на щиті інструмент і вогнегасники завжди червоні.

Нормативна база та вимоги

Встановлення, комплектація та експлуатація пожежних щитів в Україні регламентується наступними документами:

  • НАПБ А.01.001-2014 «Правила пожежної безпеки в Україні» – базовий документ. Глава 3 розділу V прямо встановлює обов’язковість розміщення пожежних щитів (стендів) на виробничих, складських, допоміжних об’єктах і території підприємств, норму їх кількості (1 щит на 5000 м² для об’єктів площею понад 200 м²), базову комплектацію, вимоги до забарвлення, маркування та обслуговування інвентарю.
  • Правила експлуатації та типові норми належності вогнегасників, затверджені наказом МВС України від 15.01.2018 № 25 – визначають, які саме вогнегасники (тип і кількість) належать конкретному приміщенню чи об’єкту залежно від категорії пожежної небезпеки; саме на цей документ, а не на окремі НАПБ, посилається чинна редакція Правил пожежної безпеки щодо вогнегасників.
  • ДСТУ EN ISO 7010:2019 «Графічні символи. Кольори та знаки безпеки. Зареєстровані знаки безпеки» – регламентує форму та колір знаків безпеки, якими позначають місце розташування первинних засобів пожежогасіння, зокрема пожежних щитів.

Замість висновку

Пожежний щит – обов’язковий, але часто недооцінений елемент протипожежного захисту: правильно підібраний і повністю укомплектований, він дозволяє загасити займання силами персоналу ще до того, як воно переросте у серйозну пожежу.

Вибір між відкритим і закритим типом залежить переважно від місця розташування (рівень доступу та погодні умови). Головне правило експлуатації: інвентар має бути завжди на місці, щит – опломбований, але легко доступний, а персонал – чітко знати, з чого складається пожежний щит і як цим користуватися.

Поширені запитання

За нормативним текстом ці терміни використовуються як синоніми – «пожежні щити (стенди)». На практиці «стендом» частіше називають більш облагороджені, презентабельні конструкції для адміністративних будівель.

Так. Вогнегасники в кабінетах і пожежний щит виконують різні функції: щит – це централізоване місце з повним набором засобів (не лише вогнегасниками) для локалізації займання на виробничій території чи в місцях підвищеної небезпеки.

Відповідальність несе власник або керівник об’єкта, зазвичай через призначену відповідальну особу з пожежної безпеки, яка контролює стан щита та строки перевірки вогнегасників.

Для пожежного щита на території об’єкта, згідно НАПБ А.01.001-2014, має бути 3 вогнегасники. Але реальна конкретна кількість і тип для окремого приміщення визначаються за Типовими нормами належності вогнегасників (наказ МВС №25 від 15.01.2018).

Технічно так, але конструкція має відповідати вимогам НАПБ А.01.001-2014 щодо захисту інвентарю та зручності доступу, а також мати сигнальне забарвлення. На практиці простіше й надійніше придбати готовий сертифікований щит.

Зміст статті

Інші статті з пожежної безпеки:

]]> https://pozhezhni-systemy.org.ua/pozhezhnyj-schyt-vydy-komplektacziya-ta-vymogy-do-vstanovlennya/feed/ 2 Журнали по пожежній безпеці https://pozhezhni-systemy.org.ua/zhurnaly-po-pozhezhnij-bezpeczi/ Sat, 08 Aug 2026 08:21:26 +0000 https://pozhezhni-systemy.org.ua/?p=3386

Журнали по пожежній безпеці

Правильно оформлені журнали по пожежній безпеці – це не лише запорука успішного проходження перевірок ДСНС, але й реальний інструмент контролю за безпекою вашого бізнесу. Журнали фіксують стан протипожежного захисту об’єкта: справність вогнегасників, проведення інструктажів персоналу та облік випадків загоряння.

Згідно з вимогами чинних Правил пожежної безпеки в Україні, на об’єкті має вестися відповідна документація. Це допомагає відповідальним особам систематизувати роботу, а керівникам – бути впевненими, що вогнегасники справні, а працівники знають, як діяти в екстреній ситуації. До того ж, відсутність або неправильне ведення журналів — одна з найпоширеніших підстав для штрафів під час перевірок ДСНС.

🧯

Журнал обліку вогнегасників

Фіксує кількість, тип, дату перезарядки та результати перевірок вогнегасників на об’єкті. Обов’язковий для будь-якого приміщення, де встановлено первинні засоби пожежогасіння – від офісу до складу.

[Детальніше]

📋

Журнал реєстрації інструктажів з пожежної безпеки

Повна назва: журнал реєстрації інструктажів з питань цивільного захисту, пожежної безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях. Підтверджує, що співробітники пройшли обов’язкове навчання правилам поведінки під час пожежі.

[Детальніше]

🔥

Журнал обліку пожеж

Реєструє факти займань і пожеж на території об’єкта: дату, причину, наслідки та вжиті заходи. Ведеться відповідальною за пожежну безпеку особою та надається за запитом контролюючих органів.

[Детальніше]

Оберіть потрібний документ, щоб дізнатися правила його заповнення, терміни зберігання та завантажити зразок.

Як правильно вести журнали з пожежної безпеки?

Кожен з цих документів має затверджену нормативними актами форму (НАПБ, ДСТУ). Сучасне законодавство дозволяє вести їх у двох форматах: паперовому або електронному.

Базові правила:

  • Паперовий формат: журнали мають бути прошнуровані, пронумеровані та скріплені підписом керівника (і печаткою за наявності). Записи вносяться розбірливо вручну.
  • Електронний формат: ведення документів в електронному вигляді повністю законне, але допускається виключно за умови використання кваліфікованого електронного підпису (КЕП) усіма сторонами.
  • Відповідальність: журнали заповнює відповідальна особа, призначена офіційним наказом по підприємству. Відсутність або неправильне ведення документації (незалежно від обраного формату) розцінюється інспекторами ДСНС як серйозне порушення і веде до штрафів.

Більше інформації можна переглянути на сторінці конкретного журналу (посилання вище ☝) – дізнатися деталі та вимоги до ведення, переглянути зразки заповнення та отримати вичерпну інформацію, викладену простою мовою.

]]> ДСТУ EN 54: стандарти пожежної сигналізації (частини 1-31) https://pozhezhni-systemy.org.ua/dstu-en-54-standarty-pozhezhnoyi-sygnalizacziyi/ https://pozhezhni-systemy.org.ua/dstu-en-54-standarty-pozhezhnoyi-sygnalizacziyi/#respond Wed, 08 Jul 2026 12:24:44 +0000 https://pozhezhni-systemy.org.ua/?p=1107

Пожежна безпека об’єктів

Зміст статті

Що таке ДСТУ EN 54 і для чого потрібен

ДСТУ EN 54 – це серія національних стандартів України, що регламентує технічні вимоги, методи випробувань та критерії ефективності для компонентів систем пожежної сигналізації та оповіщування.

Стандарти цієї серії, наприклад, визначають наскільки чутливим має бути датчик диму, як гучно має лунати сирена та як швидко пульт керування повинен повідомити про небезпеку. Будь-яке обладнання, яке не відповідає цим вимогам, в Україні вважається ненадійним і не може використовуватись у професійних системах безпеки.

Схема компонентів системи пожежної сигналізації та їх взаємодія відповідно до стандартів ДСТУ EN 54

Стандарти ДСТУ EN 54 є обов’язковими для виробників обладнання пожежної сигналізації, проєктувальників систем протипожежного захисту та монтажних організацій. Обладнання, що постачається на український ринок, повинно відповідати вимогам відповідних частин ДСТУ EN 54 та мати сертифікат відповідності.

Зв’язок з європейськими нормами EN 54

Ця серія є ідентичною до європейських стандартів EN 54 (European Norms), розроблених Європейським комітетом зі стандартизації (CEN).

Гармонізація стандартів означає приведення національних вимог у відповідність до європейських норм, що забезпечує технічну сумісність обладнання та уніфікацію методів випробувань у країнах Європи.

Станом на 2025 рік в Україні прийнято 26 частин серії ДСТУ EN 54 з понад 30 європейських стандартів EN 54. Серія стандартів встановлює вимоги до компонентів систем пожежної сигналізації, їх об’єднання в систему та правила встановлення і експлуатування систем пожежної сигналізації у будівлях та інших спорудах.

Інфографіка: Що таке ДСТУ EN 54 і як пов'язаний з європейськими нормами

Зверніть увагу: Стандарти ДСТУ EN 54 визначають технічні вимоги та методи випробувань обладнання пожежної сигналізації, тоді як ДБН В.2.5-56:2014 регулює проєктування систем протипожежного захисту. Обидва документи доповнюють один одного: ДСТУ EN 54 відповідає на питання “яким має бути обладнання”, а ДБН – “де і як його застосовувати”.

Як влаштована серія ДСТУ EN 54

Серія ДСТУ EN 54 структурована за функціональним призначенням обладнання. Це дозволяє швидко знайти потрібний стандарт залежно від типу компонента системи.

Структура серії ДСТУ EN 54:

Група стандартів Що регулює Кількість частин
Загальні вимоги Вступ, сумісність, експлуатація 3 частини (1, 13, 14)
Прилади та системи ППКП, живлення, управління, передавання сигналів 7 частин (2, 4, 16, 17, 18, 21, 25)
Сповіщувачі Димові, теплові, полум’я, CO, комбіновані, ручні 13 частин (5, 7, 10-12, 20, 22, 26-31)
Оповіщення Звукові та світлові оповіщувачі, системи мовленнєвого оповіщування 4 частини (3, 23, 24, 32)

Примітка: Нумерація частин не є послідовною – деякі номери зарезервовані для стандартів, що перебувають у розробці на європейському рівні (наприклад, EN 54-6, 54-8, 54-9, 54-15, 54-19). Окремі частини в Європі існують, але ще не прийняті в Україні.

Інфографіка: групування ДСТУ EN 54 за типами обладнання

ДСТУ EN 54: Загальні стандарти серії

ДСТУ EN 54-1:2022 – Вступ

Повна назва: ДСТУ EN 54-1:2022 Системи виявлення пожежі та пожежної сигналізації – Частина 1: Вступ

Що регулює: Визначення термінів, структура серії стандартів, загальні принципи побудови систем пожежної сигналізації та оповіщування.

Ключові моменти:

  • Встановлює єдину термінологію для всіх частин серії ДСТУ EN 54
  • Описує функції систем виявлення пожежі та оповіщування
  • Визначає взаємозв’язки між різними компонентами системи
  • Містить перелік усіх частин EN 54, включно з частинами 30, 31, 32, що перебувають у розробці або вже прийняті

Зв’язок з іншими документами: Базовий стандарт, на який посилаються всі інші частини серії EN 54.

Статус: Чинний з 2022 року (замінив ДСТУ EN 54-1:2003).

⏩ Докладніше про ДСТУ EN 54-1:2022

ДСТУ EN 54-13:2022 – Оцінювання сумісності компонентів системи

Що регулює: Вимоги та методи оцінювання сумісності компонентів різних виробників у складі єдиної системи пожежної сигналізації.

Ключові моменти:

  • Визначає критерії технічної та програмної сумісності обладнання
  • Встановлює методику перевірки взаємодії ППКП з сповіщувачами різних виробників
  • Регламентує протоколи тестування сумісності
  • Вимагає документального підтвердження сумісності від виробника

Зв’язок з іншими документами: Обов’язковий при проєктуванні систем зі змішаним обладнанням згідно з ДБН В.2.5-56:2014.

Статус: Чинний з 2022 року (замінив ДСТУ EN 54-13:2004).

⏩ Докладніше про ДСТУ EN 54-13:2022

ДСТУ CEN/TS 54-14:2021 – Настанови щодо побудови, проектування, монтування та експлуатації

Що регулює: Рекомендації щодо проєктування, монтування, пусконалагодження, введення в експлуатацію, експлуатування та технічного обслуговування систем пожежної сигналізації.

Ключові моменти:

  • Надає практичні рекомендації з вибору та розміщення обладнання
  • Визначає вимоги до кабельних ліній та топології системи
  • Встановлює порядок прийомо-здавальних випробувань
  • Регламентує періодичність технічного обслуговування

Зв’язок з іншими документами: Доповнює ДБН В.2.5-56:2014, надаючи детальні технічні рекомендації.

Статус: Чинний з 2021 року (замінив ДСТУ-Н CEN/TS 54-14:2009).

Інфографіка у вигляді піраміди, що показує ієрархію загальних стандартів ДСТУ EN 54

ДСТУ EN 54: Прилади та обладнання систем

ДСТУ EN 54-2:2003 – Прилади приймально-контрольні пожежні (ППКП)

Що регулює: Технічні вимоги до приймально-контрольних приладів – центральних пристроїв системи пожежної сигналізації.

Ключові моменти:

  • Класифікація ППКП за кількістю зон контролю
  • Вимоги до індикації стану системи та пожежних тривог
  • Стійкість до електромагнітних завад та несправностей
  • Автоматична діагностика та реєстрація подій

Зв’язок з іншими документами: Центральний стандарт, що визначає “мозок” системи; застосовується разом з усіма іншими частинами EN 54.

Статус: Чинний.

⏩ Докладніше про ДСТУ EN 54-2:2003

ДСТУ EN 54-4:2003 – Устатковання електроживлення

Що регулює: Вимоги до джерел живлення систем пожежної сигналізації, включно з основним і резервним живленням.

Ключові моменти:

  • Вимоги до акумуляторних батарей та зарядних пристроїв
  • Час роботи від резервного джерела (мінімум 24 години в черговому режимі)
  • Захист від перенапруги та короткого замикання
  • Автоматичне перемикання на резервне живлення

Зв’язок з іншими документами: Застосовується для всіх компонентів EN 54, що потребують живлення.

Статус: Чинний.

⏩ Докладніше про ДСТУ EN 54-4:2003

ДСТУ EN 54-16:2012 – Устатковання керування та індикації мовленнєвого оповіщування

Що регулює: Технічні вимоги до приладів керування системами мовленнєвого (голосового) оповіщування про пожежу.

Ключові моменти:

  • Вимоги до якості відтворення мовлення
  • Зональне керування оповіщенням
  • Пріоритетність повідомлень
  • Моніторинг справності ліній гучномовців

Зв’язок з іншими документами: Використовується разом з ДСТУ EN 54-24 (гучномовці) та ДСТУ CEN/TS 54-32 (проєктування систем мовленнєвого оповіщування).

Статус: Чинний.

ДСТУ EN 54-17:2009 – Ізолятори короткого замикання

Що регулює: Вимоги до пристроїв (ІКЗ), що автоматично ізолюють пошкоджену ділянку шлейфу при короткому замиканні.

Ключові моменти:

  • Час спрацьовування ізолятора (не більше 100 мс)
  • Автоматичне відновлення після усунення несправності
  • Мінімальний вплив на справні ділянки шлейфу
  • Сумісність з різними типами ППКП

Зв’язок з іншими документами: Застосовується в кільцевих топологіях систем згідно з ДСТУ CEN/TS 54-14.

Статус: Чинний.

⏩ Докладніше про ДСТУ EN 54-17:2009

ДСТУ EN 54-18:2009 – Пристрої вводу-виводу

Що регулює: Технічні вимоги до модулів вводу-виводу, що з’єднують ППКП з зовнішнім обладнанням (системами пожежогасіння, димовидалення тощо).

Ключові моменти:

  • Типи виходів (релейні, транзисторні)
  • Контроль справності ліній керування
  • Гальванічна розв’язка
  • Індикація стану входів та виходів

Зв’язок з іншими документами: Застосовується для інтеграції СПС з іншими системами протипожежного захисту.

Статус: Чинний.

⏩ Докладніше про ДСТУ EN 54-18:2009

ДСТУ EN 54-21:2009 – Пристрої передавання пожежної тривоги

Що регулює: Вимоги до обладнання, що передає сигнали пожежної тривоги на пульти централізованого спостерігання.

Ключові моменти:

  • Протоколи передавання даних
  • Час передавання сигналу тривоги (не більше 120 секунд)
  • Контроль працездатності каналу зв’язку
  • Захист від несанкціонованого доступу

Зв’язок з іншими документами: Використовується в системах централізованого пожежного спостерігання згідно з ДБН В.2.5-56:2014.

Статус: Чинний.

ДСТУ EN 54-25:2010 – Компоненти системи, які використовують радіозв’язок

Що регулює: Додаткові вимоги до компонентів систем пожежної сигналізації з бездротовим зв’язком.

Ключові моменти:

  • Надійність радіоканалу (не нижча за провідний зв’язок)
  • Захист від завад та перешкод
  • Час життя батарей бездротових пристроїв (мінімум 2 роки)
  • Контроль якості радіосигналу

Зв’язок з іншими документами: Застосовується разом з відповідними частинами EN 54 для провідних систем.

Статус: Чинний.

Інфографіка структури пожежної системи: взаємодія ППКП (ДСТУ EN 54-2), блоку живлення, мовленнєвого модуля, бездротових датчиків та пульта охорони (ДСТУ EN 54-21)

ДСТУ EN 54: Пожежні сповіщувачі

Сповіщувачі – це “органи чуття” системи пожежної сигналізації. Серія EN 54 класифікує їх за принципом виявлення пожежних факторів та місцем застосування.

ДСТУ EN 54-7:2004 – Димові точкові сповіщувачі

Що регулює: Вимоги до точкових димових сповіщувачів (оптичних і іонізаційних).

Ключові моменти:

  • Три класи чутливості (1 – найвища, 2 – середня, 3 – знижена)
  • Методи випробувань на виявлення диму різних типів
  • Вимоги до індикації спрацювання
  • Стійкість до запилення та старіння

Зв’язок з іншими документами: Використовується разом з ДСТУ EN 54-2 (ППКП) та ДБН В.2.5-56 (вибір типу сповіщувача).

Статус: Чинний.

⏩ Докладніше про ДСТУ EN 54-7:2004

ДСТУ EN 54-12:2004 – Димові лінійні сповіщувачі

Що регулює: Вимоги до лінійних димових сповіщувачів (оптичних променевих).

Ключові моменти:

  • Контроль задимлення на відстані до 100 метрів
  • Три класи чутливості
  • Компенсація зовнішніх факторів (пил, туман)
  • Автоматичне калібрування

Зв’язок з іншими документами: Застосовується для високих приміщень згідно з ДБН В.2.5-56.

Статус: Чинний.

ДСТУ EN 54-20:2009 – Димові аспіраційні сповіщувачі

Що регулює: Вимоги до аспіраційних (повітрозабірних) димових сповіщувачів.

Ключові моменти:

  • Надвисока чутливість (виявлення на ранніх стадіях)
  • Активний відбір повітря через мережу трубок
  • Кілька рівнів тривоги
  • Застосування в критичних приміщеннях (серверні, архіви)

Зв’язок з іншими документами: Рекомендований для особливо важливих об’єктів згідно з ДБН В.2.5-56.

Статус: Чинний.

⏩ Докладніше про ДСТУ EN 54-20:2009

ДСТУ EN 54-27:2021 – Димові сповіщувачі для повітроводів

Що регулює: Вимоги до сповіщувачів, що встановлюються у вентиляційних каналах.

Ключові моменти:

  • Виявлення диму в потоці повітря
  • Стійкість до високих швидкостей повітряного потоку
  • Зручність обслуговування без демонтажу вентиляції
  • Можливість ізоляції зони пожежі (закриття протипожежних клапанів)

Зв’язок з іншими документами: Застосовується для систем протидимного захисту згідно з ДБН В.2.5-56.

Статус: Чинний з 2021 року.

ДСТУ EN 54-5:2003 – Теплові точкові сповіщувачі

Що регулює: Вимоги до точкових теплових сповіщувачів (максимальних, диференціальних та комбінованих).

Ключові моменти:

  • Класи температури спрацьовування (від A1 – 54°C до G – 141°C)
  • Максимальна та диференціальна реакція на зміну температури
  • Відсутність хибних спрацьовувань при повільному нагріванні
  • Застосування у приміщеннях з підвищеною температурою

Зв’язок з іншими документами: Вибір класу температури згідно з ДБН В.2.5-56.

Статус: Чинний.

⏩ Докладніше про ДСТУ EN 54-5:2003

ДСТУ EN 54-22:2021 – Теплові точкові сповіщувачі з радіозв’язком

Що регулює: Додаткові вимоги до бездротових теплових точкових сповіщувачів.

Ключові моменти:

  • Вимоги ДСТУ EN 54-5 плюс специфікація радіозв’язку
  • Надійність передавання сигналу тривоги
  • Тривалість роботи від батарей
  • Контроль працездатності радіоканалу

Зв’язок з іншими документами: Застосовується разом з ДСТУ EN 54-25 (бездротові компоненти).

Статус: Чинний з 2021 року.

ДСТУ EN 54-28:2022 – Теплові лінійні сповіщувачі

Що регулює: Вимоги до лінійних теплових сповіщувачів, що не перезапускаються (термокабелі).

Ключові моменти:

  • Контроль температури по всій довжині кабелю
  • Класи температури спрацьовування
  • Застосування у кабельних тунелях, гаражах, складах
  • Одноразове спрацьовування (вимагає заміни після тривоги)

Зв’язок з іншими документами: Рекомендований для специфічних об’єктів згідно з ДБН В.2.5-56.

Статус: Чинний з 2022 року.

⏩ Докладніше про ДСТУ EN 54-28:2022

ДСТУ EN 54-10:2004 – Сповіщувачі полум’я точкові

Що регулює: Вимоги до сповіщувачів, що реагують на інфрачервоне, ультрафіолетове або видиме випромінювання полум’я.

Ключові моменти:

  • Три типи за спектральним діапазоном (ІЧ, УФ, комбіновані)
  • Кут огляду та дальність виявлення
  • Стійкість до хибних спрацьовувань (сонячне світло, електрозварювання)
  • Застосування у приміщеннях з легкозаймистими рідинами

Зв’язок з іншими документами: Використовується на об’єктах нафтохімії згідно з ДБН В.2.5-56.

Статус: Чинний.

⏩ Докладніше про ДСТУ EN 54-10:2004

ДСТУ EN 54-26:2022 – CO-сповіщувачі точкові

Що регулює: Вимоги до сповіщувачів чадного газу (CO).

Ключові моменти:

  • Виявлення пожежі на стадії тління (до появи диму)
  • Порогові рівні концентрації CO
  • Тривалість життя сенсора (7-10 років)
  • Застосування у житлових приміщеннях, готелях, лікарнях

Зв’язок з іншими документами: Рекомендований для об’єктів з масовим перебуванням людей згідно з ДБН В.2.5-56.

Статус: Чинний з 2022 року.

ДСТУ EN 54-29:2022 – Комбінація датчиків диму та тепла

Що регулює: Вимоги до багатосенсорних сповіщувачів з комбінацією оптичного датчика диму та термодатчика.

Ключові моменти:

  • Інтелектуальна обробка сигналів від кількох сенсорів
  • Зниження хибних спрацьовувань
  • Виявлення різних типів пожеж (тління, відкрите горіння)
  • Підвищена надійність виявлення

Зв’язок з іншими документами: Перспективний тип сповіщувачів для універсального застосування.

Статус: Чинний з 2022 року.

ДСТУ EN 54-30:2022 – Комбінація датчиків CO та тепла

Що регулює: Вимоги до багатосенсорних сповіщувачів з комбінацією датчика чадного газу та термодатчика.

Ключові моменти:

  • Виявлення пожеж на ранній стадії тління
  • Аналіз швидкості наростання концентрації CO та температури
  • Застосування у приміщеннях з можливістю тління
  • Мінімізація хибних тривог

Зв’язок з іншими документами: Перспективний тип для житлових та громадських об’єктів.

Статус: Чинний з 2022 року.

ДСТУ EN 54-31:2022 – Комбінація датчиків диму, CO та тепла

Що регулює: Вимоги до багатосенсорних сповіщувачів з потрійним сенсором (дим + CO + тепло).

Ключові моменти:

  • Максимальна надійність виявлення всіх типів пожеж
  • Інтелектуальні алгоритми аналізу даних
  • Практично повна відсутність хибних спрацьовувань
  • Найсучасніший тип сповіщувачів

Зв’язок з іншими документами: Інноваційне рішення для критичних об’єктів.

Статус: Чинний з 2022 року.

ДСТУ EN 54-11:2004 – Ручні пожежні сповіщувачі

Що регулює: Вимоги до ручних сповіщувачів (кнопок пожежної тривоги).

Ключові моменти:

  • Два типи: з відновлюваним і невідновлюваним елементом (скло)
  • Зусилля натискання (25-80 Н)
  • Колір (червоний), розміри, маркування
  • Захист від випадкового спрацьовування

Зв’язок з іншими документами: Обов’язковий елемент СПС згідно з ДБН В.2.5-56.

Статус: Чинний.

⏩ Докладніше про ДСТУ EN 54-11:2004

Візуалізація пожежних сповіщувачів (органи чуття системи) в інтер'єрі згідно зі стандартами ДСТУ EN 54

ДСТУ EN 54: Системи оповіщення

ДСТУ EN 54-3:2022 – Оповіщувачі пожежні звукові

Що регулює: Технічні вимоги до звукових пожежних оповіщувачів (сирен, дзвінків), включно з мовленнєвими (голосовими) оповіщувачами.

Ключові моменти:

  • Рівень звукового тиску (мінімум 65 дБ(А) щонайменше в одному напрямку, на відстані 1 м від контрольної точки)
  • Класи стійкості: тип A (для приміщень) та тип B (для вулиці) – з різними вимогами до IP-захисту й температурного діапазону
  • Часові параметри для мовленнєвих оповіщувачів (сигнал уваги, паузи, тривалість повідомлення)
  • Стійкість до вологи, вібрації, ударів, електромагнітних завад та корозії

Зв’язок з іншими документами: Застосовується разом з ДСТУ EN 54-23 (світлові оповіщувачі) згідно з ДБН В.2.5-56.

Важливо: замінює технічні вимоги, що раніше містились у ДСТУ EN 54-3:2003 – детальніше про співіснування двох редакцій читайте на сторінці документа.

Статус: Чинний.

Докладніше про ДСТУ EN 54-3:2022

ДСТУ EN 54-23:2015 – Оповіщувачі пожежні світлові

Що регулює: Вимоги до світлових (візуальних) оповіщувачів про пожежу.

Ключові моменти:

  • Класи світлової потужності
  • Частота спалахів (0,5-2 Гц)
  • Колір світла (як правило, червоний або білий)
  • Застосування для людей з порушеннями слуху

Зв’язок з іншими документами: Обов’язкові на об’єктах з доступом людей з обмеженими можливостями згідно з ДБН В.2.5-56.

Статус: Чинний.

⏩ Докладніше про ДСТУ EN 54-23:2015

ДСТУ EN 54-24:2012 – Гучномовці систем мовленнєвого оповіщування

Що регулює: Технічні вимоги до гучномовців для систем голосового оповіщування.

Ключові моменти:

  • Параметри розбірливості мовлення
  • Потужність та діапазон частот
  • Стійкість до пожежних факторів (висока температура, дим)
  • Класи вогнестійкості

Зв’язок з іншими документами: Використовується разом з ДСТУ EN 54-16 (устатковання керування).

Статус: Чинний.

⏩ Докладніше про ДСТУ EN 54-24:2012

ДСТУ CEN/TS 54-32:2019 – Побудова систем мовленнєвого оповіщування

Що регулює: Настанови щодо проєктування, монтування, введення в експлуатацію та обслуговування систем мовленнєвого оповіщування.

Ключові моменти:

  • Розрахунок кількості та розміщення гучномовців
  • Забезпечення розбірливості мовлення у всіх зонах
  • Тестування акустичних характеристик
  • Інтеграція з системами евакуації

Зв’язок з іншими документами: Доповнює ДБН В.2.5-56 для систем керування евакуацією.

Статус: Чинний з 2019 року.

⏩ Докладніше про ДСТУ CEN/TS 54-32:2019

Візуалізація роботи системи звукового та світлового оповіщення про пожежу в коридорі будівлі. Показано активні сирени, світлові покажчики та гучномовці згідно зі стандартами ДСТУ EN 54

Актуальність стандартів ДСТУ EN 54

Станом на день публікації цієї статті всі перелічені стандарти серії ДСТУ EN 54 є чинними. Останні значні оновлення серії відбулися у 2021-2022 роках.

Тенденції розвитку:

  • Перехід до мультисенсорних та інтелектуальних сповіщувачів
  • Розвиток бездротових технологій у пожежній сигналізації
  • Інтеграція з системами відеоспостереження (відеоаналітика)

На європейському рівні триває розробка нових частин EN 54, зокрема EN 54-30 та EN 54-32 вже прийняті в Україні. Очікується подальша гармонізація з європейськими вимогами.

Важливо: Для перевірки актуальності конкретного стандарту завжди звіряйтеся з офіційними джерелами: сайт ДП “УкрНДНЦ” (uas.gov.ua) або e-construction.gov.ua

Зміст статті

Інші статті з пожежної безпеки:

Поширені запитання

Так, якщо об’єкт проєктується згідно з ДБН В.2.5-56:2014. Обладнання повинно мати сертифікат відповідності вимогам ДСТУ EN 54. Це є обов’язковою умовою для введення системи в експлуатацію та отримання дозвільних документів.

Можна, але потрібна перевірка сумісності згідно з ДСТУ EN 54-13. Виробник повинен надати протокол тестування сумісності обладнання. Проєктувальник зобов’язаний переконатися, що компоненти різних виробників коректно працюють у складі єдиної системи.

ДСТУ EN 54 – це український стандарт, що є тотожним перекладом (IDT – identical) європейського EN 54. Технічні вимоги повністю ідентичні, змінюється лише мова документа та формат оформлення відповідно до вимог національної стандартизації України.

Офіційні видання стандартів можна придбати в:

  • ДП “УкрНДНЦ” (uas.gov.ua) – Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості
  • Онлайн-бібліотеки: budstandart.com, e-construction.gov.ua (для деяких стандартів доступ безкоштовний)

Обладнання, сертифіковане за попередніми версіями стандартів, залишається чинним до закінчення терміну його експлуатації. Однак при проєктуванні нових систем слід орієнтуватися на актуальні версії ДСТУ EN 54. При модернізації системи рекомендується поступове оновлення до нових вимог.

НАПБ (норми і правила пожежної безпеки) визначають організаційні та експлуатаційні вимоги, тоді як ДСТУ EN 54 встановлює технічні характеристики обладнання. Обидва типи документів є обов’язковими та доповнюють один одного: НАПБ регулює “як експлуатувати”, а ДСТУ EN 54 – “яким має бути обладнання”.

Ні. З 2014 року Україна здійснює курс на гармонізацію з європейськими стандартами. ДБН В.2.5-56:2014 прямо вимагає застосування обладнання за ДСТУ EN 54. Обладнання за російськими ГОСТами не відповідає чинним вимогам законодавства України.

Важливо: Інформація на цій сторінці носить довідковий характер і призначена для загального ознайомлення. Для проєктування та будівництва необхідно використовувати офіційні видання документів з відміткою про чинність.

Для отримання офіційних консультацій та перевірки актуальності документів рекомендуємо звертатися до компетентних державних органів або використовувати офіційні державні портали.

]]> https://pozhezhni-systemy.org.ua/dstu-en-54-standarty-pozhezhnoyi-sygnalizacziyi/feed/ 0 ДСТУ EN 62561 Компоненти системи блискавкозахисту (LPSC) – Частини 1-8 | Огляд https://pozhezhni-systemy.org.ua/dstu-en-62561-komponenty-systemy-blyskavkozahystu-lpsc-chastyny-1-8-oglyad/ https://pozhezhni-systemy.org.ua/dstu-en-62561-komponenty-systemy-blyskavkozahystu-lpsc-chastyny-1-8-oglyad/#respond Sun, 01 Feb 2026 08:21:06 +0000 https://pozhezhni-systemy.org.ua/?p=2205

Пожежна безпека об’єктів

Зміст статті

Що таке ДСТУ EN 62561 і для чого потрібен

Серія стандартів ДСТУ EN 62561 (міжнародний аналог IEC 62561) – це головний документ для виробників елементів блискавкозахисту. Саме ці стандарти визначають, наприклад, з якого металу має бути зроблений тримач, як сильно треба затягувати клему, і скільки років прослужить заземлювач у ґрунті.

Для власника об’єкта чи монтажника наявність сертифіката відповідності цим стандартам означає одне: система не розвалиться від корозії за рік і витримає удар струмом 100 кА, не розплавившись у місці з’єднання.

Стандарти серії 62561 є обов’язковими для виробників обладнання захисту від блискавок! Обладнання, що виробляється або постачається на український ринок, повинно відповідати вимогам відповідних частин ДСТУ EN 62561 та мати сертифікат відповідності.

Банер: Стандарт блискавкозахисту ДСТУ EN 62561. Зображення захищеного будинку та щита з написом "Якість та надійність"

Далі детально розглянемо усі 8 частин серії, що діють в Україні.

ДСТУ EN 62561-1:2019 – Частина 1. З’єднувальні компоненти

Повна назва: ДСТУ EN 62561-1:2019 Компоненти системи блискавкозахисту (LPSC). Частина 1. Вимоги до з’єднувальних компонентів (EN 62561-1:2017, IDT; IEC 62561-1:2017, IDT)

Про що цей документ

ДСТУ EN 62561-1:2019 встановлює вимоги до металевих з’єднувачів: клем, затискачів, муфт та перемичок, які з’єднують провідники між собою або з металевими конструкціями. Головна мета – гарантувати, що контакт буде надійним протягом усього терміну служби і не погіршиться після проходження струму блискавки.

Ключові технічні параметри

  • Класифікація навантаження:
    • Клас N (Normal duty): для звичайних умов (струм випробування 50 кА).
    • Клас H (Heavy duty): для важких режимів (струм випробування 100 кА).
  • Електричний опір: перехідний опір контакту не повинен перевищувати 1 мОм (міліом) після випробувань.
  • Момент затягування: чіткі вимоги до зусилля (Н·м), з яким монтуються болтові з’єднання.

Для кого обов’язковий

Для виробників клем та монтажників. Якщо ви купуєте клему, на ній (або на пакуванні) має бути маркування класу (N або H). Для промислових об’єктів рекомендовано клас H.

Де отримати офіційний примірник:

Для отримання офіційного документу (як Частини №1 так і інших частин) звертайтеся на офіційний сайт Державного підприємства “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості” (УкрНДНЦ).

ДСТУ EN IEC 62561-2:2019 – Частина 2. Провідники та заземлювачі

Повна назва: ДСТУ EN IEC 62561-2:2019 Компоненти системи блискавкозахисту (LPSC). Частина 2. Вимоги до провідників та уземлювальних електродів (EN IEC 62561-2:2018, IDT; IEC 62561-2:2018, IDT)

Про що цей документ

ДСТУ EN IEC 62561-2:2019 – це фундаментальний стандарт, який визначає геометрію та матеріали для блискавкоприймачів (дроту, стержнів), струмовідводів (смуг) та заземлювачів. Він забороняє використання неякісних металів, які швидко іржавіють.

Ключові технічні параметри

  • Мінімальні перерізи: наприклад, для сталевої смуги заземлення мінімальна площа — 90 мм² (типовий розмір 30х3 мм або 30х3.5 мм). Для круглих провідників — 50 мм² (Ø 8 мм).
  • Товщина покриття: для оцинкованої сталі (круг) — не менше 50 мкм (350 г/м²). Для оміднених сталевих стержнів заземлення — не менше 250 мкм міді.
  • Матеріали: чіткий перелік дозволених металів (мідь, алюміній, оцинкована сталь, нержавіюча сталь).

Ми попросили експерта компанії «Брандмауер» дати коментар для цього матеріалу:

Найчастіша помилка, яку ми бачимо на аудитах – використання звичайної будівельної арматури як заземлювача. Частина 2 цього стандарту чітко це забороняє. Арматура в бетоні – це добре (природній заземлювач), але арматура просто в ґрунті згниє за 3-5 років. Використовуйте лише гарячеоцинковану сталь (мінімум 50 мкм покриття) або обміднені стержні.

ДСТУ EN 62561-3:2022 – Частина 3. Ізолювальні іскрові проміжки (ISG)

Повна назва: ДСТУ EN 62561-3:2022 Компоненти системи блискавкозахисту (LPSC). Частина 3. Вимоги до ізолювальних іскрових проміжків (ISG) (EN 62561-3:2017, IDT; IEC 62561-3:2017, IDT)

Про що цей документ

ДСТУ EN 62561-3:2022 регулює вимоги до розрядників (іскрових проміжків), які використовуються для розділення металевих частин (наприклад, газових труб) та системи блискавкозахисту. Вони “замикають” коло тільки в момент удару блискавки, вирівнюючи потенціал, а в звичайний час – ізолюють.

Ключові технічні параметри

  • Імпульсний струм розряду (Iimp): здатність витримати струм (наприклад, 100 кА для класу H) без руйнування.
  • Напруга спрацювання: рівень напруги, при якому проміжок “пробиває”.
  • Ступінь захисту: зазвичай IP65/IP67 для вуличного встановлення.

ДСТУ EN 62561-4:2022 – Частина 4. Кріплення провідників

Повна назва: ДСТУ EN 62561-4:2022 Компоненти системи блискавкозахисту (LPSC). Частина 4. Вимоги до кріплень провідників (EN 62561-4:2017, IDT; IEC 62561-4:2017, IDT)

Про що цей документ

ДСТУ EN 62561-4:2022 стосується всіх типів тримачів (фасадних, покрівельних), що фіксують дріт чи смугу. Головна вимога – тримач не повинен відірватися чи зламатися під дією електродинамічних сил під час удару блискавки.

Ключові технічні параметри

  • Механічні випробування: тримачі проходять тести на осьове навантаження (витягування дроту) та бокове навантаження.
  • Стійкість до ультрафіолету: пластикові тримачі випробовуються у спеціальних камерах старіння (UV-light + water spray), щоб гарантувати, що вони не розсиплються на сонці через 2 роки.

ДСТУ EN 62561-5:2022 – Частина 5. Оглядові колодязі та ущільнювачі

Повна назва: ДСТУ EN 62561-5:2022 Компоненти системи блискавкозахисту (LPSC). Частина 5. Вимоги до оглядових корпусів заземлювальних електродів і ущільнень заземлювальних електродів (EN 62561-5:2017, IDT; IEC 62561-5:2017, IDT)

Про що цей документ

ДСТУ EN 62561-5:2022 стосується вимог до ревізійних колодязів (пластикових, бетонних), де з’єднується заземлення, а також до матеріалів, що герметизують ввід заземлювача в будівлю.

Ключові технічні параметри

  • Несуча здатність: колодязь має витримувати навантаження (наприклад, 15 кН для пішохідних зон), не деформуючись.
  • Водопоглинання: матеріал колодязя не повинен вбирати вологу та руйнуватися від морозу.

ДСТУ EN IEC 62561-6:2022 – Частина 6. Лічильники ударів блискавки

Повна назва: ДСТУ EN IEC 62561-6:2022 Компоненти системи захисту від блискавки (LPSC). Частина 6. Вимоги до лічильників ударів блискавки (LSC) (EN IEC 62561-6:2018, IDT; IEC 62561-6:2018, IDT)

Про що цей документ

ДСТУ EN IEC 62561-6:2022 – це стандарт для пристроїв, які рахують кількість розрядів блискавки, що пройшли через систему.

Ключові технічні параметри

  • Пороговий струм (Itc): мінімальний струм, який фіксує лічильник (зазвичай від 1 кА).
  • Максимальний струм: здатність витримати прямий удар (наприклад, 100 кА) і продовжити працювати.
  • Стійкість до корозії: вимоги до корпусу (IP) та клем пристрою.

ДСТУ EN IEC 62561-7:2022 – Частина 7. Суміші для посилення заземлення

Повна назва: ДСТУ EN IEC 62561-7:2022 Компоненти системи блискавкозахисту (LPSC). Частина 7. Вимоги до сумішей для посилення заземлення (EN IEC 62561-7:2018, IDT; IEC 62561-7:2018, IDT)

Про що цей документ

ДСТУ EN IEC 62561-7:2022 стосується спеціальних сумішей, які засипають навколо електродів у складних ґрунтах (каміння, пісок) для зниження опору.

Ключові технічні параметри

  • Хімічна нейтральність: суміш має бути хімічно інертною та мати pH у межах, що не викликають пришвидшену корозію електрода.
  • Стабільність параметрів: суміш не повинна вимиватися ґрунтовими водами.
  • Екологічність: відсутність токсичних речовин, що забруднюють ґрунт.

ДСТУ IEC TS 62561-8:2023 – Частина 8. Компоненти для ізольованих систем

Повна назва: ДСТУ IEC TS 62561-8:2023 Компоненти системи блискавкозахисту (LPSC). Частина 8. Вимоги до компонентів для ізольованих систем блискавкозахисту (IEC TS 62561-8:2018, IDT)

Про що цей документ

ДСТУ IEC TS 62561-8:2023 регулює компоненти для створення ізольованого блискавкозахисту (наприклад, провідники у високовольтній ізоляції HVI, спеціальні ізольовані стійки). Це дозволяє зменшити безпечну відстань до обладнання.

Ключові технічні параметри

  • Еквівалентна роздільна відстань: параметр, що показує, яку повітряну відстань замінює шар ізоляції провідника (наприклад, 75 см у повітрі).
  • Діелектрична міцність: випробування ізоляції на пробій імпульсною напругою.

Практичне застосування та висновок

Усі частини ДСТУ EN 62561 працюють у комплексі. Неможливо побудувати якісну систему, використовуючи лише “правильний” дріт (Частина 2), але з’єднавши його “поганими” клемами (порушення Частини 1) або закріпивши на даху пластиком, що розсиплеться за рік (порушення Частини 4).

Типовий приклад відповідності: при монтажі блискавкозахисту приватного будинку використовується оцинкований дріт діам. 8 мм (ДСТУ EN 62561-2), який кріпиться нержавіючими тримачами (ДСТУ EN 62561-4) з кроком 1 метр. З’єднання виконуються універсальними клемами класу N (ДСТУ EN 62561-1). Усе це гарантує, що система прослужить 20+ років.

Пов’язані документи

  • ДСТУ EN 62305 (усі частини) – основний стандарт з проєктування, де вказано як застосовувати ці компоненти.
  • ДСТУ EN 60079 – окремий стандарт для вибухонебезпечних зон.

Важливо: Інформація на цій сторінці носить довідковий характер і призначена для загального ознайомлення. Для проєктування та будівництва необхідно використовувати офіційні видання документів з відміткою про чинність.

Для отримання офіційних консультацій та перевірки актуальності документів рекомендуємо звертатися до компетентних державних органів або використовувати офіційні державні портали.

Зміст статті

Інші статті з пожежної безпеки:

]]> https://pozhezhni-systemy.org.ua/dstu-en-62561-komponenty-systemy-blyskavkozahystu-lpsc-chastyny-1-8-oglyad/feed/ 0 Системи протидимного захисту (СПДЗ) https://pozhezhni-systemy.org.ua/systemy-protydymnogo-zahystu-spdz/ https://pozhezhni-systemy.org.ua/systemy-protydymnogo-zahystu-spdz/#respond Sat, 27 Dec 2025 11:12:22 +0000 https://pozhezhni-systemy.org.ua/?p=1899

Системи протидимного захисту (СПДЗ)

Принцип роботи та вимоги ДБН

Зміст статті

СПДЗ – це комплекс технічних засобів, призначених для видалення диму з шляхів евакуації та подачі чистого повітря у безпечні зони. На відміну від звичайної вентиляції, яка під час пожежі відключається, СПДЗ активується за сигналом тривоги, створюючи умови для безпечного виходу людей.

За статистикою, понад 70% жертв під час пожеж гинуть не від вогню, а від отруєння чадним газом та продуктами горіння. Саме тому Система Протидимного Захисту (СПДЗ) є критичним елементом безпеки будь-якої сучасної будівлі.

Принцип роботи системи протидимного захисту

Глобально робота СПДЗ базується на управлінні повітряними потоками та різницею тисків. Головна мета — зробити так, щоб дим не потрапляв на сходи, в ліфти та коридори, якими біжать люди.

Процес можна розділити на дві зустрічні дії:

  1. Димовидалення (Витяжна вентиляція): Примусово витягує розігрітий дим та токсичні гази з осередку пожежі (наприклад, з коридору або палаючого приміщення) назовні будівлі.
  2. Підпір повітря (Припливна протидимна вентиляція): Нагнітає свіже повітря в шахти ліфтів, на сходові клітки та в тамбур-шлюзи. Це створює надлишковий тиск (20-150 Па), який фізично “виштовхує” дим і не дає йому проникнути в безпечні зони.
Інфографіка: Принцип роботи системи протидимного захисту", що ілюструє два процеси: димовидалення (витягування диму з осередку пожежі) та підпір повітря (нагнітання свіжого повітря на шляхи евакуації)

Як відбувається запуск?

СПДЗ працює у тісній зв’язці з системою пожежної сигналізації (СПС).

  1. Датчик диму фіксує пожежу.
  2. Прилад приймально-контрольний (ППКП) подає сигнал на шафу керування СПДЗ.
  3. Загальнообмінна вентиляція вимикається (щоб не роздувати вогонь).
  4. Відкриваються клапани димовидалення у зоні пожежі.
  5. Запускаються потужні вентилятори димовидалення та підпору.

Важливо: час виходу системи на робочий режим не повинен перевищувати 60 секунд. Це критична хвилина, поки евакуаційні шляхи ще не задимлені.

Види та типи систем протидимного захисту

Інженери розділяють системи за способом спонукання руху повітря. Вибір залежить від архітектури будівлі та розрахунків.

1. Системи з природним спонуканням

Видалення диму відбувається через спеціальні люки (зенітні ліхтарі) або фрамуги у верхній частині будівлі за рахунок теплової тяги (гаряче повітря піднімається вгору) та вітрового тиску.

  • Переваги: Дешевші в монтажі, простіші в експлуатації, не потребують потужних вентиляторів.
  • Недоліки: Ефективність сильно залежить від погоди (вітер, температура) та висоти будівлі.
  • Застосування: Одноповерхові склади, виробничі цехи, верхні поверхи ТРЦ, атріуми.

2. Системи з механічним спонуканням

Використовують спеціальні термостійкі вентилятори для примусового переміщення повітряних мас.

  • Переваги: Гарантована ефективність незалежно від погоди, повний контроль над потоками повітря.
  • Недоліки: Висока вартість обладнання, складний монтаж, потреба в електроживленні I категорії надійності.
  • Застосування: Висотні будинки, підземні паркінги, готелі, лікарні, офісні центри.

З практики: часто замовники запитують, чи можна використовувати звичайну витяжку для димовидалення. Відповідь – категорично ні! Звичайні повітроводи при температурі 600°C деформуються (“схлопуються”) за лічені хвилини, блокуючи вихід диму.

Основні компоненти СПДЗ

Ефективність СПДЗ залежить від якості та характеристик її складових. Всі елементи повинні мати сертифікат відповідності та певний клас вогнестійкості.

Вентилятори димовидалення

Потужні агрегати (дахові, осьові або відцентрові), здатні працювати при екстремальних температурах.

  • Вимога: Повинні витримувати температуру 400°C або 600°C протягом мінімум 120 хвилин (згідно ДСТУ EN 12101-3).

Протипожежні клапани

Це “двері” системи. У нормальному стані вони закриті, а при пожежі відкриваються тільки на поверсі загоряння.

  • Типи: Нормально закриті (для видалення диму) та подвійної дії (вогнезатримувальні).
  • Вимога: Клас вогнестійкості не менше EI 30 – EI 90 (залежить від місця встановлення).

Повітроводи (Канали)

Магістралі, по яких рухається дим.

  • Особливість: Виготовляються з чорної сталі (товщиною від 0.8 мм) та обов’язково покриваються вогнезахисною сумішшю або базальтовими матами для забезпечення межі вогнестійкості (наприклад, EI 45).

Області застосування: Де СПДЗ обов’язкова?

Вимоги до встановлення чітко регламентовані ДБН В.2.5-56:2014. Система обов’язкова для:

  1. Висотні будівлі: Житлові будинки з умовною висотою понад 26,5 м (зазвичай від 9-10 поверхів).
  2. Підземні споруди: Паркінги, підвальні приміщення площею більше 50 м², де немає вікон (приямків).
  3. Місця масового скупчення: Театри, кінотеатри, торгові зали без природного провітрювання.
  4. Коридори: Довжиною понад 15 м без вікон, що відкриваються.
  5. Складські приміщення: Зі стелажним зберіганням висотою понад 5.5 м.
  6. Атріуми та пасажі: У торгових та бізнес-центрах.

Типова помилка: спроба зекономити на проєкті та обладнанні

Намагання замінити повноцінну СПДЗ побутовими рішеннями, «посиленими витяжками» або монтажем без аеродинамічних розрахунків – це гарантований спосіб не здати об’єкт в експлуатацію.

Інспектор ДСНС приймає систему не за фактом наявності труб, а за результатами аеродинамічних випробувань. Якщо система не видає проєктних параметрів тиску – об’єкт в експлуатацію не введуть.

Окрім проблем з перевіркою контролюючих органів, “прості рішення” створюють смертельну пастку: несертифіковане обладнання плавиться за хвилини, а неправильно налаштований підпір повітря може намертво заблокувати евакуаційні двері, відрізаючи людям шлях до порятунку в умовах, де дим убиває швидше за вогонь.

Нормативна база та вимоги

Проєктування, монтаж та експлуатація СПДЗ в Україні суворо регламентуються. Інженер має спиратися на наступні документи:

  • ДБН В.2.5-56:2014 “Системи протипожежного захисту” – основний документ, що визначає, ДЕ потрібна система і ЯКІ її параметри.
  • ДБН В.1.1-7:2016 “Пожежна безпека об’єктів будівництва” – загальні вимоги до безпеки будівель.
  • ДСТУ EN 12101 (частина 1, частина 2, частина 3) – технічні вимоги до обладнання (вентилятори, клапани, димові бар’єри). Гармонізовані з європейськими нормами.
  • НАПБ А.01.001-2014 “Правила пожежної безпеки в Україні” – регламентує експлуатацію та періодичність перевірок.

Примітка: При проєктуванні також враховуються будівельні норми для конкретних типів об’єктів (наприклад, ДБН В.2.2-15:2019 для житлових будинків).

Проєктування та монтаж: На що звернути увагу

Аеродинамічний розрахунок

Це серце проєкту. Не можна просто поставити “потужний вентилятор”. Інженер розраховує:

  • Масу диму, що виділяється при горінні конкретних матеріалів.
  • Втрати тиску в повітроводах.
  • Необхідний підпір повітря (щоб двері можна було відкрити — зусилля на ручці дверей не повинно перевищувати 100 Н, інакше дитина чи літня людина не зможе вийти).

Особливості монтажу

  1. Герметичність: Будь-яка щілина у повітроводі знижує ефективність. Клас герметичності зазвичай “В”.
  2. Вогнезахист: Всі транзитні повітроводи мають бути оброблені вогнезахистом.
  3. Компенсація повітря: Якщо ми видаляємо тисячі кубів диму, ми повинні подати стільки ж повітря (або трохи менше), інакше створиться вакуум і двері заблокуються.

Обслуговування системи димовидалення

Згідно з НАПБ А.01.001-2014, система повинна утримуватися у справному стані цілодобово.

Регламент робіт:

  • Щомісяця: Зовнішній огляд, перевірка індикації на щитах, контроль положення клапанів.
  • Один раз на рік (мінімум): Комплексні випробування системи.
    • Імітація пожежі (спрацювання від датчика).
    • Замір реальних витрат повітря (анемометром) та тиску (дифманометром) на відповідність проєкту.
    • Складання акту випробувань.

Важливо: Відповідальність за справність системи несе власник об’єкта або орендар (згідно договору). Несправна СПДЗ – це підстава для зупинки експлуатації об’єкта органами ДСНС.

Висновок та рекомендації

Система протидимного захисту – це складна інженерна мережа, яка коштує дорого, але її цінність неможлива переоцінити, коли йдеться про порятунок життів у висотних будівлях та складних архітектурних формах.

Важливо

Як вибрати підрядника та рішення:

  1. Вимагайте наявність Ліцензії ДСНС на проєктування та монтаж систем протипожежного призначення.
  2. Перевіряйте, чи включено у кошторис пусконалагоджувальні роботи з аеродинамічними випробуваннями (це найскладніший етап).
  3. Для великих об’єктів механічна система є безальтернативною, для складів – розгляньте варіант природного димовидалення через люки (це може зекономити до 40% бюджету).

Наступний крок: Якщо ви плануєте будівництво або реконструкцію, розпочніть з консультації проєктувальника для розрахунку попередньої вартості системи під ваш об’єкт.

Компанії що спеціалізуються на протидимному захисті

Якщо ж ви шукаєте підрядника для виконання повного комплексу робіт із систем протидимного захисту (СПДЗ) – від проєктування до монтажу й подальшого технічного обслуговування, – у нас є список найкращих компаній України (понад 20 компаній із Києва, Харкова, Дніпра, Одеси, Львова та інших міст).

Обкладинка статті "Кращі компанії з пожежної безпеки в Україні". На фото зображено двох фахівців у формі ДСНС, які вивчають плани будівлі в сучасному офісі

Поширені запитання

Так, якщо реконструкція, капітальний ремонт або перепланування змінюють функціональне призначення приміщень, їх об’єм або шляхи евакуації. У такому випадку об’єкт має бути приведений у відповідність до чинних норм ДБН В.2.5-56:2014, навіть якщо на момент першого будівництва вимоги були м’якшими.

Звичайна вентиляція не розрахована на екстремальні умови. Її канали не герметичні, а вентилятори при температурі 400–600 °C вийдуть з ладу за лічені хвилини.

До того ж, алгоритми роботи протилежні: загальна вентиляція при пожежі має вимикатися (щоб не роздувати вогонь), а протидимна – вмикатися.

Тільки за умови нанесення спеціального вогнезахисного покриття, що забезпечує необхідну межу вогнестійкості (наприклад, EI 45), та підтвердження цього сертифікатами випробувань. Однак “класичним” і надійним рішенням для транзитних ділянок залишається зварна чорна сталь товщиною не менше 0,8 мм через її вищу жорсткість і герметичність.

Не можна нескінченно “відкачувати” повітря із закритого приміщення – це створить вакуум, і ефективність витяжки впаде до нуля. Компенсація димовидалення – це організована подача свіжого повітря (механічно або природним шляхом) у зону пожежі в об’ємі, що заміщує видалений дим, для підтримки балансу тисків.

Технічне обслуговування можуть проводити виключно компанії, що мають відповідну ліцензію ДСНС. Це не може робити штатний електрик чи сантехнік підприємства. Роботи включають щомісячний огляд та щорічні комплексні випробування з замірами аеродинамічних показників.

Зміст статті

Інші статті з пожежної безпеки:

]]> https://pozhezhni-systemy.org.ua/systemy-protydymnogo-zahystu-spdz/feed/ 0 Системи пожежної сигналізації (СПС) https://pozhezhni-systemy.org.ua/systemy-pozhezhnoyi-sygnalizacziyi-sps/ Thu, 11 Dec 2025 09:28:18 +0000 https://pozhezhni-systemy.org.ua/?p=1703

Системи пожежної сигналізації (СПС): види, принцип роботи та норми ДБН

Зміст статті

Система пожежної сигналізації (СПС) – це комплекс технічних засобів, призначений для виявлення пожежі на ранній стадії, подачі сигналу тривоги та управління іншими інженерними системами будівлі (димовидаленням, ліфтами, системою оповіщення).

У цій статті ми розберемо, як працює автоматична пожежна сигналізація, які види існують та як уникнути помилок при виборі.

Принцип роботи системи пожежної сигналізації

З технічної точки зору, робота СПС базується на безперервному моніторингу фізичних параметрів середовища (дим, температура, випромінювання полум’я).

Алгоритм дії СПС:

  1. Виявлення: Автоматичний сповіщувач (датчик) фіксує перевищення порогового значення (наприклад, задимлення) або людина натискає ручний сповіщувач.
  2. Обробка: Сигнал передається на Прилад приймально-контрольний пожежний (ППКП) – “мозок” системи.
  3. Реакція: ППКП аналізує сигнал та, залежно від налаштувань, активує сценарій “Пожежа”:
    • Вмикає систему оповіщення та евакуації (СОУЕ).
    • Відключає загальнообмінну вентиляцію (щоб не роздувати вогонь).
    • Запускає систему димовидалення.
    • Розблоковує двері СКУД (системи контролю доступу).
    • Опускає ліфти на перший поверх.
    • Передає сигнал на пульт централізованого спостереження (ПЦС) пожежної охорони.
Інфографіка принципу роботи пожежної сигналізації (СПС). Ілюстрація показує передачу сигналу від сповіщувача на ППКП та подальшу активацію сирени, системи димовидалення, GSM-модуля та розблокування дверей СКУД

Важливо: Сучасні системи не просто “подають сигнал”. Вони виконують функцію інтегратора безпеки об’єкта. Якщо СПС спроєктована неправильно, вона може заблокувати людей у будівлі або, навпаки, не спрацювати при реальній загрозі.

Види систем пожежної сигналізації

На ринку України застосовуються три основні типи систем. Вибір залежить від площі об’єкта, бюджету та вимог ДБН В.2.5-56:2014.

Неадресна (безадресна) сигналізація

Класичне та бюджетне рішення, де сповіщувачі об’єднані в групи (шлейфи). Один прилад зазвичай контролює від 2 до 16 таких груп (зон).

  • Як працює: Прилад бачить тривогу на цілому шлейфі, але не розрізняє датчики всередині нього. Наприклад, якщо Шлейф №1 прокладено на складі, система повідомить “Тривога: Зона 1 (Склад)”, але не вкаже, в якому саме кутку складу сталося загоряння чи який саме датчик спрацював.
  • Де застосовується: Малі та середні об’єкти з простою структурою (магазини, кав’ярні, невеликі офіси, склади до 1000 м²).
  • Нюанс: Вимагає прокладання окремого кабелю до кожної зони від центрального приладу.

Адресно-аналогова сигналізація

Найсучасніший стандарт для середніх та великих об’єктів.

  • Як працює: Кожен сповіщувач має унікальну адресу. ППКП постійно опитує датчики, аналізуючи рівень запиленості чи температури в реальному часі.
  • Переваги: Точне визначення місця пожежі, компенсація запиленості (менше хибних спрацювань), контроль цілісності шлейфу.
  • Де застосовується: ТРЦ, бізнес-центри, готелі, склади, виробництва.

Бездротова (радіоканальна) система

Різновид адресної системи, де зв’язок іде по радіоканалу.

  • Як працює: Датчики живляться від батарейок і передають сигнал по зашифрованому каналу.
  • Де застосовується: Музеї, пам’ятки архітектури (де не можна штробити стіни), об’єкти з готовим ремонтом.

Порівняльна таблиця систем пожежної сигналізації

Характеристика Неадресна (Порогова) Адресно-аналогова Бездротова
Точність виявлення Шлейф (група датчиків) Конкретний датчик Конкретний датчик
Вартість обладнання Низька Середня / Висока Висока
Вартість монтажу Середня Низька (менше кабелю) Мінімальна
Хибні спрацювання Можливі Мінімізовані Мінімізовані
Масштабованість Складно Легко Обмежена радіусом

З практики: Власники бізнесу інколи економлять, обираючи неадресну систему для великих об’єктів. Але потім витрачають більше коштів та часу на пошук несправностей та хибні виклики пожежників. Для об’єктів понад 1000 м² адресна СПС окупається за рахунок простоти експлуатації.

Основні компоненти СПС

Автоматичні пожежні сповіщувачі

Це “очі та вуха” системи. Тип сповіщувача (в народі – “датчика”) обирається інженером суворо згідно з типом можливого загоряння та параметрами приміщення (висота, повітряні потоки, наявність пилу) на основі стандартів серії ДСТУ EN 54.

Основні типи сповіщувачів для систем пожежної сигналізації:

Точкові димові сповіщувачі:

  • Принцип: Реагують на появу диму в камері датчика.
  • Де ставлять: Офіси, готелі, коридори, житлові кімнати.
  • Обмеження: Не ефективні у приміщеннях вище 11-12 метрів (дим може охолонути і не дійти до стелі).

Теплові сповіщувачі:

  • Принцип: Спрацьовують при досягненні певної температури (наприклад, +70°C) або при різкому стрибку температури.
  • Де ставлять: Кухні, гаражі, котельні – там, де дим, пара або вихлопні гази є нормою і димовий датчик давав би хибні тривоги.

Сповіщувачі полум’я:

  • Принцип: “Бачать” електромагнітне випромінювання відкритого вогню (інфрачервоний або ультрафіолетовий спектр).
  • Де ставлять: Нафтобази, фарбувальні камери, відкриті майданчики зберігання палива.

Лінійні сповіщувачі (термокабель або променеві):

  • Принцип: Складаються з приймача та передавача (або відбивача). Вони створюють інфрачервоний промінь під стелею. Якщо дим перекриває промінь – лунає тривога.
  • Де ставлять: Великі відкриті простори – логістичні склади, ангари, виробничі цехи, атріуми ТРЦ.
  • З практики: На складі з висотою стелі 12 метрів ставити сотні точкових датчиків – дорого і складно в обслуговуванні (потрібна автовишка). Один комплект лінійного сповіщувача закриває зону довжиною до 100 метрів, що значно економніше.

Аспіраційні сповіщувачі (системи надраннього виявлення):

  • Принцип: Це активна система, яка через систему трубок постійно всмоктує повітря з приміщення і аналізує його лазерним сканером у центральному блоці.
  • Де ставлять: Серверні, ЦОД (центри обробки даних), архіви, “чисті кімнати”, а також у важкодоступних місцях (ліфтові шахти, зафальшстельовий простір).
  • Важливо: Аспірація здатна виявити пожежу на етапі тління кабелю, ще до появи видимого диму. Це критично для об’єктів з дорогим обладнанням.

👉 Більш детально і з нюансами читайте на сторінці:Датчики пожежної сигналізації – види, типи та принцип роботи.

Прилад приймально-контрольний пожежний (ППКП)

Центральний блок, який обробляє інформацію. Він має бути сертифікований в Україні та мати резервне живлення (акумулятори).

👉 Більш детально і з нюансами читайте на сторінці: ППКП (Прилад приймально-контрольний пожежний): що це і як працює.

Засоби оповіщення

Саме вони повідомляють персонал про небезпеку.

  • Звукові оповіщувачі (сирени): Генерують гучний сигнал тривоги.
  • Світлові оповіщувачі (табло “ВИХІД”, стрілки-вказівники): Вказують шлях евакуації при задимленні.
  • Мовні оповіщувачі: Динаміки, через які транслюється записане повідомлення (“Увага! Пожежна тривога, покиньте приміщення…”). Обов’язкові для ТРЦ та великих офісів.

Модулі вводу-виводу (релейні блоки)

Це “руки” системи. Саме через них ППКП керує іншою інженерією будівлі:

  • Відключає вентиляцію та кондиціонери.
  • Запускає насоси пожежогасіння.
  • Опускає ліфти.
  • Розблоковує електронні замки на дверях (СКУД).

Пристрої передавання тривожних сповіщень (СПТС)

Комунікатори (GSM/GPRS-модулі), які передають сигнал “Пожежа” або “Несправність” на пульт цілодобового спостереження пожежної охорони. Без цього елемента системи пожежної сигналізації вважаються автономними і для більшості комерційних об’єктів їх використання заборонено законом.

Система електроживлення та кабельні мережі

Невід’ємна, хоча і непомітна частина.

  • Резервне живлення (АКБ): СПС повинна працювати автономно мінімум 24 години в черговому режимі + час, необхідний для евакуації (зазвичай від 30 хвилин) в режимі тривоги при відключенні електрики (згідно ДБН).
  • Вогнестійкий кабель: Використовується спеціальний кабель з індексом вогнестійкості (наприклад, Е30 або Е90), який здатний передавати сигнал навіть у відкритому вогні протягом 30 або 90 хвилин відповідно. Використання звичайного кабелю суворо заборонено.

Підсумок по компонентах: Повноцінна Система Пожежної Сигналізації – це не просто набір “датчиків на стелі”, а комплексна система захисту від пожеж. Відсутність бодай одного елемента (наприклад, модуля відключення вентиляції або сертифікованого блоку живлення) робить систему недієздатною з точки зору безпеки та незаконною з точки зору перевіряючих органів.

Точний перелік обладнання визначається виключно проєктом, який розробляється інженером на основі технічного завдання та норм ДБН.

Фотореалістичне зображення проєкту комплексної системи пожежної сигналізації (СПС), що розробляється згідно ДБН. Рука інженера вказує на схемі, що відсутність бодай одного елемента робить систему непрацездатною.

Нормативна база та вимоги

Проєктування та монтаж систем протипожежного захисту (до яких відноситься СПС) в Україні суворо регламентуються. Без дотримання цих норм об’єкт не пройде перевірку ДСНС.

  • ДБН В.2.5-56:2014 “Системи протипожежного захисту” – основний документ, що визначає, якому будинку яка система потрібна.
  • НАПБ А.01.001-2014 “Правила пожежної безпеки в Україні” – загальні вимоги до експлуатації систем.
  • ДСТУ EN 54 (серія стандартів) – технічні вимоги до компонентів (датчиків, сирен, пультів). Всі прилади мають відповідати цим стандартам.
  • Ліцензійні умови – роботи з монтажу та проєктування можуть виконувати виключно компанії з ліцензією ДСНС.

Важливо: Використання обладнання, яке не має українського сертифіката відповідності (наприклад, дешеві китайські комплекти з AliExpress), заборонено на комерційних об’єктах.

Проєктування та монтаж: етапи робіт

Встановлення пожежної сигналізації – це не просто “прикрутити датчики”. Це юридична процедура.

  1. Категорування об’єкта: Визначення категорії приміщень по вибухопожежній небезпеці (А, Б, В, Г, Д) згідно ДСТУ Б В.1.1-36:2016 та класу зон згідно НПАОП 40.1-1.32-01.
  2. Розробка проєкту: Інженер створює схему розташування, розрахунок ємності батарей, вибір кабелю (обов’язково негорючий, маркування Е15/Е30/Е90).
  3. Експертиза: Для об’єктів класу наслідків СС2 та СС3 проєкт проходить експертизу.
  4. Монтаж: Прокладка трас, встановлення датчиків.
  5. Пусконалагодження: Програмування логіки роботи системи.
  6. Здача в експлуатацію: Підписання актів за участю представника замовника та монтажної організації.

Технічне обслуговування СПС

Пожежна сигналізація на підприємстві має працювати 24/7. Згідно НАПБ А.01.001-2014, власник об’єкта зобов’язаний забезпечити технічне обслуговування (ТО).

  • Щомісяця: Зовнішній огляд, перевірка працездатності, перевірка джерел живлення.
  • Раз на рік: Повне тестування системи, очищення датчиків від пилу, замір опору ізоляції.

Важливо: Робити ТО може лише ліцензована організація. Факт перевірки фіксується у “Журналі обліку технічного обслуговування”. Відсутність договору на ТО є грубим порушенням правил пожежної безпеки!

Висновок та рекомендації

Система пожежної сигналізації – це база безпеки будь-якої будівлі чи нерухомого об’єкта. СПС не гасить вогонь, але дає дорогоцінний час для евакуації.

Також важливо розуміти, що у пожежній безпеці не існує поняття “вибрати систему на свій смак (гаманець)”. Ви не можете просто вирішити встановити дешевшу неадресну систему в 16-поверховому готелі, тому що це заборонено нормами.

Тип системи (адресна, неадресна, радіоканальна) та алгоритм її роботи визначається виключно інженером-проєктувальником на етапі розробки Технічного Завдання, базуючись на вимогах ДБН В.2.5-56:2014.

Що впливає на вибір (фактори, які враховує інженер):

  • Призначення будівлі: (склад, школа, офіс, лікарня, ТРЦ).
  • Архітектура: поверховість, площа, наявність підвісних стель, шляхи евакуації.
  • Категорія по вибухопожежній небезпеці та клас наслідків (СС1, СС2, СС3).
  • Кількість людей: скільки осіб перебуває на об’єкті одночасно.

Компанії що спеціалізуються на пожежній сигналізації

Якщо ж ви шукаєте підрядника для виконання повного комплексу робіт із систем пожежної сигналізації – від проєктування до монтажу й подальшого технічного обслуговування, – у нас є список найкращих компаній України (понад 20 компаній із Києва, Харкова, Дніпра, Одеси, Львова та інших міст).

Обкладинка статті "Кращі компанії з пожежної безпеки в Україні". На фото зображено двох фахівців у формі ДСНС, які вивчають плани будівлі в сучасному офісі

Поширені запитання

Ціна залежить від площі, типу системи та складності монтажу (висота стель, тип перекриттів). Якщо у вас вже є проєкт (в AutoCAD чи Revit), то приблизна ціна монтажу – від 100 грн./м². При великих площах можлива знижка. Кошторис складається індивідуально після виїзду інженера.

Вимога виведення сигналу на ПЦС (пульт централізованого спостереження) залежить від ступеня ризику об’єкта згідно ДБН В.2.5-56:2014. Для більшості громадських будівель, шкіл, садків, готелів та ТРЦ це є обов’язковим.

Потрібно перевірити зону спрацювання на наявність ознак горіння. Якщо загрози немає – скинути тривогу на ППКП (код доступу має бути у відповідальної особи) та повідомити обслуговуючу організацію. Часті хибні спрацювання – ознака забруднення датчиків або несправності.

Технічно так, але це не завжди доцільно. На великих відкритих просторах металеві конструкції складу можуть екранувати радіосигнал. Крім того, вартість обслуговування (заміна сотень батарейок) буде високою. Для складів краще підходять лінійні димові сповіщувачі.

Зміст статті

Інші статті з пожежної безпеки:

]]> Пожежний проїзд ДБН: вимоги, розміри та штрафи за порушення https://pozhezhni-systemy.org.ua/pozhezhnyj-proyizd-dbn/ Sun, 07 Dec 2025 15:22:54 +0000 https://pozhezhni-systemy.org.ua/?p=1075

Пожежна безпека об’єктів

Зміст статті

Що таке пожежний проїзд згідно ДБН

Пожежний проїзд – це спеціально облаштована дорога на території забудови, призначена для під’їзду пожежно-рятувальної техніки до будівель та споруд у разі надзвичайної ситуації. Згідно з ДБН В.2.5-56:2014 “Системи протипожежного захисту”, пожежні проїзди є обов’язковим елементом протипожежної інфраструктури та повинні забезпечувати безперешкодний доступ до всіх будівель на ділянці.

Основні вимоги до пожежних проїздів:

  • Ширина проїзної частини – мінімум 3,5 метра для односторонього руху
  • Радіус повороту по внутрішньому краю – не менше 8 метрів
  • Несуча здатність дорожнього покриття – не менше 16 тонн на вісь
  • Безперешкодний під’їзд до будівель висотою понад 9 метрів – з двох боків
Схема: пожежний проїзд згідно ДБН В.2.5-56:2014
Пожежний проїзд - ілюстрація правил ДБН

Які нормативні документи регулюють влаштування пожежних проїздів в Україні

Влаштування пожежних проїздів в Україні регламентується комплексом взаємопов’язаних нормативних документів. Основним є ДБН В.2.5-56:2014 “Системи протипожежного захисту”, який встановлює загальні вимоги до протипожежної інфраструктури.

Додатково застосовуються:

Важливо: при проектуванні необхідно враховувати всі актуальні редакції документів, оскільки вимоги періодично оновлюються. Останні зміни до ДБН В.2.5-56 внесені у 2023 році та посилили вимоги до несучої здатності покриття.

Яка мінімальна ширина пожежного проїзду за ДБН

Згідно з ДБН В.2.5-56:2014, мінімальна ширина пожежного проїзду залежить від типу руху та характеристик забудови. Для односторонього руху мінімальна ширина проїзної частини становить 3,5 метра, для двостороннього – 6 метрів. Це забезпечує можливість проїзду сучасної пожежної техніки шириною до 2,5 метрів з необхідними безпековими відступами.

Деталізація вимог до ширини:

  • 3,5 м – односторонній рух, забудова до 28 метрів заввишки
  • 6 м – двосторонній рух або тупиковий проїзд довжиною понад 150 м
  • 4,2 м – проїзд для будівель висотою понад 28 метрів (з одного боку)
  • Додатково 0,5-1 м з кожного боку для узбіччя при ґрунтовому покритті

Зверніть увагу: при плануванні слід враховувати можливість паркування автомобілів – якщо проїзд використовується як паркінг, його ширину збільшують до 5,5-6 метрів для односторонного руху, щоб пожежна машина могла об’їхати припарковані авто. Однак постійне паркування на пожежному проїзді заборонено та карається штрафами.

На якій відстані від будівлі має бути пожежний проїзд

Відстань пожежного проїзду від будівлі залежить від висоти будівлі, типу фасаду та можливості використання автодрабин. Для будівель висотою до 9 метрів пожежний проїзд може розташовуватись на відстані 5-8 метрів від стіни. Для будівель вище 9 метрів обов’язковий під’їзд на відстань 8-16 метрів з мінімум двох боків, що забезпечує встановлення автодрабин під оптимальним кутом.

Конкретні вимоги по висоті забудови:

  • До 9 м (3 поверхи) – 5-8 м від будівлі, під’їзд з одного боку
  • 9-28 м (до 9 поверхів) – 8-16 м, під’їзд з двох протилежних боків
  • Понад 28 м (вище 9 поверхів) – 8-12 м, під’їзд з двох боків, обов’язкова тверда основа для автодрабин
  • Мінімум 5 м – для виключення загрози обвалення конструкцій на техніку

Зверніть увагу: відстань понад 16 метрів робить неможливим використання стандартних автодрабин (довжина стріли до 30 м при куті нахилу 70-75°). Якщо проїзд далі 16 м – потрібні додаткові під’їзні шляхи або спеціальне обладнання, що збільшує час реагування на 5-10 хвилин.

Які вимоги до несучої здатності покриття пожежного проїзду

ДБН В.2.5-56:2014 встановлює, що покриття пожежного проїзду повинно витримувати навантаження від пожежних автомобілів з повним бойовим розрахунком та водою. Мінімальна несуча здатність дорожнього покриття – 16 тонн на вісь, що відповідає масі повністю завантаженої пожежної автоцистерни АЦ-40 (загальна вага до 24 тонн). Для будівель висотою понад 28 метрів вимоги жорсткіші – покриття має витримувати 18-20 тонн на вісь через використання важчих автодрабин.

Технічні характеристики покриття:

  • Модуль пружності ґрунтової основи – мінімум 80 МПа
  • Товщина асфальтобетону – не менше 15 см на підготовленій основі
  • Бетонні плити – марка міцності М300 та вище, товщина 18-20 см
  • Допустима деформація під навантаженням – не більше 1 см
  • Коефіцієнт ущільнення ґрунтової основи – 0,98-1,0

Скільки під’їздів пожежної техніки потрібно до будівлі

Кількість під’їздів залежить від висоти та довжини будівлі згідно з ДБН В.2.5-56:2014.

Вимоги за типами будівель:

  • Житлові будинки до 9 м – під’їзд з 1 боку
  • Житлові будинки 9-28 м – з 2 протилежних боків
  • Високі будинки понад 28 м – з усіх боків
  • Громадські будівлі (школи, лікарні) – мінімум з 2 боків незалежно від висоти
  • Довжина фасаду понад 150 м – додатковий під’їзд через кожні 100-150 м

Чи потрібні пожежні гідранти вздовж проїзду

Так, пожежні гідранти обов’язкові згідно з ДБН В.2.5-74:2013 “Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди”. Гідранти встановлюються на відстані не більше 2,5 метрів від краю проїзду для швидкого підключення. Відстань між гідрантами – не більше 150 метрів у житловій забудові та 100 метрів біля промислових об’єктів.

Технічні вимоги:

  • Відстань від краю проїзду – 2-2,5 м
  • Відстань між гідрантами – 100-150 м
  • Тиск у мережі – мінімум 1 атмосфера постійно
  • Видимість гідранта – не менше 50 м, покажчики з літерою «ПГ»

Важливо: наявність гідранта не звільняє від необхідності пожежного проїзду – це взаємодоповнюючі елементи. Перевірка справності проводиться двічі на рік. Несправний гідрант тягне штрафи від 1 700 до 5 100 грн.

Які особливості пожежних проїздів для промислових об’єктів

Промислові об’єкти мають посилені вимоги згідно з ДБН В.2.5-56:2014. Основна відмінність – необхідність під’їзду спеціалізованої техніки та додаткових майданчиків для розгортання. Ширина проїздів збільшується до 4,2-6 метрів, несуча здатність – до 18-20 тонн на вісь.

Специфічні вимоги:

  • Під’їзд до будівель з усіх боків (для складів ІІІ-V категорій небезпеки)
  • Кільцеве розташування проїздів навколо території
  • Майданчики 18×18 м через кожні 100 м по периметру
  • Відстань між гідрантами – до 100 м

Підвищені вимоги до покриття:

  • Бетонні плити М400 або асфальтобетон 18-20 см
  • Антиковзаюче покриття в зонах розливу масел
  • Щомісячні перевірки стану

Особливості для окремих галузей: нафтопереробні заводи вимагають ширини мінімум 6 м з вогнезахисним покриттям; склади ЛЗР – проїзди з урахуванням напрямку вітрів.

Зміст статті

Інші статті з пожежної безпеки:

Поширені запитання

Постійне паркування категорично заборонено згідно з Правилами пожежної безпеки та ДБН В.2.5-56:2014. Короткочасна зупинка допускається лише для завантаження/розвантаження до 15 хвилин за присутності водія. Передбачено штраф для фізичних осіб та евакуація на штрафмайданчик. У разі пожежі з жертвами через блокування – кримінальна відповідальність.

Радіус повороту по внутрішньому краю – не менше 8 метрів, по зовнішньому – 11,5 метрів. Для вузьких проїздів допускається 6 метрів за умови розширень для розвороту. Ширина на повороті збільшується на 1-1,5 м. У старих житлових масивах радіуси часто 5-6 метрів, що ускладнює проїзд сучасної техніки.

Тупиковий проїзд – це проїзд з під’їздом лише з одного боку. ДБН обмежує довжину до 150 метрів (100 м для будівель вище 9 м) та вимагає майданчика для розвороту 15×15 м в кінці. Ширина тупикового проїзду – мінімум 4,2 м. Альтернатива – кільцева розв’язка діаметром 16-18 метрів, що економить площу.

Для окремих будинків до 9 м висотою та площею до 500 м² проїзди необов’язкові, якщо відстань до вулиці не більше 30 метрів. Для котеджних містечок, таунхаусів та щільної забудови проїзди обов’язкові при відстані від вулиці понад 50 м або при 5+ будинках на території.

Покроковий план:

  1. Залучити інженера з пожежної безпеки
  2. Провести збори ОСББ для затвердження витрат
  3. Узгодити проект у ДСНС (30 днів)
  4. Виконати роботи

Відповідальність несе власник або балансоутримувач території згідно зі статтею 175 КУпАП. Для багатоквартирних будинків – ОСББ/ЖБК, для приватної забудови – власники ділянок, для промислових об’єктів – керівник підприємства.

Обов’язки: прибирання снігу протягом 24 годин, ремонт покриття, оновлення розмітки (раз на 2-3 роки), недопущення паркування.

Можливо за умови дотримання вимог ДБН. Загальна ширина – мінімум 5,5-6 метрів (3,5 м чистий проїзд + 2-2,5 м паркування). Паркування лише з ОДНОГО боку під кутом 45-60°. Обов’язкова червоно-біла розмітка меж проїзду. Для будівель вище 9 м паркування впритул заборонене – потрібен вільний простір 8-16 м для автодрабин. Облаштування комбінованого проїзду на 30-40% дешевше окремих зон, але вимагає ретельного проектування.

Важливо: стаття містить загальну інформацію і може не відповідати оригінальному тексту документів. Для конкретного об’єкта рекомендуємо консультацію з сертифікованим інженером з пожежної безпеки та перевірку актуальних редакцій ДБН.

]]> Евакуаційні сходи згідно ДБН: класифікація та вимоги https://pozhezhni-systemy.org.ua/evakuaczijni-shody-dbn/ https://pozhezhni-systemy.org.ua/evakuaczijni-shody-dbn/#comments Thu, 04 Dec 2025 11:47:37 +0000 https://pozhezhni-systemy.org.ua/?p=1138

Евакуаційні сходи згідно з ДБН В.1.1-7:2016: класифікація, ширина та вимоги до проектування

Зміст статті

Якими ДБН регулюються евакуаційні сходи в Україні?

Проектування евакуаційних шляхів регулюється не одним документом, а комплексом норм, де є базовий (загальний) норматив та спеціалізовані (для конкретних типів будівель).

Базовий норматив: Головним документом є ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об’єктів будівництва». Саме він визначає загальні принципи: класифікацію сходів (С1, С2, С3), допустимі відстані до виходів, правила незадимлюваності та загальну логіку евакуації.

Вимоги вказані в ДБН В.1.1-7 уточнюються або посилюються профільними нормами.

Спеціалізовані нормативи (залежно від призначення будівлі):

  • ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки» — деталізує вимоги до сходів у багатоквартирних будинках (наприклад, можливість використання природного освітлення).
  • ДБН В.2.2-9:2018 «Громадські будинки та споруди» — регулює ширину маршів для ТРЦ, офісів, шкіл (де велике скупчення людей).
  • ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд» — встановлює вимоги до поручнів, контрастного маркування першої/останньої сходинки та дублювання сходів пандусами.

Важливий нюанс пріоритетності: Якщо вимоги в загальному ДБН В.1.1-7 та спеціалізованому (наприклад, для житла) відрізняються, слід керуватися принципом найвищої безпеки або спеціальною нормою для конкретного типу об’єкта. Також варто перевіряти чинність норм на офіційному порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, оскільки зміни вносяться регулярно.

Які типи евакуаційних сходів існують за ДБН В.1.1-7:2016?

Згідно з нормами пожежної безпеки України, евакуаційні сходи класифікують за місцем розташування – усередині чи зовні будівлі, у замкненій клітці чи відкриті. Це критично важливо для вибору правильного типу конструкції при проектуванні будівлі.

Класифікація типів сходів:

  • С1 — внутрішні сходи, що розміщуються у сходових клітках (найпоширеніший тип для житлових та офісних будівель).
  • С2 — внутрішні відкриті сходи (без огороджувальних стін), зазвичай використовуються для сполучення двох суміжних поверхів у межах вестибюля, фойє чи атріуму, не є частиною замкненої сходової клітки.
  • С3 — зовнішні відкриті сходи (зазвичай металеві, використовуються як другий евакуаційний вихід або для доступу пожежників)

Важливий нюанс: використання типу С3 як єдиного шляху евакуації заборонено для більшості громадських будівель вище одного поверху. Вони допустимі лише як додатковий вихід або для технічних приміщень, за умови дотримання відстані до вікон (мінімум 1 м).

Інфографіка: Різниця між типами сходів С1, С2 та С3
Інфографіка про Евакуаційні сходи ДБН: тип С1, С2 та С3

Яка мінімальна ширина евакуаційних сходів та маршу?

Ширина евакуаційного маршу – це не просто розмір “від стіни до стіни”, а ефективна ширина проходу, яка має забезпечити швидкий рух потоку людей без тисняви. Нормативи залежать від кількості людей та призначення будівлі (згідно з п. 7.3.10 ДБН В.1.1-7:2016).

Нормативні вимоги до ширини маршу:

  1. 1,35 м — для будівель з кількістю перебування людей понад 200 осіб на поверсі, а також для лікувальних закладів, клубів, кінотеатрів (незалежно від кількості людей).
  2. 1,20 м — для інших громадських будівель, а також на шляхах евакуації, де перебуває більше 50 осіб.
  3. 1,00 м — для всіх інших випадків (наприклад, невеликі офіси).
  4. 0,90 м — допустимо лише для сходів, що ведуть до одиночних робочих місць або приміщень з кількістю людей до 5 осіб.

Обмеження: Ширина сходових площадок повинна бути не меншою за ширину маршу. Якщо двері відчиняються у бік сходів, ширина площадки розраховується так, щоб відкрите дверне полотно не зменшувало ефективну ширину проходу.

Інфографіка: мінімальна ширина евакуаційних сходів згідно ДБН

Скільки сходинок має бути в одному марші згідно з нормами?

Кількість сходинок суворо регламентується для запобігання травматизму. Занадто короткі марші збивають ритм ходьби, а занадто довгі – викликають втому, що небезпечно при паніці.

Ключові цифри:

  • Мінімум: 3 сходинки. Якщо перепад висоти менший, слід використовувати пандус.
  • Максимум: 18 сходинок в одному марші.
  • Виняток: Для односекційних житлових будинків (у межах однієї квартири або садиби) допускається збільшення кількості сходинок, але це потребує індивідуального обґрунтування.

Вимоги до геометрії: Всі сходинки в межах одного маршу повинні бути однаковими за висотою та шириною проступу. Навіть різниця у 5 мм може призвести до спотикання під час швидкої евакуації.

Чи можна використовувати гвинтові або забіжні сходи для евакуації?

Це одне з найпоширеніших запитань від дизайнерів інтер’єру. Відповідь ДБН однозначна: на шляхах евакуації гвинтові сходи та забіжні ступені заборонені.

Чому існує заборона:

  • Різна ширина проступу (вузька біля центру, широка з краю) створює високий ризик травматизму в натовпі.
  • Гвинтові сходи дезорієнтують людей в умовах задимлення.

Умови, коли це допустимо (нюанси): Забіжні сходи можуть використовуватися всередині дворівневих квартир (клас Ф1.4) або приміщень, де перебуває мінімальна кількість людей, і ці сходи не є шляхом евакуації для інших поверхів. Однак для офіційних шляхів евакуації в громадських будівлях (ТЦ, офіси, школи) – тільки прямі марші.

Гвинтові сходи на шляхах евакуації згідно ДБН

Вимоги до дверей на шляхах евакуації та сходових клітках

Сходи не працюють самі по собі – вони є частиною маршруту, що включає двері. Неправильно встановлені двері можуть заблокувати вихід натовпу.

  1. Напрямок відкривання: Двері на шляхах евакуації повинні відкриватися в напрямку виходу з будівлі.
  2. Винятки: Допускається відкривання дверей всередину для приміщень, де одночасно перебуває не більше 15 осіб (наприклад, малі кабінети, санвузли), крім приміщень категорій А і Б (вибухопожежонебезпечні).
  3. Самозачинення: Двері, що ведуть до сходових кліток, повинні бути обладнані пристроями для самозачинення (доводчиками) та ущільненнями в притулах, щоб запобігти поширенню диму.

Підсумки:

Наведена інформація охоплює базові параметри, які необхідні для попереднього планування та загального розуміння безпеки. Проте для створення робочого проекту та його погодження в ДСНС цього недостатньо.

Які нюанси залишилися “за кадром”?

  • Вимоги до зовнішніх пожежних сходів типу С3: матеріал, розташування, правило 1 метра та інше
  • Ухил та розміри сходинок: геометрія сходинок визначає швидкість евакуації і також регулюється ДБН
  • Вогнестійкість матеріалів: вимоги до межі вогнестійкості (EI) для косоурів, площадок та несучих елементів.
  • Освітлення: норми аварійного освітлення на сходах та фотолюмінесцентних систем евакуації.
  • Димовидалення: розрахунок систем підпору повітря для незадимлюваних сходових кліток.
  • Поручні та огородження: вимоги до висоти перил (наприклад, 1.2 м для певних будівель) та навантажень, які вони мають витримувати.

Будь-яке відхилення від норм (наприклад, звуження маршу на 10 см заради збільшення площі офісу) може стати фатальним у критичній ситуації. Тому проектування евакуаційних шляхів повинен виконувати сертифікований архітектор спільно з інженером з пожежної безпеки.

Важливо: стаття містить загальну інформацію і може не відповідати оригінальному тексту документів.

При проектуванні обов’язково перевіряйте наявність змін у нормативній базі або консультуйтеся з сертифікованим інженером з пожежної безпеки.

Зміст статті

Інші статті з пожежної безпеки:

]]> https://pozhezhni-systemy.org.ua/evakuaczijni-shody-dbn/feed/ 4